розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що 23 жовтня 1993 року між нею

та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2008 року було розірвано. Вона разом із відповідачем є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 ними спільно було придбано трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1, яку добровільно поділити вони не змогли.

Посилаючись на те, що з нею проживають їхні діти та з урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд у порядку поділу майна визнати

за нею право власності на 2/3 частини квартири

АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2

на 1/3 частину цієї квартири.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду від 04 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності

на 2/3 частини квартири

АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину цієї квартири.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира, яка була придбана у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за сумісні кошти, є об`єктом права спільної сумісної власності, що підлягає поділу між співвласниками цього домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі -

АТ "Універсал Банк") задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 серпня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач фактично просить здійснити поділ спільного майна подружжя, яке перебуває в іпотеці, а АТ "Універсал Банк" як іпотекодержателя не було залучено

до участі у цій справі, тому рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного суду від 29 липня

2020 року у справі № 2-2377/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції

не розглядалось питання щодо поновлення АТ "Універсал Банк" строку

на апеляційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 04 вересня 2013 року.

ОСОБА_1 вважає, що відкриваючи апеляційне провадження

за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" дійшов помилкового висновку про те, що банком не пропущено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року,

у зв`язку із тим, що він є особою, яка не брала участі у справі та копія оскаржуваного рішення йому не направлялась.

Також ОСОБА_1 вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що перебування спірного майна в іпотеці не впливає на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки поділу підлягає також і майно,

що є спільною сумісною власністю, яке знаходиться у третіх осіб.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 753/4368/13-ц

із Дарницького районного суду м. Києва.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу № 753/4368/13-ц призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Універсал Банк" на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

З 23 жовтня 1993 року по 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1

та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 5).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6, 7).

Під час перебування у шлюбі сторони, а саме: 30 березня 2005 року, набули

у власність квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності

від 30 березня 2005 року (а. с. 8).

Зазначена квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 31 березня 2008 року між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання останнім зобов`язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва

від 05 лютого 2013 року, у справі № 2-7731/2010 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 263 282,38 доларів США, що еквіваленті за курсом Національного банку України на 28 липня

2010 року становить 2 078 403,76 грн. У рахунок погашення заборгованості

за кредитним договором від 31 березня 2008 року № BL 3083 шляхом проведення прилюдних торгів звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1, яка належить на праві власності

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 30 березня

2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 24 березня 2005 року № 488-С/КІ, яке зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації

та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 01 квітня 2005 року за реєстровим № 44401 в реєстровій книзі № 421-10 (а. с. 98-103).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухваленого у справі судового рішення та доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право

на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частина майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (435-15) (частина четверта статті 71 СК України).

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки

від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування

чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом із цим, положеннями Закону України "Про іпотеку" (898-15) не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна,

не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що перебування спірного майна в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця

і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності

на предмет іпотеки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2019 року у справі

№ 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, зазначених вимог не врахував, належним чином не з`ясував та не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду про поділ майна подружжя впливає на права та обов`язки банку як іпотекодержателя, а також про те, що така позовна заява була подана ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 з метою уникнення ним відповідальності

за кредитним договором. При цьому дійшов передчасних висновків про неможливість вирішення апеляційної скарги по суті з підстав незалучення судом першої інстанції АТ "Універсал Банк" до участі у справі.

Таким чином у порушення положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Допустивши вказане порушення процесуального права суд апеляційної інстанції не перевірив дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому дійшов передчасного висновку про задоволення апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" та відмову

у задоволенні позову ОСОБА_1 в обраний позивачем спосіб.

В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки апеляційного провадження на стадії касаційного розгляду неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.