Іменем України19 травня 2021 рокум. Київсправа № 363/1546/16-цпровадження № 61-5272св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування", розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі судді Рудюк О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування") про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування, пені та інфляційних втрат, в якому просив стягнути з ПрАТ "СК "Талісман Страхування" страхове відшкодування у розмірі 469 745,81 грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 55 494,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 106,89 грн та три проценти річних у розмірі 3 783,70 грн.

Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2014 року між ним та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Рітейл-Страхування" (яке змінило назву з 16 червня 2015 року на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування") укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 2291.01.14, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку з легковим автомобілем "BMW X5", 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відшкодувати йому в межах страхової суми 465 000,00 грн прямих збитків, що виникли протягом строку дії договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу або окремих деталей та частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 22 квітня 2015 року між ним та ПрАТ "СК "Талісман Страхування" укладена додаткова угода № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 2291.01.14, відповідно до якої страхова сума збільшена до 650 000,00 грн.

05 липня 2015 року автомобіль "BMW X5", 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був викрадений невідомою особою, про що ОСОБА_1 повідомив відповідача та подав відповідну заяву до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві).

05 січня 2016 року між позивачем та ПрАТ "СК "Талісман Страхування" укладений договір про передачу права власності № 00921.1501, за умовами якого ОСОБА_1 передав відповідачу право власності на автомобіль "BMW X5", 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений договір набирає чинності з моменту отримання позивачем, як страхувальником страхового відшкодування, на умовах та в розмірах, визначених договором страхування.

05 січня 2016 року ОСОБА_1 написав заяву на виплату страхового відшкодування через систему "PrivatMoney" в ПАТ "ПриватБанк", після чого йому повідомили, що страхове відшкодування складає 147 754,19 грн, яке він отримав 15 січня 2016 року.

Отриманий ним розмір страхового відшкодування не відповідає умовам договору страхування та додатку до нього, оскільки відповідач зобов`язаний був сплатити страхове відшкодування у розмірі 650 000,00 грн за вирахуванням франшизи у розмірі 32 500,00 грн, що становить 617 500,00 грн. Тому позивач вважає, що відповідач не доплатив 469 745,81 грн за умовами договору страхування.

Оскільки відповідач затримує виплату частини страхового відшкодування, він зобов`язаний сплатити пеню за кожен день затримки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 55 494,35 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 8 106,89 грн та три проценти річних у розмірі 3 783,70 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" на користь ОСОБА_1 основний борг страхового відшкодування 469 745,81 грн, пені - 55 494,35 грн, інфляційні витрати - 8 106,89 грн, 3 % річних - 3 783,70 грн.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" в дохід держави судовий збір у розмірі 5 371,31 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 11.3 договору добровільного страхування наземного транспорту від 22 жовтня 2014 року № 2291.01.14, у разі втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок викрадення, виплата відшкодування здійснюється у розмірі 30 процентів страхового відшкодування. Після прийняття рішення слідчими органами щодо подальшого руху справи (винесення постанови про закриття провадження у справі, зупинення досудового слідства або складання обвинувального висновку у кримінальній справі), проте не більше шести місяців з дня настання страхового випадку, страховик сплачує другу частину страхового відшкодування у розмірі 70 процентів. Обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування за ризиком "Викрадення" є укладення між страховиком та страхувальником договору про передачу майнових прав на транспортний засіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Талісман Страхування" було задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач виконав умови договору добровільного страхування відшкодувавши прямі матеріальні збитки завдані позивачу, у зв`язку з чим права позивача не порушені.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верхового Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги процесуального закону, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про дату, місце та час апеляційного розгляду та розглянуто справу у його відсутність.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" задоволено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 жодним чином не спростував значення відомостей наданих відповідачем на спростування заявлених вимог письмових доказів - висновків експертів щодо розміру ринкової вартості застрахованого не розмитненого транспортного засобу станом на дату укладання договору та на дату настання страхового випадку (викрадення). Водночас, позивач не оспорював тієї обставини, що застрахований автомобіль є не розмитненим. Отже за загальним правилом його ринкова вартість є меншою ніж ринкова вартість аналогічного розмитненого транспортного засобу. Пред`являючи позов ОСОБА_1 помилково ототожнив термін "Страхова сума" із терміном "Страхове відшкодування", які є різними за змістом і правовою природою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що правовідносини між позивачем та відповідачем повинні регулюватись саме укладеним між ними договором та правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженими Головою Правління ПАТ "Рітейл-Страхування" 01 жовтня 2009 року. Уклавши договір і узгодивши з відповідачем розмір страхового відшкодування, який відповідає визначеній сторонами на момент укладання договору ринковій вартості автомобіля, та сплативши страхову суму з урахуванням саме такої ринкової вартості автомобіля, позивач обґрунтовано вважає порушеним своє право на отримання належного страхового відшкодування у значно меншій сумі, визначеній відповідачем в порушення вимог договору та правил страхування. Отже, сума страхового відшкодування виплачується у розмірі ринкової вартості транспортного засобу на дату укладання договору.

Судами не досліджено та не надано оцінку усім доказам, що є в матеріалах справи. Посилання на акт перевірки дотримання суб`єктом господарювання у сфері надання страхових послуг, складений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 31 серпня 2016 року № 67/13/6-09, як на досліджений судом доказ, в рішенні суду першої інстанції відсутнє, а рішення суду апеляційної інстанції прямо суперечить його висновкам, через те, що такий акт судом апеляційної інстанції досліджений не був. Ігнорування такого доказу у справі унеможливлює встановлення всіх її обставин .

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року ТОВ "СК "Глобал Гарант", яке змінило назву з ПрАТ "СК "Талісман Страхування", направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що згідно з умовами договору, страхова сума встановлена в розмірі 650 000,00 грн, тобто межа максимальної суми при визначенні суми страхового відшкодування 650 000,00 грн, а сума страхового відшкодування визначена як "прямі реальні збитки". Згідно з п. 10.7, 10.7.1 договору у разі настання випадку за ризиком "викрадення" розмір збитку при втраті визначається: збитки = ринкова вартість, але не більше страхової суми. Отже, договором встановлено, що відшкодуванню підлягають прямі реальні збитки, іншого договором не передбачено. Факт знаходження транспортного засобу, навпаки, зобов`язує страхувальника повернути виплачену суму страхового відшкодування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2020 року матеріали цивільної справи № 363/1546/16-ц надійшли до Верховного Суду та 18 травня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу - суди не дослідили наявний у справі доказ).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 22 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Талісман Страхування" укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 2291.01.14 (далі - договір страхування), відповідно до якого страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку з легковим автомобілем "BMW X5", 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відшкодувати позивачу в межах страхової суми 465 000,00 грн шкоду, що виникла протягом строку дії договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу, або окремих деталей та частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж у визначені строки та виконувати умови цього договору.

Умовами договору страхування передбачено право страхувальника при настанні страхового випадку за письмовою згодою вигодонабувача отримати страхове відшкодування відповідно до умов цього договору (пункт 7.1.1); при визначені розміру збитків, відшкодуванню підлягають тільки прямі матеріальні збитки (пункт 10.1); у разі настання випадку за ризиком "Викрадення" розмір збитку при втраті визначається: збитки = ринкова вартість, але не більше страхової суми. Якщо застрахований транспортний засіб перед його втратою був пошкоджений та не відновлений, розмір ринкової вартості такого транспортного засобу на момент настання страхового випадку визначається з урахуванням таких пошкоджень (пункти 10.7, 10.7.1); ліміт відшкодування за цим договором встановлений у розмірі загальної страхової суми (пункт 10.10).

22 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Талісман Страхування" укладена додаткова угода № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 2291.01.14, відповідно до якої страхова сума збільшена до 650 000,00 грн.

06 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про те, що в період часу з 23.10 год. 05 липня 2015 року по 09.50 год. 06 липня 2015 року невідома особа незаконно заволоділа автомобілем марки "BMW X5" темно сірого кольору, 2005 року випуску, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого з місця події зникла.

04 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "Талісман-Страхування" із заявою на виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування у зв`язку з викраденням 06 липня 2015 року транспортного засобу марки "BMW X5", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Талісман Страхування" укладено договір про передачу права власності № 00921.1501, згідно з умовами якого позивач передав відповідачу право власності на автомобіль "BMW X5", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначений договір набирає чинності з моменту отримання позивачем, як страхувальником страхового відшкодування, на умовах та в розмірах, визначених договором страхування.

05 січня 2016 року ПрАТ "СК "Талісман-Страхування" повідомила ОСОБА_1 про події від 06 липня 2015 року, в якій викрадено автомобіль "BWM X5", реєстраційний номер НОМЕР_1, за договором страхування від 22 жовтня 2014 року № 291.01.14 страховою компанією прийнято рішення про проведення виплати страхового відшкодування у розмірі 147 754,19 грн.

