Постанова

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 757/35284/19

провадження № 61-19662св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Бусик О. Л., від 11 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., від 26 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"

(далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк", банк) про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року у справі

№ 757/6633/15 за нею визнано право власності на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 . Згодом їй стало відомо, що належна їй квартира обтяжена іпотекою, іпотекодержателем є ПАТ "КБ "Актив-Банк", іпотекодавцем ОСОБА_2, а боржником товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ПАК Експо", яке в подальшому перейменовано на ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед". Вважала, що існування запису про обтяження іпотекою належної їй квартири порушує її права та позбавляє можливості вільно розпоряджатися своїм майном.

Вказала, що позичальник за кредитним договором № 0509/02

від 05 вересня 2013 року ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед" ліквідоване, тому грошове зобов`язання товариства перед банком припинено, і як наслідок, припинено іпотечне зобов`язання за договором іпотеки № 0509/2/S-5

від 05 вересня 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 та

ПАТ "КБ "Актив-Банк" в забезпечення майнових зобов`язань ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед".

Посилаючись на викладене, позивач просила суд: визнати договір іпотеки № 0509/2/S-5 від 05 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Актив-Банк", таким, що припинився; зобов`язати відповідача подати державному реєстратору заяву про припинення обтяження іпотекою квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року замінено відповідача - ПАТ "КБ "Актив-Банк" на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг" (далі - ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг").

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року забезпечено позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо внесення записів пов`язаних з реєстрацією прав власності, скасуванням реєстрації права власності щодо нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою цього ж суду від 03 жовтня 2019 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки зобов`язання за кредитним договором залишаються невиконаними і ПАТ "КБ "Актив-Банк", правонаступником якого є відповідач, реалізувало право звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з відповідним позовом до внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про припинення юридичної особи позичальника - ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/35284/19-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У квітні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц,

у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі 910/2815/19,

у постановах Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі

№ 6-2013цс16, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 3-688гс16, від 10 лютого 2016 року у справі

№ 6-84цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-2013цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Звертає увагу на те, що судами не враховано факту залишення без розгляду позовної заяви банку до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки та того, що в матеріалах справи відсутні докази вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень основного зобов`язання. З цих підстав вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач реалізував право звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з відповідним позовом до внесення до ЄДР запису про припинення позичальника - ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 вересня 2013 року між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ПАК Експо", яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед", було укладено кредитний договір про здійснення кредитних операцій

№ 0905/02, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредит у загальному розмірі не більше 4 520 695,38 доларів США та 180 000 євро, строком до 04 вересня 2016 року, а боржник зобов`язався повернути кредит у порядку та строки, визначені договором.

05 вересня 2013 року для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 0509/02/8-5, за умовами якого банку було передано в іпотеку, у тому числі, квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент укладення договору іпотеки право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_2, але квартира перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1, як подружжя, у зв`язку із чим

ОСОБА_1 надала свою згоду на передачу квартири в іпотеку

ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі № 757/6633/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня

2017 року, визнано право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2016 року у справі № 922/5778/15 ліквідовано ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис від 21 грудня

2016 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Згідно з пунктом пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених закономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У пункті 5.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) вказано, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК Українипов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня

2020 року у справі № 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) звернула увагу, що із 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем. Із зазначеної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи - сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема, незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 906/277/18 (провадження № 12-300гс18). Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц (провадження № 14-409цс18).

У спірних правовідносинах сторонами основного зобов`язання (кредитного договору № 0905/02 від 05 вересня 2013 року) були юридичні особи

ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ПАК Експо", яке в подальшому змінило своє найменування на ТОВ "Кепстар Юкрейн Лімітед".

28 лютого 2019 року між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" укладено договір № 49-debtX_8688 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "КБ "Актив-Банк" передало ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг" права вимоги, зокрема і за кредитним договором № 0905/02від 05 вересня 2013 року.

В забезпечення виконання вказаного основного зобов`язання 05 вересня 2013 року між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 0509/02/8-5.

У розглядуваній справі із позовом до ПАТ "КБ "Актив-Банк", яке ухвалою суду замінено на ТОВ "ФК "Конкорд Факторинг", про визнання припиненим договору іпотеки ОСОБА_1 звернулась у липні 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

При цьому, на момент звернення до суду у липні 2019 року за

ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки згідно договору від 05 вересня 2013 року.

Виходячи із часу звернення ОСОБА_1 до суду із розглядуваним позовом, його предмету та підстав, характеру спірних правовідносин, враховуючи, що спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведе узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19), від 05 травня 2020 року у справі

№ 161/6253/15 (провадження № 14-32цс20) та постановах Верховного Суду у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 522/1792/19,

від 17 березня 2021 року у справі № 161/14986/18.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та помилково розглянули справу по суті в порядку цивільного судочинства, а тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у цивільній справі - закриттю.

Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку із закриттям провадження у справі підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Конкорд Факторинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки припиненим та зобов`язання вчинити дії закрити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2019 року у справі № 757/35284/19.

Роз`яснити ОСОБА_1 що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович