Іменем України19 травня 2021 рокум. Київсправа № 348/512/17провадження № 61-327св21Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач)., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,відповідач - Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області, третя особа - Управління державної архітектурно - будівельної інспекції в Івано-Франківській області,особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачів - ОСОБА_4, який за життя здійснив заповідальне розпорядження, згідно якого належну йому частину житлового будинку АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

03 квітня 2008 року позивачі звернулися із заявами до Надвірнянської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину, однак у видачі їм свідоцтв про право на спадщину відмовлено, оскільки у документі про право власності зазначено, що власником майна є ОСОБА_5, а спадкодавцем є ОСОБА_4, що унеможливлює встановити що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є одна і та ж особа. Крім того, ними не пред`явлено свідоцтво про право власності на домоволодіння в цілому після вчинення реконструкції даного житлового будинку. ОСОБА_4 на початку 1998 року розпочав реконструкцію житлового будинку, однак, за життя не встиг оформити дозвільні документи на добудову (реконструкцію горища), здати його в експлуатацію та оформити на нього право власності. Інших осіб які могли б претендувати на спадкове майно не має.

Позивачі просили:

встановити факт належності ОСОБА_4 договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10 квітня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори Мацук Н. С., зареєстрований в реєстрі № 2363;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спадкового майна - домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з належними будівлями та спорудами,

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спадкового майна - домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з належними будівлями та спорудами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2017 рокупозов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 10 квітня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 10 квітня 1996 року державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори Мацук Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 2363, належить ОСОБА_4, громадянину України, уродженцю м. Коломия Івано-Франківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Надвірна Івано-Франківської області.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку спадкового домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку "А" загальною площею 173,9 кв.м, житловою площею 82,1 кв.м, господарських будівель та споруд, а саме: гаражу "Б" площею 22,1 кв.м., літньої кухні "Б1" площею 17,1 кв.м., стайні "Б2" площею 13,6 кв.м., вбиральні "В" площею 1,7 кв.м., навісу "Г" площею 18,9 кв.м., навісу "Д" площею 21,5 кв.м., воріт "№ 1" площею 5,1 кв.м., огорожі "№ 3" площею 27,6 кв.м., огорожі "№ 4" площею 85,1 кв.м., загальною вартістю 555 679 грн.

Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку "А" загальною площею 173,9 кв.м, житловою площею 82,1 кв.м, господарських будівель та споруд, а саме: гаражу "Б" площею 22,1 кв.м., літньої кухні "Б1" площею 17,1 кв.м., стайні "Б2" площею 13,6 кв.м., вбиральні "В" площею 1,7 кв.м., навісу "Г" площею 18,9 кв.м., навісу "Д" площею 21,5 кв.м., воріт "№ 1" площею 5,1 кв.м., огорожі "№ 3" площею 27,6 кв.м., огорожі "№ 4" площею 85,1 кв.м., загальною вартістю 555 679 грн.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно, закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не відноситься до числа спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, оскарженим рішенням суду не вирішено питання щодо його прав на обов`язкову частку в спадщині. Оскільки судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційне провадження, відповідно до частини третьої статті 362 ЦПК України, підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що він не був залучений до участі у даній справі, разом з тим, суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті його батька ОСОБА_4 . Позивачі не прийняли спадщину та не ставили питання про продовження строку на її прийняття, а тому до спадкоємців, які прийняли спадщину, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перейшли частки спадкоємців за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав у спірному будинку. Він утримує домоволодіння, сплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт, у 2013 році за власні кошти розпочав реконструкцію будинку, яка ще не завершена. Таким чином, належними відповідачами у цій справі є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - спадкоємці, які прийняли спадщину.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 від свого імені та за дорученням від ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи ОСОБА_3 про те, що він, як непрацездатний син, станом на час відкриття спадщини після смерті батька має право на обов`язкову частку, не знайшли свого підтвердження. Факт набуття ОСОБА_3 права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що він є непрацездатною особою у розумінні статті 535 ЦК Української РСР і має право на обов`язкову частку у спадщині. Суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскарженим судовим рішенням не вирішувалися права ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 348/512/17 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2021 року справа № 348/512/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відзив на касаційну скаргу в частині підписання представником ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 повернуто, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Згідно заповіту, посвідченого 20 жовтня 1997 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу, Трух Н .М., зареєстрованого в реєстрі за № 3145, ОСОБА_4 належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 заповів своїм онукам (дітям ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Спадкоємцями першої черги померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_7 .

У червні 2000 року ОСОБА_3 звернувся до Надвірняської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1, два грошові вклади, автомобіль та причеп до нього.

04 липня 2000 року державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори видано чотири свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в рівних частках кожен. Спадкове майно, на яке видані свідоцтва складається з автомобіля марки ВАЗ 2121 1990 року випуску, причепа моделі "ММЗ-81021", грошових вкладів, 2/4 часток квартири АДРЕСА_1 .

Подаючи апеляційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду від 05 липня 2017 року, яким в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/ 2 частині за кожним, ОСОБА_3 посилався на те, що вказаним рішенням порушено його право на спадкування обов`язкової частки у спадщині яка охоплена заповітом, оскільки він станом на час відкриття спадщини був пенсіонером за віком, тобто непрацездатним.

Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03 липня 2020 року № 383, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку як одержувач пенсії по віку з 14 травня 1999 року.

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_3, перебуває на обліку у Надвірнянському сервісному центрі та отримує пенсію за віком за Списком № 1 з 14 травня 1999 року, яку призначено відповідно поданої ним заяви № 219 від 27 травня 1999 року.

31 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, на обов`язкову частку, як непрацездатному, на майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_1, однак, державним нотаріусом Богородчанської РДНК йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що передбачає обов`язкову частку, так як право власності на заявлене майно оформлено спадкоємцями за заповітом у судовому порядку.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги з таких мотивів.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області із позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прийняли спадщину, що відкрилася після смерті їхнього батька, ОСОБА_4, тому вони є належними відповідачами у цій справі.

Суд апеляційної інстанції, вважаючи, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2020 року питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_3 не вирішувалося, посилався на те, що ОСОБА_3 не відноситься до числа спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, однак, такі обставини можуть бути підставою не для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а для відповідного висновку за результатами перегляду судового рішення.

Отже висновки суду апеляційної інстанції про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим судом не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3, який звернувся з апеляційною скаргою на це судове рішення, є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати - направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.