Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" (далі - ТОВ "Агрофірма "Дружба") про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельної ділянки, стягнення збитків та моральної шкоди.Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4999 га з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414, виданого Яготинською районною державною адміністрацією 24 квітня 2004 року. Вона не брала участі в оформленні права власності на земельну ділянку, цим займався відповідач. При цьому, державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414 особисто їй не було передано.В 2018 році позивачка звернулася до Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області з заявою про вчинення проти неї злочину, відомості про який було внесено до ЄРДР за № 12018110320000150 від 02 квітня 2018 року. Ухвалою Яготинського районного суду від 29 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018110320000150 було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: "Чи ОСОБА_1 виконаний підпис в графі "орендодавець" у "Договорі оренди земельної ділянки" від 08 травня 2003 року між ОСОБА_1 ТОВ АФ "Дружба"?" "Чи ОСОБА_1 виконаний підпис в графі "орендодавець" у "Договорі до Договору оренди земельної ділянки" від 08 травня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ "Дружба"?", "Чи ОСОБА_1 виконаний підпис в графі "орендодавець" у "Акті прийому-передачі земельної ділянки" від 27 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ "Дружба"?". Висновком експерта встановлено, що підпис в графі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ" останньої сторінки договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2003 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АФ "Дружба" - виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою.Визначаючи розмір завданих збитків позивачка зазначила, що правопорушення триває 16 років (з 08 травня 2003 року), площа належної позивачу земельної ділянки, яка безпідставно використовується відповідачем, - 1,4999 га, середня урожайність кукурудзи по ТОВ АФ "Дружба" - 4,30 т/га (по Яготинському району - 8,14 т/га), найнижча закупівельна ціна зерна кукурудзи за інформацією зернотрейдерів України станом на травень 2019 року - 4100 грн/т. Тому розмір збитків (упущена вигода) за весь період безпідставного неправомірного використання земельної ділянки при тому, що така дія триває й на час подання даної заяви, становить: 423 091,79 грн. (1,4999 га х 4,3 т/га х 4100 грн/т х 16 років). Крім того, позивачка вважала, що самовільне використання відповідачем її земельної ділянки завдає їй моральної шкоди, яка становить 80 000,00 грн (за 16 років по 5 000,00 грн за один рік). ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила:- визнати недійсним договір оренди землі від 08 травня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Дружба", зареєстрований Капустинською радою Яготинського району Київської області, про що 31 липня 2003 року внесено запис за № 24 до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради; - визнати недійсним договір до договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2003 року, між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Дружба" 25 лютого 2005 року на строк до 01 березня 2020 року, зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області учинено запис за № 040533500023 від 05 липня 2005 року; - зобов`язати ТОВ "Агрофірма "Дружба" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; - стягнути з ТОВ "Агрофірма "Дружба" на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 423 091,79 грн;- стягнути з ТОВ "Агрофірма "Дружба" на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн; - стягнути з ТОВ "Агрофірма "Дружба" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Яготинського районного суд Київської області від 11 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.Визнано недійсним Договір оренди землі від 08 травня 2003 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Дружба", зареєстрований Капустинською сільською радою Яготинського району Київської області, про що 31 липня 2003 року внесено запис за № 24 до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради. Визнано недійсним Договір до Договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Дружба" 25 лютого 2005 року на строк до 01 березня 2020 року, зареєстрований в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області учинено запис за № 040533500023 від 05 липня 2005 року.Зобов`язано ТОВ "Агрофірма "Дружба" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006;0035, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.Стягнуто із ТОВ "Агрофірма "Дружба" на користь ОСОБА_1 1 536,80 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат за правничу допомогу адвоката.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні договори оренди позивачкою не підписані, що встановлено висновком експерта від 25 лютого 2019 року.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у розмірі 423 091,79 грн та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог, оскільки позивач не надала суду належних доказів на підтвердження того, що протиправні дії відповідача призвели до неотримання нею доходів, якби вона сама обробляла земельну ділянку, а також не надала доказів стосовно завдання їй моральної шкоди.Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2020 року залишено без змін.Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги24 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суд увід 17 червня 2020 року у частині позовних вимог про стягнення збитків та моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити.Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув, оскільки у даних правовідносин потрібно було застосовувати статтю 1212 ЦК України, що судами зроблено не було. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, щодо не застосування статті 1212 ЦК України, заявник зазначає не врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 474/192/17-ц, постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 686/9356/15-ц, постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи21 вересня 2020 року ТОВ "Агрофірма "Дружба" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справиУхвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Яготинського районного суду Київської області.15 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма "Дружба" про стягнення збитків та моральної шкоди.Рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 січня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Агрофірма "Дружба" про визнання недійсними договорів оренди землі, повернення земельної ділянки в касаційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.

Короткий зміст фактичних обставин справи На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 037414, виданого Яготинською районною державною адміністрацією 24 квітня 2004 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4999 га, з кадастровим номером 3225582100:07:006:0035, призначеної для ведення особистого селянського господарства.Згідно висновку експерта від 25 лютого 2019 року (а. с. 26-33) підпис в графі "Орендодавець" останньої сторінки договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ "АФ "Дружба" - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, підпис в графі "Орендодавець" договору до договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ "АФ "Дружба" - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, підпис в графі "Орендодавець" акту приймання-передачі земельної ділянки від 27 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "АФ "Дружба" - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить Верховний СудВідмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у розмірі 423 091,79 грн та компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог, оскільки позивач не надала суду належних доказів на підтвердження того, що протиправні дії відповідача призвели до неотримання нею доходів, якби вона сама обробляла земельну ділянку, а також не надала доказів стосовно завдання їй моральної шкоди.Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди, ОСОБА_1 вказувала на те, що дії відповідача перешкоджали їй здійснити самостійно обробку власної земельної ділянки, використати її на власний розсуд, а тому їй завдано збитків та моральної шкоди.Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Необхідною підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних цивільних відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.Згідно з частинами першою, третьою, п?ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня провини особи, що завдала моральну шкоду, якщо провина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і не пов`язана з розміром цього відшкодування.Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (v0004700-95) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.В той же час, пунктом 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.Відповідно до роз`яснень, даних в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору".Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установивши, що позивачка у порушення вказаних норм процесуального права, на підтвердження реальності своїх намірів з отримання прибутку від вирощування кукурудзи належних та допустимих доказів не надала суду, так само як і не надано суду доказів про заподіяння їй моральної шкоди, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків та моральної шкоди.Аргументи заявника про те, що суди не врахували, що позивачем обраний спосіб захисту своїх порушених прав, який ґрунтується на положеннях статей 390, 1212, 1214 ЦК України, тому не застосували норми матеріального права, що підлягали застосуванню, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.Позивач, розпорядившись своїми правами на власний розсуд визначив предмет, підстави позову, його обґрунтування. З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути матеріальні збитки (упущену вигоду) з підстав передбачених статями 22, 1166 ЦК України.Відтак, суд першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, врахувавши підстави та обґрунтування позивачем позову.Колегія суддів також відхиляє аргументи заявника про те, що судами не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 474/192/17-ц, постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 686/9356/15-ц, постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами у справах № 474/192/17-ц, № 686/9356/15-ц, № 629/4628/16-ц, № 922/3412/17 є недоговірними, а у справі, яка переглядається правовідносини між сторонами є договірними, тобто є такими, що виникли з договору оренди.Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) вказував на необхідність при оцінці доказів керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньовагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.