Відповідно до висновку ФОП ОСОБА_2, який має кваліфікацію судового експерта, ринкова вартість не розмитненого автомобіля "ВМW Х5", реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2005, об`єм двигуна 2993 куб. см зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, станом на 06 липня 2016 року (на дату викрадення) складає 180 254,19 грн, в тому числі ПДВ 30 042,37 грн.

Згідно з висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 06 грудня 2016 року № 12388/16-54, ринкова вартість не розмитненого автомобіля "BMW X5", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузова № НОМЕР_3, об`єм двигуна 2993 куб. см, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1, станом на 06 липня 2015 року складає 163 640,66 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до пункту 3.4.1 правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджену головою правління ПАТ "СК "Рітейл-Страхування" від 01 жовтня 2009 року, за згодою сторін ТЗ може бути застрахований на повну вартість, при цьому страхова сума дорівнює ринковій вартості ТЗ.

Згідно із пунктом 14.2.7 правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджену головою правління ПАТ "СК "Рітейл-Страхування" від 01 жовтня 2009 року, при втраті ТЗ внаслідок НЗ - в розмірі ринкової вартості Т.З на дату укладання Договору.

За змістом договору страхування (пункт 2 частини А) з урахуванням додаткової угоди №1, визначено, що ринкова вартість автомобіля складає 650000 грн, страхова сума складає 650000 грн; у разі настання випадку за ризиком "Викрадення" розмір збитку при втраті визначається: "збитки = ринкова вартість, але не більше страхової суми" (пункт 10.7); ліміт відшкодування за цим договором встановлений в розмірі загальної страхової суми (пункт 10.10).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 199/1917/19 (провадження № 61-16444 св 20) зроблено висновок, що "по своїй суті договір від 15 серпня 2017 року є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів. У частині регулювання відносин між сторонами він є договором про надання послуг, тобто проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідача на певних умовах. Так, у пункті 15 договору сторони погодили, якщо за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення з приводу ДТП, зазначеної в пункті 1 договору, судом буде визнано винним кредитора (або водія, який керував належним кредитору транспортним засобом) та/або іншого учасника пригоди визнано невинним у вчинені адміністративного (кримінального) правопорушення по факту вищезазначеного ДТП, то кредитор зобов`язаний відшкодувати новому кредитору всі фактично понесені ним витрати у зв`язку із виконанням цього договору. Отже, відповідач (кредитор) зобов`язався відшкодувати понесені позивачем (новим кредитором) понесені витрати у зв`язку з виконання цього договору…У частині регулювання відносин між сторонами вказаний договір від 15 серпня 2017 року також є договором доручення, так як на виконання пункту 6 договору для реалізації права відступлення вимоги 15 серпня 2017 року ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 видана нотаріально посвідчена довіреність. ОСОБА_1, у свою чергу, на виконання умов пункту 4 вказаного договору після його підписання та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності, за власні кошти відремонтував транспортний засіб, що належить ОСОБА_2, оплатив проведені ремонтно-відновлювальні роботи у розмірі 84 830,00 грн. Ці докази були предметом дослідження судами і відповідачем не спростовані… У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 квітня 2021 року у справі № 591/3429/15-ц (провадження № 61-14252св19) Верховний Суд дійшов висновку, що "у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню"…Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача перевищує 70 % ринкової (дійсної) вартості на момент його пошкодження, обґрунтовано виходив із того, що розмір страхової виплати обраховується відповідно до вимог пункту 9.14 договору добровільного страхування наземного транспорту від 05 червня 2013 року, яким передбачено порядок виплати страхового відшкодування у разі повної конструктивної загибелі транспортного засобу та/або додаткового обладнання транспортного засобу: страхова сума за вирахуванням встановленої франшизи та залишкової вартості транспортного засобу. Тому апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для стягнення із відповідача страхового відшкодування, оскільки відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 05 червня 2013 року його розмір є меншим 0 грн. Підписавши вказаний договір сторони засвідчили свою згоду та прийняли умови, які у ньому закріплені".

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи, умови договору і правил страхування та вимоги закону уваги не звернув, обмежився посиланням на визначену ринкову вартість викраденого транспортного засобу, не перевірив та не мотивував відхилення доводів позивача, дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2021 року в справі № 591/3429/15-ц (провадження № 61-14252св19) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 199/1917/19 (провадження № 61-16444св20), свідчать про те, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.