Постанова

Іменем України19 травня 2021 рокум. Київсправа № 390/2243/17провадження № 61-8649св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_2,треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Лора Степанівна, реєстраційна служба Кіровоградського районного управління юстиції, Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", підписану адвокатом Кочіним Геннадієм Івановичем, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року в складі судді Терещенка Д. В. та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 року в складі колегії суддів Письменного О. А., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про визнання договорів іпотеки припиненими та скасування рішення про державну реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2013 року.Відповідно до пункту 1.3. вказаного Договору, єдиний майновий комплекс будівель, який відчужується, під забороною відчуження (арештом) не перебуває, іпотека на зазначене майно не зареєстрована, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 березня 2013 року.У квітні 2017 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на вказане нерухоме майно, що належить йому на праві власності.Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 89155854 від 09 червня 2017 року спірне нерухоме майно обтяжене іпотекою на підставі Іпотечного договору від 08 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л. С. та зареєстрованого за № 2178. Рішення про державну реєстрацію іпотеки прийнято державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Секмедіним В. В. від 09 січня 2013 року.Вказує, що 14 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11134847000, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 883 750 грн.З метою забезпечення виконання умов за цим договором 14 березня 2008 року між вказаними сторонами було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л. С. та зареєстрований в реєстрі за № 804, відповідно до якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нерухоме майно - комплекс зі спорудами за номером АДРЕСА_1 .08 серпня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Тернокролепродукт" в особі директора ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11381706000.В цей же день між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 були укладені договір поруки № 222505, за яким останній зобов`язався перед банком відповідати за виконання ТОВ "Тернокролепродукт" усіх його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 11381706000 від 08 серпня 2008 року, а також іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нерухоме майно, яке належало йому на праві приватної власності, а саме комплекс із спорудами за номером АДРЕСА_1 .Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 квітня 2013 року основний боржник - ТОВ "Тернокролепродукт", за якого ОСОБА_2 надано майнову поруку нерухомим майном, ліквідоване та всі його грошові зобов`язання перед банком були припинені у зв`язку з ліквідацією цієї юридичної особи.Відповідно до запису в ЄДРПОУ за номером 14801170019047634 від 24 квітня 2013 року ТОВ "Тернокролепродукт" є припиненим як юридична особа.Також постановою Господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року визнано ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.Після здійснення оголошення про початок процедури банкрутсва до господарського суду Харківської області надійшла заява від ПАТ "УкрСиббанк" з грошовими вимогами, що виникли на підставі кредитних договорів № 11134847000 від 14 березня 2008 року та № 11381706000 від 08 серпня 2008 року до банкрута в сумі 1 606 234, 44 грн, які ліквідатором розглянуті, визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2013 року у справі № 5023/4994/11 затверджено ліквідаційний баланс, визнано вимоги кредиторів в тому числі ПАТ "УкрСиббанк" в сумі 1 606 234, 44 грн, які незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними.Вважає, що оскільки основне зобов`язання є припиненим, тому у ПАТ "УкрСиббанк" відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням належного йому майна, переданого в іпотеку за договорами від 14 березня 2008 року та від 08 серпня 2008 року. У зв`язку з чим просить: визнати припиненими договори іпотеки від 14 березня 2008 року та від 08 серпня 2008 року, укладені між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 14262 від 09 січня 2013 року на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вилучити запис про іпотеку № 2987 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року залучено до участі у справі третю особу - Кіровоградську районну державну адміністрацію Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанційРішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 року, позов задоволено: - визнано припиненим договір іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л. С., зареєстрований за № 804, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 ;- визнано припиненим договір іпотеки від 08 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л. С., зареєстрований за № 2178, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 ;- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером № 14262 від 09 січня 2013 року на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вилучено запис про іпотеку № 2987 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;- вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ "Тернокролепродукт" є припиненим як юридична особа без правонаступників, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідні відомості, всі його зобов`язання теж є припиненими, в тому числі і зобов`язання за кредитним договором № 11381706000 від 08 серпня 2008 року, а тому укладений для його забезпечення договір іпотеки від 08 серпня 2008 року, посвідчений Панасюк Л. С., приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2178, також є припиненим.Встановлено, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року у справі 390/669/17 рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено з підстав пропуску позовної давності. Таким чином, станом на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 наявне рішення суду, відповідно до якого задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки неможливо у зв`язку з пропуском ПАТ "УкрСиббанк" позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про припинення основного зобов`язання і є підставою для визнання іпотечних договорів припиненими.

Аргументи учасників справиУ травні 2019 року представник ПАТ "УкрСиббанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 рокув частині задоволення позовної вимоги про визнання припиненим договору іпотеки від 14 березня 2008 року, просить їх скасувати в цій частині як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і відмовити у задоволенні позову в цій частині. Касаційна скарга мотивована тим, що: суди під час вирішення питання про припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року неправильно визначили характер спірних правовідносин, а саме, що позичальником за кредитним договором, забезпеченим вказаним договором іпотеки, є фізична особа ОСОБА_2, а боржником в межах справи про банкрутство є ФОП ОСОБА_2 та не врахували, що відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги про стягнення на майно, яке перебуває у заставі, з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цивільним законодавством; - в межах цивільної справи № 390/669/17 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційним судом встановлено, що іпотека не припинилася внаслідок розгляду справи про банкрутство, а відмовлено в позові з підстав пропуску позовної давності, а тому суди дійшли безпідставного висновку про припинення іпотеки з цих підстав, адже норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України (435-15) не передбачають сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання;- суди не врахували правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-125цс13 та висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 686/19162/15 (провадження № 14-236цс18), від 05 грудня 2018 року в справі № 725/4674/15 (провадження № 14-334цс18). Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 рокуоскаржуються в частині задоволення позовної вимоги про визнання припиненим договору іпотеки від 14 березня 2008 року, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк", просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Вказують, що суди дійшли правильного висновку про припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року, оскільки ухвалою господарського суду визнано вимоги кредитора ПАТ "УкрСиббанк" в сумі 1 606 234,44 грн, які не погашені за недостатністю майна банкрута, погашеними, тобто зобов`язання за кредитним договором припинилося, що є підставою для припинення іпотечного договору.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що "особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам". У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року в справі № 167/867/17 (провадження № 61-17092св18) зроблено висновок, що "для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. […] Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом".У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що "Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору..."; "Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений".Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.За таких обставин позовна вимога про визнання іпотечного договору від 14 березня 2008 року припиненим не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову про припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в частині визнання припиненим договору іпотеки від 14 березня 2008 року, то судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають перерозподілу. За таких обставин на користь ПАТ "УкрСиббанк" підлягають стягненню з ОСОБА_1 960 грн за подання апеляційної скарги та 1280 грн за подання касаційної скарги, що становить 2240 грн. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", підписану адвокатом Кочіним Геннадієм Івановичем, задовольнити частково.Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року в та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Панасюк Л. С., зареєстрованого за № 804, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2240 грн судового збору. З моменту прийняття постанови суду касаційної рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2018 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 07 березня 2019 року втрачають законну силу.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов