Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 643/14938/16
провадження № 61-11461св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-39",
третя особа - Харківська міська рада,
особи, які не брали участі у справі, але подали апеляційну скаргу на судове рішення - ОСОБА_9, ОСОБА_10,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_10 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Тичкової О. Ю., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-39" (далі - ОСББ "Олімп-39") про визнання права власності.Позов мотивовано тим, що при приватизації ДП "Південзахіденергобуд" згідно із Законом України "Про приватизацію майна держаних підприємств" із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість державного майна, до складу якого входив і гуртожиток на АДРЕСА_1 . В плані приватизації вказаного державного підприємства вказано, що зазначений гуртожиток, що знаходиться на балансі підприємства, підлягає передачі у комунальну власність, як об`єкт державної власності. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу Відкритого акціонерного товариства структурного підрозділу № 16 "Житлово-комунальний відділ" і створення на його базі колективного підприємства. Гуртожиток передано на баланс новоутворенного КП "Житлово-комунальне господарство "Південзахіденергобуд". Отже, після ліквідації у 1995 році шляхом приватизації Державного підприємства Трест "Південзахіденергобуд", на балансі у якого находилась будівля відомчого гуртожитку за вказаною адресою, фактичного утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одним із яких були КП ЖКГ "Південзахідерегобуд" та ВАТ "Трест Південзахіденергобуд". Після ліквідації державного Тресту будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 з мешканцями не увійшла ні до одного зі статутних фондів знов створених підприємств, між тим вона передана на баланс КП ЖКГ "Південзахіденергобуд". Згідно з листом ГУ житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 16/878-б за інформацією ГУ статистики в Харківській області (звіт 1-Житлофонд) встановлено, що КП ЖКГ "Південзахіденергобуд", на балансі якого перебував зазначений гуртожиток, входить до складу підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність станом на 01 січня 2008 року. Неможливо також визначити балансову вартість даної будівлі, що в подальшому не дозволить мешканцям оформити документи на приватизацію займаного житла відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" (500-17)
.Рішенням виконкому Харківської міської ради № 1278 від 19 грудня 2007 року будівлю за вказаною адресою виключено із числа гуртожитків, присвоєно статус жилого будинку, а мешканцям дозволено закріплення за собою займаної житлової площі з відкриттям особових рахунків у встановленому законом порядку. Окрім того, житловий будинок з самого початку після завершення будівництва у встановлений законом спосіб не введено в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано, що фактично унеможливлює передачу його у комунальну власність та подальшу приватизацію квартир мешканцями вказаного житлового будинку.При таких обставинах позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили:-визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;-визнати за ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ;-визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 ;-визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_5 ;-визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_6 ;-визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_7 ;-визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_8 ;-визнати за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_9 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року позов задоволено.
Визнано право власності: за ОСОБА_1 - на квартиру АДРЕСА_2 ; за ОСОБА_11 - на квартиру АДРЕСА_3 ; за ОСОБА_3 - на квартиру АДРЕСА_4 ; за ОСОБА_4 - на квартиру АДРЕСА_5 ; за ОСОБА_5 - на квартиру АДРЕСА_6 ; за ОСОБА_6 - на квартиру АДРЕСА_10 ; за ОСОБА_7 - на квартиру АДРЕСА_8 ; за ОСОБА_8 - на квартиру АДРЕСА_9 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року виправлено в тексті та в резолютивній частині заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року допущені описки.
Викладено п`ятий абзац вступної частини рішення в наступній редакції:
"у відкритому засіданні в приміщені суду м. Харкова розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімп-39", третя особа - Харківська міська рада, про визнання права власності на квартири".
Вказано в тексті та в резолютивній частині рішення площу квартир позивачів, як:
- квартира ОСОБА_1 АДРЕСА_2 загальною площею 49,5 кв. м;
- квартира ОСОБА_11 . АДРЕСА_3 загальною площею 50,4 кв. м;
- квартира ОСОБА_3 АДРЕСА_4 загальною площею 43,0 кв. м;
- квартира ОСОБА_4 . АДРЕСА_5 загальною площею 19,4 кв. м;
- квартира ОСОБА_5 АДРЕСА_6 загальною площею 19,4 кв. м;
- квартира ОСОБА_6 . АДРЕСА_7 загальною площею 42,6 кв. м;
- квартира ОСОБА_7 АДРЕСА_8 загальною площею 23,6 кв. м;
- квартира ОСОБА_8 АДРЕСА_11 загальною площею 19,4 кв. м.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі займають житлові приміщення на відповідних правових підставах, проте не мають можливості оформити право власності, що порушує їх права та законні інтереси.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 як особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, подали апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_14 та ОСОБА_10 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_14 та ОСОБА_10 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_14 та ОСОБА_10 як на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і на час звернення з апеляційною скаргою не набули права на спірні житлові приміщення, питання про їх права та обов`язки цим рішенням не вирішувалося, а тому вони позбавлені права на апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 є особами, право яких, зокрема щодо користування спірними житловими приміщеннями, вирішувалося оскаржуваними судовими рішеннями.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_10 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
25 серпня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що гуртожиток № 39-б на вул. Гв. Широнінців в м. Харкові перебував на балансі ПрАТ "Трест" Південзахіденергобуд".
Рішенням загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту, у зв`язку з чим даний гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП "ЖКГ "Південзахіденергобуд".
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 1278 від 19 грудня 2007 року будівлю АДРЕСА_1 виключено з числа гуртожитків та присвоєно статус житлового будинку, у зв`язку з чим його мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку.
В результаті проведення реорганізації колишнього гуртожитку по АДРЕСА_1 у багатоквартирний будинок, кімната (квартира) № НОМЕР_1 стала квартирою НОМЕР_12 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за ОСОБА_9 визнано право користування квартирою АДРЕСА_7 . Харкова зобов`язано укласти з ОСОБА_9 договір найму на вищевказане житлове приміщення. Вказане судове рішення набрало законної сили та є чинним.
Рішенням Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради від 23 лютого 2010 року № 22/10 ОСОБА_9 визнано наймачем квартири АДРЕСА_7 зі складом сім`ї - одна особа.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року за ОСОБА_10 визнано право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_14 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 червня 2019 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_10 про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_10 підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга ОСОБА_9 підлягає задоволенню.Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 17, 18 ЦПК України (1618-15)
учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оскаржили в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції як особи, які не брали участі у справі, питання про права та обов`язки яких вирішив суд.
Обґрунтовуючи звернення з апеляційною скаргою, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 посилалися на те, що оскаржуваним рішенням порушенні їх житлові права, гарантовані статтею 47 Конституції України. Оскільки, вони не були залучені до участі у справі, тому не мали можливості надати суду докази того, що є законними мешканцями квартир.
Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося
Так, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
При таких обставинах Харківський апеляційний суд своєю ухвалою від 09 жовтня 2018 року правильно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_14, ОСОБА_10 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року про виправлення описки.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_10 .
Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_10, яка не брала участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини щодо вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились.
Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до норм цивільного процесуального законодавства в межах відкритого апеляційного провадження належним чином дослідив питання щодо вирішення чи не вирішення місцевим судом питання про права та інтереси ОСОБА_10 як особи, яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу на рішення суду. Оскільки такі обставини не підтвердилися, апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що рішенням місцевого суду порушені права ОСОБА_10, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_10 на законній підставі є власником або користувачем спірних житлових приміщень та що ухвалене судове рішення завдає їй шкоди та виражається у несприятливих для неї наслідках.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року про виправлення описки.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_9 .
Установлено, звертаючись з апеляційною скаргою до суду ОСОБА_9 зазначав, що він з 23 січня 1996 року постійно мешкає та зареєстрований в квартирі (кімнаті) АДРЕСА_7 . Іншого житла не має.
Крім того, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за ОСОБА_9 визнано право користування квартирою АДРЕСА_7 . Зобов`язано Виконавчий комітет Московської районної в місті Харкові ради укласти з ОСОБА_9 договір найму на вищевказане житлове приміщення. Вказане судове рішення набрало законної сили та є чинним.
Рішенням Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради від 23 лютого 2010 року № 22/10 ОСОБА_9 визнано наймачем квартири АДРЕСА_7 зі складом сім`ї - одна особа.
В результаті проведення реорганізації колишнього гуртожитку по АДРЕСА_1 у багатоквартирний будинок, кімната (квартира) НОМЕР_1 стала квартирою НОМЕР_12, право власності на яку оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано за ОСОБА_6 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 на підтвердження своїх доводів додано копію паспорту про його реєстрацію в квартирі АДРЕСА_7 ; рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2009 року про визнання за ним права користування квартирою АДРЕСА_7 ; рішення виконкому Московської районної в м. Харкові ради від 23 лютого 2010 року про визнання його наймачем квартири АДРЕСА_7 ; довідка з місця мешкання в спірній квартирі; довідка про реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_7 ; квитанції про сплату за комунальні послуги, надані за вказаною адресою.
Проте апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_9 про те, що він на відповідній правовій підставі є наймачем спірної квартири АДРЕСА_7 та користується нею, не дослідив наявних у матеріалах справи доказів, якими заявник обґрунтовував право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не здійснив перевірки, чи порушено права ОСОБА_9 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_9 слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року скасувати і направити справу у вказаній частині до апеляційного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року скасувати, справу у вказаній частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун