Постанова

Іменем України19 травня 2021 рокум. Київсправа № 757/62811/16-цпровадження № 61-13602св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Трест "Південзахідтрансбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "СтілАрм", Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (назву змінено на Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)),

третя особа - Міністерство оборони України,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Трест "Південзахідтрансбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм", Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання права власності на майно та зняття арештуза касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зняти з неї всі заборони.Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 22 червня 2012 року між ним як покупцем і Публічним акціонерним товариством "Трест "Південзахідтрансбуд" (далі - ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд") як продавцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Квартира була передана йому від продавця на підставі акта приймання-передачі. Крім того, продавець видав довідку про виконання ним зобов`язання за договором купівлі-продажу щодо оплати вартості квартири у повному розмірі. Водночас покупець не забезпечив державної реєстрації свого права власності та не подав необхідний комплект документів до органів БТІ, оскільки в той час в країні відбувалася реорганізація реєстраційних органів. У грудні 2016 року йому стало відомо про накладення арешту на квартиру та оголошення заборони на її відчуження через невиконання ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" своїх зобов`язань перед третіми особами. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїПечерський районний суд міста Києва рішенням від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач після укладення з відповідачем договору купівлі-продажу не здійснив державної реєстрації права власності придбаного нерухомого майна всупереч вимогам ЦК України (435-15) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" і не зазначив про порушення його прав відповідним органом, уповноваженим на державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна. Крім того, позивач не вказав, через які об`єктивні причини йому не вдалось здійснити вказану реєстрацію. Також суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїКиївський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зняв арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 серпня 2015 року № 48455963.Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, оскільки в ході розгляду знайшли своє підтвердження як посилання позивача на наявність у нього права на спірну квартиру, так і на безпідставність накладеного обмеження у вигляді арешту на це майно. Також апеляційний суд виходив з того, що позивач не пропустив позовну давність.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справиУ вересні 2020 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку уточнило на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 вересня 2020 року та в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін.Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема немає висновку щодо комплексного застосування норм права, викладених у частинах четвертій, п`ятій та сьомій статті 82 ЦПК України, та висновку щодо можливості набуття особою права власності на нерухоме майно/переходу права власності на нерухоме майно у разі, коли відповідний правочин не зареєстрований усупереч вимогам закону (у спірному випадку позивач без поважних причин не зареєстрував речове право на спірну квартиру, речове право на яку зареєстроване за Міністерством оборони України, а тому він не набув відповідне речове право).Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки питанню тривалого зволікання позивача з реєстрацією речового права на спірну квартиру, адже позивач не застосував процедуру оскарження отриманої ним відмови в реєстрації речового права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно". Суд апеляційної інстанції хибно зазначив, що позивач не міг дізнатися або не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення його права до заявленої ним дати, оскільки майно ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" було обтяжено постановою Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 31 серпня 2015 року у межах виконавчого провадження № 48455963. Державні реєстратори мають доступ до відповідних реєстрів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому в разі звернення позивача з відповідною заявою він міг би дізнатись про порушення його прав значно раніше.У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кочмарук М. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову - залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку. При цьому зазначив, що доводи та аргументи касаційної скарги зводяться лише до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій. Крім того, зазначив, що з моменту прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 25 квітня 2017 року Міністерство оборони України втратило будь-які права на спірну квартиру.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.11 грудня 2020 року справа № 757/62811/16-ц надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи Апеляційний суд встановив, що 22 червня 2012 року між ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" як продавцем і ОСОБА_1 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,20 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко А. В. та зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 5067001. Пунктом 2.3 зазначеного договору передбачено, що право власності на квартиру переходить від продавця до покупця з моменту державної реєстрації цього договору.Спірна квартира була передана від продавця покупцеві за актом приймання-передачі від 26 червня 2012 року.Довідкою ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд`від 26 червня 2012 року № 459 підтверджується, що ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором купівлі-продажу щодо оплати вартості квартири у повному розмірі.Однак позивач не забезпечив державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - не подав необхідний комплект документів до органу технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна для проведення державної реєстрації.У грудні 2016 року позивачу стало відомо, що на придбану ним в 2012 році квартиру, накладено арешт.Так, згідно з інформацією з Державного реєстру обтяжень постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 48455963, видавник: Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області) накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; особою, майно якої обтяжується, є ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд".Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 зобов`язано ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" виконати зобов`язання за договором від 19 лютого 2004 року № 7/ЗІ-04 про новацію договору на пайову участь у будівництві житла від 26 грудня 2002 року та передати Міністерству оборони України квартири площею 89,105 кв. м орієнтовною вартістю 774 589,77 грн у межах Києва та квартири площею 151,52 кв. м орієнтовною вартістю 952 606, 24 грн в інших регіонах України.10 листопада 2015 року на виконання зазначеного рішення видано судовий наказ.Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 - шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України: квартири АДРЕСА_2, загальною площею 164,40 кв. м, загальною вартістю 1 079 011,00 грн; квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,20 кв. м, загальною вартістю 89 244, 00 грн, квартири АДРЕСА_3, загальною площею 59,3 кв. м, загальною вартістю 296 715, 00 грн.Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року у справі № 915/1469/15 в частині витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,20 кв. м, скасовано. У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,2 кв. м, відмовлено. У вказаній постанові суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року, акта приймання-передачі від 26 червня 2012 року та довідки від 26 червня 2012 року набув право на спірну квартиру, а зміна Господарським судом Миколаївської області способу та порядку виконання рішення від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1 істотно впливає на реалізацію ОСОБА_1 своїх прав як власника цього нерухомого майна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми праваВідповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.Згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.З огляду на норми частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі "правомірні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).За обставинами цієї справи, позивач, уклавши договір купівлі-продажу спірної квартири з ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд", не здійснив державної реєстрації правочину та права власності ні в органах технічної інвентаризації, ні у відповідному державному реєстрі.Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року, зокрема, витребувано у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,20 кв. м.Водночас постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року у справі № 915/1469/15 в частині витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1, загальною площею 67,20 кв. м, скасовано та відмовлено у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України спірної квартири. При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позову у цій справі, апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи апеляційну скаргу у справі № 915/1469/15, апеляційний господарський суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року, акта приймання-передачі від 26 червня 2012 року та довідки від 26 червня 2012 року набув право на спірну квартиру, а зміна Господарським судом Миколаївської області способу та порядку виконання рішення від 27 жовтня 2015 року у справі № 915/1469/15 шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1 істотно впливає на реалізацію ОСОБА_1 своїх прав як власника цього нерухомого майна.Отже, із встановлених судами обставин, можна дійти висновку, що права ОСОБА_1 у зв`язку з придбанням за договором купівлі-продажу квартири від 22 червня 2012 року підпадають під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) дійшла висновку: "що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (1618-15) у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна".Встановивши належність квартири позивачу, який здійснив повне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу від 22 червня 2012 року та лише не зареєстрував свої права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про захист права позивача шляхом зняття обтяжень, накладених за зобов`язаннями відповідача, та визнання права власності.Перевіряючи доводи касаційної скарги про відсутність висновку щодо комплексного застосування норм права, викладених у частинах четвертій, п`ятій та сьомій статті 82 ЦПК України, суд касаційної інстанції виходить з такого.Відповідно до частин четвертої, п`ятої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.Як зазначалося вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року у справі № 915/1469/15 скасовано частково та відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2015 року шляхом витребування у ПАТ "Трест "Південзахідтрансбуд" на користь Міністерства оборони України спірної квартири.Зазначена постанова набрала законної сили, а тому встановлені в ній обставини про те, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2012 року набув прав на спірну квартиру, за умови неспростування іншими особами, є встановленою обставиною (зокрема для Міністерства оборони України як учасника справи № 915/1469/15) і не потребує додаткового доведення. Щодо позовної давностіВідповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18)).У суді першої інстанції ТОВ "Стіл Арм" заявило клопотання про застосування позовної давності.Встановивши, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався лише у грудні 2016 року, а відповідач не довів, що позивач довідався або міг довідатися раніше, ніж поза межами трирічного строку до дня звернення до суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не пропустив позовну давність. Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а суд касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України не здійснює переоцінки доказів. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун