У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням (справа № 753/11852/15), а у липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ майна подружжя (справа № 753/13082/15), мотивуючи позови тим, що із 08 жовтня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та за цей час ними було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, холодильник ELECTROLUX, електровитяжка VENTO, телевізор LG 55, посудомийна машина BOSCH, електрична плита ELECTROLUX, кондиціонер LG ART cool, комплект фільтру води "Профі стандарт", мікрохвильова піч ELECTROLUX, духова електрична шафа ELECTROLUX, бойлер електричний GARANTERM, дзеркало в ванній кімнаті овальне з орнаментом, шафа - купе дзеркальна з орнаментом, гардероб з полицями дзеркальний з фіанітом, пральна машина ELECTROLUX, зволожувач повітря ORION, диван шкіряний розкладний білого кольору, стіл для обідів дерев`яний розкладний білого кольору з 4-ма стільцями, кухня вбудована біла з робочою поверхнею та полицею, кухонна мийка вартістю, спальний гарнітур білий з фарбованого дубу, двоспальне ліжко, дві приліжкові тумбочки, косметичний стіл з овальним дзеркалом, табуретка, комод, матрац спальний виробництва Італія, картина - пейзаж ліс з озером (художник В. Власенко ) у золотистій рамі, електричний пилосос ZELMER вартістю, чотири полиці скляні з діод ним підсвітленням, два світильники балконні (бра) білого кольору, біле покривало на ліжко та дві наволочки до нього, ковдра синтепонова та дві подушки, супутникова тарілка та тюнер, супутникова тарілка та тюнер (НТВ + ), дві штори із гардинами та тюлем.

Стверджувала, що 35/100 частин спірної квартири були придбані за її особисті кошти, одержані від відчуження частини майна, набутого у спадок та в порядку приватизації, а отже є її особистою приватною власністю, інше ж майно (65/100 частин квартири, автомобіль та речі домашнього вжитку) є спільною сумісною власністю сторін, домовленості щодо поділу якого не досягнуто.

Також зазначала, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем без її згоди, а тому його вартість повинна бути врахована під час поділу спільного майна сторін.

Відповідач чинить їй перешкоди в користуванні спірною квартирою: самовільно змінив замок на вхідних дверях, не дає ключі від квартири та не впускає до неї.

З урахуванням викладеного та поданих уточнень, ОСОБА_1 просила суд:

1. Визнати 35/100 частини квартири квартира АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю на підставі частини першої статті 57 Сімейного Кодексу України (далі - СК);

2. Визнати 65/100 частини квартири квартира АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності сторін;

3. В порядку поділу спільного майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_2 перераховані вище речі домашнього вжитку;

4. Врахувати під час поділу спільного сумісного майна сторін вартість легкового автомобіля марки TOYOTA CAMRY в сумі 468 000 гривень, який було відчужено ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 ;

5. В порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй у приватну власність 65/100 частин квартири квартира АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно;

6. Стягнути з неї на користь відповідача 51 113, 65 грн грошової компенсації за різницею вартості присудженого майна;

7. Визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 ;

8. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у здійсненні нею права користування житлом;

9. Усунути їй перешкоди у праві користування квартирою АДРЕСА_1, зобов`язавши відповідача передати їй ключі від вхідних дверей цієї квартири.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року об`єднано в одне провадження справу № 753/11852/15 та № 753/13082/15.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя (справа № 753/24074/16-ц).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року об`єднано в одне провадження справу № 753/24074/16-ц та № 753/13082/15.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_1 на 35/100 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнано частку 65/100 квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Поділено спільно нажите майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділено у приватну власність ОСОБА_2 в порядку поділу майно на загальну суму 973 784 грн, а саме:

- холодильник ELECTROLUX вартістю 19 176 грн;

- електровитяжка VENTO вартістю 6 095 грн;

- телевізор LG 55 вартістю 28 000 грн;

- пусодомійна машина BOSCH вартістю 14 362 грн;

- електрична плита ELECTROLUX вартістю 7 486 грн;

- кондиціонер LG ART cool вартістю 12 765 грн;

- комплект фільтру води "Профі стандарт" вартістю 3 450 грн;

- мікрохвильова піч ELECTROLUX вартістю 13 725 грн;

- духова електрична шафа ELECTROLUX вартістю 9 625 грн;

- бойлер електричний GARANTERM вартістю 5 200 грн;

- дзеркало в ванній кімнаті овальне з орнаментом вартістю 2 500 грн;

- шафа - купе дзеркальна з орнаментом вартістю 27 500 гривень;

- гардероб з полицями дзеркальний з фіанітом вартістю 23 100 грн;

- пральна машина ELECTROLUX вартістю 18 500 грн;

- зволожувач повітря ORION вартістю 2 600 грн;

- диван шкіряний розкладний білого кольору вартістю 26 000 грн;

- стіл для обідів дерев`яний розкладний білого кольору з 4-ма стільцями вартістю 26 000 грн;

- кухня вбудована біла з робочою поверхнею та полицею вартістю

- кухонна мийка вартістю 5 200 грн;

- спальний гарнітур білий з фарбованого дуба : двоспальне ліжко вартістю 26 000 грн; дві при ліжкові тумбочки вартістю 15 600 грн; косметичний стіл з овальним дзеркалом вар-тістю 14 300 грн; табуретка вартістю 1 300 грн; комод вартістю 18 200 грн;

- матрац спальний виробництва Італія вартістю 26 000 грн;

- картина - пейзаж ліс з озером (художник В. Власенко ) у золотистій рамі вартістю 5 200 грн;

- електричний пилосос ZELMER вартістю 4 700 грн;

- чотири полиці скляні з діод ним підсвітленням вартістю 3 700 грн;

- два світильники балконні ( бра ) білого кольору вартістю 2 600 грн;

- біле покривало на ліжко та дві наволочки до нього вартістю

- ковдра синтепонова та дві подушки вартістю 4 000 грн;

- супутникова тарілка та тюнер вартістю 4 500 грн;

- супутникова тарілка та тюнер ( НТВ + ) вартістю 7 900 грн;

- дві штори із гардинами та тюлем вартістю 26 500 грн.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 в порядку поділу наступне майно на загальну суму 1 076 011, 30 грн, а саме 65/100 частки квартири

АДРЕСА_1 вартістю

1 076 011, 30 грн та визнано за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 113, 65 грн грошової компенсації за різницею вартості спільного майна подружжя.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні нею права користування квартирою АДРЕСА_1, при цьому зобов`язавши ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей зазначеної квартири.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що на придбання спірної квартири ОСОБА_1 було використано особисті кошти в сумі 114 660 грн, одержані від відчуження нерухомого майна, набутого в порядку приватизації та спадкування, що становить 35 % від загальної вартості квартири, а тому 35/100 частин спірної квартири є особистою власністю позивача.

Встановивши, що ОСОБА_2 більше двох років одноособово користувався спірним майном домашнього вжитку, перешкоджаючи ОСОБА_1 користуватися як спірною квартирою, так і спірним рухомим майном, що знаходиться в цій квартирі, суд вважав за можливе в порядку поділу спільного майна сторін виділити ОСОБА_1 65/100 частин квартири АДРЕСА_1 вартістю

1 076 011, 30 грн, а ОСОБА_2 виділити майно домашнього вжитку на загальну суму 973 784 грн.

Визначаючи вартість присудженого кожному з подружжя майно, судом було враховано вартість автомобіля, відчуженого ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 .

Вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою з боку відповідача суд вважав доведеними та обґрунтованими.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвал цього ж суду від 20 січня 2021 року та від 03 лютого

2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 .

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно :

- 65/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54, 4 кв. м, житловою площею

17, 1 кв. м, вартістю 1 064 000 грн;

- холодильник ELECTROLUX вартістю 15 660 грн;

- електровитяжка VENTO вартістю 2 521 грн;

- телевізор LG 55 вартістю 23 477 грн;

- пусодомийна машина BOSCH вартістю 8 086 грн;

- електрична плита ELECTROLUX вартістю 6 260 грн;

- кондиціонер LG ART cool вартістю 9 261 грн;

- комплект фільтру води " Профістандарт" вартістю 1 147 грн;

- мікрохвильова піч ELECTROLUX вартістю 13 812 грн;

- духова електрична шафа ELECTROLUX вартістю 7 999 грн;

- бойлер електричний GARANTERM вартістю 3 635 грн;

- дзеркало в ванній кімнаті овальне з орнаментом вартістю 1 887 грн;

- шафа - купе дзеркальна з орнаментом вартістю 3 543 грн;

- гардероб з полицями дзеркальний з фіанітом вартістю 5 913 грн;

- пральна машина ELECTROLUX вартістю 11 302 грн;

- зволожувач повітря ORION вартістю 1 155 грн;

- диван шкіряний розкладний білого кольору вартістю 18 393 грн;

- стіл для обідів дерев`яний розкладний білого кольору з 4-ма стільцями вартістю 3913 грн;

- кухня вбудована біла з робочою поверхнею та полицею вартістю

- кухонна мийка вартістю 1 435 грн;

- спальний гарнітур білий з фарбованого дубу: двоспальне ліжко; дві при ліжкові тумбочки; косметичний стіл з овальним дзеркалом вартістю; табуретка; комод загальною вартістю 43 596 грн;

- матрац спальний виробництва Італія вартістю 11 400 грн;

- картина (художник пейзаж ліс з озером (художник В. Власенко ) у золотистій рамі вартістю 5 200 грн;

- електричний пилосос ZELMER вартістю 4 000 грн;

- чотири полиці скляні з діодним підсвітленням вартістю 1 037 грн;

- два світильники балконні (бра) білого кольору вартістю 1 301 грн;

- біле покривало на ліжко та дві наволочки до нього вартістю 832 грн;

- ковдра синтепонова та дві подушки вартістю 2 608 грн;

- супутникова тарілка та тюнер вартістю 452 грн;

- супутникова тарілка та тюнер (НТВ + ) вартістю 1 565 грн;

- дві штори із гардинами та тюлем вартістю 14 000 грн;

- грошові кошти вартості автомобіля TOYOTA CAMRY, 2006 року випуску, у сумі 344 406, 85 грн.

Загальною вартістю 1 652 883, 85 грн.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 наступне майно:

- 65/200 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54, 4 кв. м, житловою площею

17, 1 кв. м, вартістю 532 000 грн;

- холодильник ELECTROLUX вартістю 15 660 грн;

- електровитяжки VENTO вартістю 2 521 грн;

- посудомийна машина BOSCH вартістю 8 086 грн;

- електроплита ELECTROLUX вартістю 6 260 грн;

- духова електрична шафа ELECTROLUX вартістю 7 999 грн;

- гардероб з полицями дзеркальними з фіанітом вартістю 5 913 грн;

- пральна машина ELECTROLUX вартістю 11 302 грн;

- кухня вбудована біла з робочою поверхнею та полицею вартістю

- кухонна мийка вартістю 1 435 грн;

- спальний гарнітур білий з фарбованого дубу: двоспальне ліжко; дві при ліжкові тумбочки; косметичний стіл з овальним дзеркалом; табуретка; комод загальною вартістю 43 596 грн.

Загальною вартістю 653 859 грн.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне майно:

- 65/200 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54, 4 кв. м, житловою площею

17, 1 кв. м, вартістю 532 000 грн;

- телевізор LG 55 вартістю 23 477 грн;

- кондиціонер LG вартістю 9 261 грн;

- комплект фільтру вартістю 1 147 грн;

- мікрохвильова піч ELECTROLUX вартістю 13 812 грн;

- бойлер GARANTERM вартістю 3 635 грн;

- дзеркало в ванній кімнаті овальне з орнаментом вартістю 1 887 грн;

- шафа купе дзеркальна з орнаментом 3 543 грн;

- зволожувач повітря ORION вартістю 1155 грн;

- диван шкіряний розкладний білого кольору 18 393 грн;

- стіл для обідів дерев`яний розкладний білого кольору з 4 стільцями вартістю 3 913 грн;

- матрац спальний виробництва Італія вартістю 11 400 грн;

- картина вартістю 5200 грн;

- електричний пилосос ZELMER вартістю 4000 грн;

- два світильника балконі вартістю 1 301 грн;

- чотири полиці скляні з діодним підсвітленням вартістю 1037 грн;

- біле покривало на ліжко та дві наволочки вартістю 832 грн;

- ковдра синтепонова та дві подушки вартістю 2 608 грн;

- супутникова тарілка та тюнер вартістю 452 грн;

- супутникова тарілка та тюнер (НТВ + ) вартістю 1 565 грн;

- дві штори із гардинами та тюлем вартістю 14 000 грн;

- грошові кошти у розмірі вартості автомобіля марки TOYOTA CAMRY,

2006 року випуску, 344 406.85 грн.

Загальною вартістю 999 024, 85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 172 582, 93 грн.

В частині вирішення позовних вимог про визнання майна особистою власністю та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів погодилася з висновком районного суду про належність 35/100 частин спірної квартири до особистої власності ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про можливість виділення в порядку поділу спільного майна сторін у власність позивачу 65/100 частин спірної квартири, а відповідачу лише речей домашнього вжитку, та виходячи з вартості спільного майна сторін, визначеної висновком експерта № 12388/18-43 від 28 травня 2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, висновком експерта № 2605/20-54 від 12 травня 2020 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи та консультативним висновком щодо ринкової вартості об`єктів рухомого майна від 07 листопада 2016 року, виконаним товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Оціночна консалтингова компанія", визначив порядок поділу спірного нерухомого і рухомого майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та розмір компенсації вартості частки позивача у спільному майні, присудженого відповідачу.

При цьому, грошові кошти в сумі 344 406, 85 грн, як вартість відчуженого ОСОБА_2 автомобіля без згоди дружини - ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції відніс до об`єктів спільної сумісної власності сторін та виділив їх відповідачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - адвокат Норов Г. О. подав касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в справі № 753/13082/15-ц, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів, які приймаючи не врахували висновки, викладені у:

- у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі

№ 731/158/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 648/2464/17 щодо застосування положень статті 60 СК України, а саме судами попередніх інстанцій заявлене позивачем до поділу майно було відносено до спільного сумісного майна сторін за формальною ознакою набуття такого майна у період їх перебування у шлюбі без встановлення джерела походження коштів, за які таке майно було набуто та мети придбання цього майна.

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада

2018 року у справі № 372/504/17 та у постановах Верховного Суду

від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17 і від 19 вересня 2018 року у справі № 308/5708/16-ц щодо застосування вимог статті 70 СК України, а саме позивачем не було спростовано презумпцію спільності майна подружжя щодо 35/100 частин спірної квартири, оскільки не було доведено факту внесення ОСОБА_1 відповідних грошових коштів, як особистої приватної власності у відповідній частині, як оплату за частину квартири.

- у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі

№ 362/4763/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 686/24197/16-ц,

від 11 грудня 2019 року у справі № 712/2378/16-ц та від 19 серпня 2020 року у справі № 757/34950/14-ц щодо застосування вимог статті 65 СК України, а саме спірний автомобіль було відчужено під час перебування сторін у шлюбі, позивач з вимогами про визнання договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не зверталася, а отже вартість такого майна не повинна враховуватися під час поділу майна у цій справі.

- у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 щодо необхідності при поділі майна враховувати також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, а саме більша частина грошових коштів, витрачених на придбання спірної квартири були кредитними. Обставини погашення заборгованості по кредиту, витраченого на придбання спільного майна впливають на його поділ між колишнім подружжям, однак не були досліджені апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 08 жовтня 2005 року по 26 листопада 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу подружжям було придбано наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1, на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва № КНТР-011638/кв від 31 липня 2006 року.

При укладенні договору про участь у фонді фінансування будівництва ОСОБА_1 надавала свою письмову згоду на укладення цього договору її чоловіком ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на рахунок ККУП "ФК "Житлоінвест" було перераховано 01 серпня 2006 року 100 800 грн та 04 вересня 2006 року

20 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту №42.06-07/388 на суму 41 000 доларів США для фінансування будівництва вказаного нерухомого майна.

Згідно меморіального ордеру № 10-008 від 21 вересня 2006 року

АКБ "Укрсоцбанк" було перераховано 213 000 грн кредитних коштів на компанію забудовника - ККУП "Фінансова компанія "Житло - інвест".

На час розгляду справи судом першої інстанції розмір непогашеної заборгованості за вказаним кредитним договором складав 4 672, 98 доларів США.

ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, укладеним 24 червня 2006 року отримала 175 000 грн, як вартість 1/2 частини квартири, що належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької райдержадміністрації м. Києва від 11 серпня 2000 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сьомою Київською державною нотаріальною конторою від 03 червня 2006 року.

Згідно висновку експерта № 12388/18-43 від 28 травня 2019 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, - ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 636 923 грн.

- автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 ;

Вказаний автомобіль відчужено відповідачем без згоди позивача до ухвалення 09 жовтня 2015 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/2590/15-ц рішення про розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 12 травня 2020 року № 2605/ 20-54, - ринкова вартість автомобіля TOYOTA CAMRY, 2006 року випуску, станом 03 квітня 2015 року складала 344 406, 85 грн.

- речі домашнього вжитку: холодильник ELECTROLUX, електровитяжка VENTO, телевізор LG 55, посудомийна машина BOSCH, електрична плита ELECTROLUX, кондиціонер LG ART cool, комплект фільтру води "Профі стандарт", мікрохвильова піч ELECTROLUX, духова електрична шафа ELECTROLUX, бойлер електричний GARANTERM, дзеркало в ванній кімнаті овальне з орнаментом, шафа - купе дзеркальна з орнаментом, гардероб з полицями дзеркальний з фіанітом, пральна машина ELECTROLUX, зволожувач повітря ORION, диван шкіряний розкладний білого кольору, стіл для обідів дерев`яний розкладний білого кольору з 4-ма стільцями, кухня вбудована біла з робочою поверхнею та полицею, кухонна мийка вартістю, спальний гарнітур білий з фарбованого дубу, двоспальне ліжко, дві приліжкові тумбочки, косметичний стіл з овальним дзеркалом, табуретка, комод, матрац спальний виробництва Італія, картина - пейзаж ліс з озером (художник В. Власенко ) у золотистій рамі, електричний пилосос ZELMER вартістю, чотири полиці скляні з діод ним підсвітленням, два світильники балконні (бра) білого кольору, біле покривало на ліжко та дві наволочки до нього, ковдра синтепонова та дві подушки, супутникова тарілка та тюнер, супутникова тарілка та тюнер (НТВ + ), дві штори із гардинами та тюлем.

При визначенні вартості вказаного майна апеляційний суд керувався консультаційним висновком щодо ринкової оцінки вартості об`єктів рухомого майна від 07 листопада 2016 року, виготовленим

ТОВ "Оціночна консалтингова компанія".

Сторони не заперечували наявність зазначеного майна домашнього вжитку, яке знаходиться в спірній квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не визнає права ОСОБА_1 на спірну квартиру АДРЕСА_1 та перешкоджає позивачу у користування нею.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Встановивши, що отримані у червні 2006 року ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 114 660 грн від реалізації нерухомого майна, яке належало їй особисто, були витрачені на придбання спірної квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що 35/100 частини квартири є особистою приватною власністю ОСОБА_1, а інші 65/100 частин відповідно спільною власністю сторін у справі, і частка кожного з них у спільній власності становить 65/200.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Ухвалюючи рішення в частині поділу спільного майна подружжя, апеляційний суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що окрім

65/100 частин квартири підлягають поділу у рівних частках між колишнім подружжям грошові кошти в розмірі вартості автомобіля марки TOYOTA CAMRY в сумі 344 406, 85 грн та заявлене позивачем до поділу інше рухоме майно.

ОСОБА_5 не спростовано презумпцію спільності майна подружжя в цій частині та не надано належних та допустимих доказів відчуження спірного автомобіля за умови одержання попередньої згоди ОСОБА_1, як другого з подружжя, або ж використання одержаних від продажу такого майна грошових коштів в інтересах сім`ї.

При цьому суди попередніх інстанцій з урахуванням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року про розірвання шлюбу, вважали, що на час продажу відповідачем вказаного автомобіля шлюбні відносини сторін були припинені.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального права, незгоди із висновками судів та переважно спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскільки загальна вартість присудженого ОСОБА_5 майна перевищує вартість майна присудженого ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію вартості її частки у спільному майні.

Докази іншої вартості спільного майна сторін, що підлягає поділу у цій справі, аніж тієї, що була використана апеляційним судом, в матеріалах справи відсутні.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду України у постанові

від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 не є підставою для задоволення касаційної скарги.

Так, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі

№ 6-486цс16, на яку посилається заявник, зроблено висновок про те, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

В межах розглядуваної справи вимоги про встановлення порядку виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають із кредитного договору, вчиненого в інтересах сім`ї, не заявлялись та судами не вирішувались.

При цьому переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі

№ 638/18231/15-ц).

За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 731/158/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 648/2464/17, від 29 січня 2020 року у справі № 463/5183/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 308/5708/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 362/4763/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 686/24197/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/2378/16-ц та від 19 серпня 2020 року у справі № 757/34950/14-ц.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 встановив, що оскаржувані рішення районного суду в нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають.