розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у адміністративній справі №2а-8596/12/1370 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 22 серпня 2012 року №0003181710.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що враховуючи вимоги п.49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України та ст. 1 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" у позивача в спірний період не виникало обов'язку подавати розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 22.08.2012 року №000318. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1111,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (587-14) . Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились та явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в липні 2012 року була проведена камеральна перевірка податкової звітності, що подавалась позивачем, про що складено акт від 18.07.2012 року № 857 17-1/, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 49.2, 49.18.1 ст. 49 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) , неподання розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за вересень 2011року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року.

На підставі даного акту ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2012 року № 0003181710, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 9180,00 гривень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач взагалі не здійснював діяльності з роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" не був платником цього збору і, як наслідок згідно пп.49.2 ст. 49 Податкового кодексу України не мав обов'язку подавати до податкового органу розрахунок з даного збору.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх не вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 9.1.15 п. 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків та зборів належать зокрема, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16. 1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 цього ж кодексу, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 4 підрозділу 10 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" (587-14) .

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в суді першої інстанції, що позивач у спірний період отримав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та за період вересень 2011року - травень 2012 року позивачем не проводилась реалізація алкогольних напоїв та пива, що підтверджується долученими позивачем копіями податкових декларацій та звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства", платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово - роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива (стаття 2 названого Закону).

Нормативне визначення поняття "виручка" міститься у статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , відповідно до якої виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачем повинна була подаватись звітність по вказаному вище збору, однак із врахуванням того, що реалізація не проводилась із нульовими показниками.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

Дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у адміністративній справі №2а-8596/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.