Постанова

Іменем України19 травня 2021 рокум. Київсправа № 554/13572/13 провадження № 61-20961св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І.суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство "Полтава-Банк",відповідач - ОСОБА_1,третя особа - ОСОБА_2,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Полтава-Банк" та ОСОБА_1, підписану адвокатом Розановою Мариною Валеріївною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в складі колегії суддів Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог У вересні 2012 року ПАТ "Полтава-Банк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.Позов мотивувало тим, що під час розгляду кримінальної справи № 1622/3828/2012 встановлено, що відповідачка, перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 ПАТ "Полтава-Банк", протягом 2008-2011 років умисно разом із іншими працівниками відділення банку шляхом службового підроблення офіційних банківських документів заволоділа грошовими коштами позивача в особливо великих розмірах на загальну суму 673 304,68 грн, чим спричинила матеріальні збитки позивачу на вказану суму, які ПАТ "Полтава-Банк" просило стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанційРішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 не визнана винною в скоєнні злочину, яким був завданий збиток позивачу, а заподіяні банку збитки вже стягнуто обвинувальним вироком з ОСОБА_2 .Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд касаційної інстанції вважав, що сама по собі відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 без дослідження інших фактичних обставин справи не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ "Полтава-Банк".Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено з тих самих підстав, що викладені в рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2015 року.Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Полтава-Банк" задоволено частково:рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2016 року скасовано; позов ПАТ "Полтава-Банк" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтава-Банк" 2 056,17 грн у рахунок відшкодування шкоди, що відповідає розміру середньомісячного заробітку відповідача; в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.Апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 разом з іншими особами внаслідок порушення своїх трудових обов`язків заподіяла шкоду ПАТ "Полтава-Банк", зазначив, що за відсутності укладеного між сторонами договору про повну майнову відповідальність ОСОБА_1 може відповідати перед банком лише в розмірі середньомісячного заробітку.Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу позивача задоволено, касаційну скаргу відповідачки задоволено частково: скасовано рішення апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова касаційного суду мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, на підставі яких відповідач повинна нести повну матеріальну відповідальність, є передчасними, оскільки суд не надав оцінку зібраним доказам, зокрема, постановам про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 в контексті положень пункту 3 частини першої статті 134 КЗпП України. Верховний Суд констатував, що апеляційний суд не перевірив доводи відповідачки відносно того, що вироком суду відносно ОСОБА_2 вже стягнуто з неї на користь банку 639 947,50 грн в рахунок відшкодування шкоди, тобто шкода, завдана злочином, відшкодована повністю, а вимоги банку до ОСОБА_1 є подвійним стягненням.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково: рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, якимпозов ПАТ "Полтава-Банк" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 33 357,18 грн у рахунок відшкодування шкоди; взадоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Апеляційний суд виходив із того, що факт вчинення відповідачкою дій, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки встановлений органами досудового розслідування та вироком суду щодо ОСОБА_2 . За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що на ОСОБА_1 може бути покладена повна матеріальна відповідальність у межах завданої нею шкодив порядку частини першої статті 134 КЗпП України.Разом з тим, установивши, що вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 06 лютого 2015 року цивільний позов ПАТ "Полтава-Банк" до ОСОБА_2 задоволено частковота стягнуто із засудженої на користь банку 639 947,50 грн у відшкодування заподіяних збитків, апеляційний суд з урахуванням положень статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення дійшов висновку, що шкода банку вже частково відшкодована, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю між розміром пред`явлених позовних вимог та вже стягнутою з ОСОБА_2 суми коштів, що становить 33 357,18 грн (673304,68 грн - 639 947,50 грн).

Аргументи учасників справиУ листопаді 2019 року АТ "Полтава-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року й просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.Касаційна скарга позивача мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед АТ "Полтава-Банк", а тому пред`явлення банком позову в цій справі не є подвійним стягненням. Указує також, що ОСОБА_2 не виконала вирок суду про задоволення цивільного позову банку на суму 639 947,50 грн.У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року й просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.Касаційна скарга відповідачки мотивована тим, що:- апеляційний суд розглянув справу, не повідомивши відповідачку та/або її представника в установленому законом порядку;- у скоєнні злочину за статтею 367 КК України винною визнано ОСОБА_2, інші працівники банку, які обвинувачилася у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366 КК України, визнані винними, однак від відбування покарання звільненні з підстав закінчення строків притягнення їх до відповідальності;- ОСОБА_1 винною у вчиненні будь-якого злочину не визнавалася; відносно неї було застосовано заходи медичного характеру;- в межах кримінального провадження не встановлено обставину вчинення злочину групою осіб;- обставини, встановлені обвинувальним вироком щодо ОСОБА_2, є преюдиційними лише щодо дій, вчинених ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 перед судом не постала та винною визнана не була.У січні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ "Полтава-Банк", в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що шкода, заподіяна банку, вже стягнута з ОСОБА_2 в межах розгляду кримінальної справи, а підстави для солідарної відповідальності ОСОБА_1 відсутні.У лютому 2020 року АТ "Полтава-Банк" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що для притягнення працівника до повної майнової відповідальності в порядку частини першої статті 134 КЗпП України необхідно встановити наявність у його діяннях складу злочину, незалежно від притягнення його до кримінальної відповідальності та складення обвинувального вироку.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою АТ "Полтава-Банк". Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що ОСОБА_1 з 07 березня 2006 року перебувала у трудових відносинах із ПАТ "Полтава-Банк", працюючи на посаді економіста відділення № 26, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 45А.Посадовою інструкцією економіста відділення №26 визначено правовий статус, функціональні обов`язки, права й відповідальність економіста відділення.Відповідно до пункту 4.1 посадової інструкції економіст несе персональну відповідальність за: якісне та своєчасне виконання робіт згідно посадових обов`язків у відповідності з чинним законодавством та внутрішньобанківськими нормативними документами; додержання вимог законодавчих актів України, нормативних актів НБУ, постанов Правління банку, наказів голови Правління банку та його заступників, керуючої відділенням; порушення чинного законодавства і вимог Національного банку України; ведення бухгалтерського обліку кредитних справ; недотримання затвердженої методики видачі кредитів; бездіяльність і невжиття заходів щодо правильності роботи операціоніста в підсистемі емітент еквайер; за достовірність звітності, що надається до Головного офісу АТ "Полтава-Банк", а також за інформацію, що надається на розгляд керуючому відділення; своєчасне виправлення помилок при виконанні своїх прямих службових обов`язків; розголошення комерційної таємниці, до якої він має доступ під час роботи в банку; відсутності належного режиму таємності роботи з документами, що містять комерційну таємницю, а також банківську таємницю; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; порушення у дотриманні інструкцій з охорони праці, протипожежної охорони, виробничої санітарії.04 березня 2011 року наказом від 22 лютого 2011 року № 342 ОСОБА_1 звільнена з посади економіста відділення № 26 ПАТ "Полтава-Банк" на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року, яка прийнята за наслідками розгляду кримінальної справи № 1622/3828/2012, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятої статті 191, частиною другою статті 366 КК України, застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до одужання.ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 ПАТ "Полтава-Банк" як службова особа, протягом 2008-2011 років умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з працівниками цього відділення, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних банківських документів, у тому числі заяв на видачу і переказ готівки та відміни здійснення проводок, заволоділа грошовими коштами ПАТ "Полтава-Банк" в особливо великих розмірах на загальну суму 673 304, 68 грн. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2012 року змінено стосовно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку до одужання.Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 липня 2013 року продовжено ОСОБА_1 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку.Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання та додаткового покарання на підставі пункту "є" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".Цивільний позов ПАТ "Полтава-Банк" до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Полтава-Банк" 639 947, 50 грн у відшкодування завданої майнової шкоди; узадоволенні іншої частини цивільного позову ПАТ "Полтава-Банк" відмовлено.При цьому, вироком встановлено, що банк фактично виплатив грошові кошти потерпілим на суму 639 947,50 грн, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню саме в цій частині.Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2015 року звільнено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Позиція Верховного СудуКасаційні скарги подані до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.За результатами розгляду касаційних скарг колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.Відповідно до частин шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).Аналіз матеріалів справи свідчить, що на ім`я ОСОБА_1 сформована судова повістка-повідомлення щодо судового засідання, призначеного на 07 листопада 2019 року, без зазначення адреси відповідача (т. 4, а. с. 158). Відомості про відправлення судової повістки та отримання її відповідачкою матеріали справи не містять. Крім того, Полтавський апеляційний суд у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України розмістив на веб-сайті судової влади оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 07 листопада 2019 року.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 рокув справі № 428/13426/17(провадження № 61-6897св19) зроблено висновок, що "тлумачення частини одинадцятої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відповідач, третя особа, свідок лише у випадку коли зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Як відомо з матеріалів справи зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є: НОМЕР_1 (адреса вказана в апеляційній скарзі). Така ж адреса вказана і у касаційній скарзі ОСОБА_1. Тобто, зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 є відомим, що виключає можливість застосування частини одинадцятої статті 128 ЦПК України".У справі, що переглядається, матеріали справи містять відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1, а також засоби зв`язку, у тому числі адресу для листування з представником відповідачки, судові повістки-повідомлення якому апеляційний суд не направляв незважаючи на встановлену судом обставину наявності у ОСОБА_1 психічного захворювання та застосування до неї примусових заходів медичного характеру.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.За таких обставин апеляційний суд не дотримав порядок повідомлення сторони відповідача про розгляд справи, передбачений статтями 128- 130 ЦПК України, що, з урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, є обов`язковою підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скаргДоводи касаційних скарг дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :Касаційні скарги акціонерного товариства "Полтава-Банк" та ОСОБА_1, підписану адвокатом Розановою Мариною Валеріївною, задовольнити частково.Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року втрачає законну силу.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов