відповідачі: Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Державна казначейська служба України,

треті особи: Державне підприємство "Приладобудівний завод "Райдуга" та арбітражний керуючий Державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга" Новосельцев Володимир Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року в складі судді Прилуцького В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи: Державне підприємство "Приладобудівний завод "Райдуга" та арбітражний керуючий Державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга" Новосельцев Володимир Петрович, про відшкодування завданих збитків,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Смілянський МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області), Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України), Державної казначейської служби України, посилаючись на те, що він став переможцем на публічних електронних торгах 15 грудня 2014 року з реалізації лота № НОМЕР_1 - частини нежитлових приміщень корпусу № 71, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 107 210,00 грн.

На виконання вимог аукціону переможець сплатив на рахунок Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області кошти за нерухоме майно в розмірі 101 849,50 грн, а також сплатив на рахунок ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 3 550,00 грн та додаткову винагороду - 1 810,50 грн.

Позивачем повністю виконано свої обов`язки як покупця майна та сплачено всі належні кошти. Однак продавцем не було знято арешт із проданого майна та не передано майно покупцеві.

Крім того, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року визнано недійсними результати проведення електронних торгів із реалізації арештованого майна, що відбулися 15 грудня 2014 року, та зобов`язано ОСОБА_1 повернути у ліквідаційну масу ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" зазначене нерухоме майно.

Оскільки майно, за яке позивач сплатив кошти на рахунки відповідачів, не було передано позивачеві у власність, дії Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області позивач вважає незаконними.

У зв`язку з незаконними діями Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди у розмірі 101 849,50 грн (сплачені кошти за придбане майно), у зв`язку з чим виконавча служба на підставі статті 625 ЦК України має сплатити позивачу 3 % річних, інфляційні втрати та моральну шкоду.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

стягнути зі Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області 101 849,50 грн на відшкодування сплачених коштів за придбане майно, 6 286,77 грн - 3 % річних, 52 408,35 грн - інфляційні втрати та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

стягнути з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь позивача кошти в розмірі 5 360,50 грн, сплачені як гарантійний внесок та додаткова винагорода за придбане майно, 330,88 грн - 3 % річних та 2 758,33 грн - інфляційних втрат;

стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнено зі Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 101 849,50 грн на відшкодування сплачених коштів за придбане майно, 535,23 грн судового збору та 1 845,71 грн витрат на правову допомогу, а всього - 104 203,44 грн шляхом їх списання Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків Смілянського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області, а в разі відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягнено з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 5 360,50 грн сплаченого гарантійного внеску та додаткової винагороди за придбане майно, 551,90 грн судового збору та 1 903,20 грн витрат на правову допомогу, а всього - 7 815,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу. ОСОБА_1 є покупцем, а продавцем є Смілянський МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, організатором торгів - ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Оскільки судовим рішенням електронні торги від 15 грудня 2014 року визнано недійсними, то до вказаного правочину застосовуються загальні наслідки визнання правочину недійсним, тобто повернення сторін до первісного стану (реституція). На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідачів у порядку реституції коштів, сплачених позивачем за предмет договору купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, суд посилався на те, що з ухвали Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року встановлено лише обов`язок ОСОБА_1 повернути майно. При цьому суд не встановлював жодних грошових зобов`язань перед позивачем. Правовідносини сторін є деліктними, а тому до їх врегулювання не застосовуються положення статті 625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що позивач не довів, якими винними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасовано.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнено зі Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вважав, що вина органів ДВС встановлена судовими рішеннями господарських судів, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди, заявлена позивачем до Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, є цілком законною і обґрунтованою.

Така шкода полягає у неправомірних діях (проведення примусової реалізації майна боржника під час дії судового арешту на це майно, що призвело до визнання прилюдних торгів недійсними), і як наслідок, - позбавлення позивача права власності на придбане майно; вилучення та користування коштами позивача на суму ціни майна протягом більш ніж три роки.

Позивачу була заподіяна моральна шкода, яку з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції оцінив у 3 000,00 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд вважав, що у цій справі позивач має право на відшкодування збитків у порядку статті 22 ЦК України, а не в порядку статті 625 ЦК України, однак вимоги стягнення збитків (стаття 22 ЦК України) не заявляв, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, у якій просить суд оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат змінити та стягнути зі Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 286,77 грн в якості 3 % річних та 52 408,35 грн інфляційних втрат, а всього - 58 695,12 грн. Також стягнути з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 330,88 грн - 3 % річних та 2 758,33 грн - інфляційні втрати, а всього - 3 089, 21 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Таким чином, аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження ОСОБА_1 рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року та постанови Черкаського апеляційного суду

від 28 листопада 2019 року лише в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а тому в іншій частині оскаржувані судові рішення не переглядаються Верховним Судом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження.

Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з тих підстав, що правовідносини сторін є деліктними та випливають із ухвали Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року, відповідно до якої встановлено лише обов`язок ОСОБА_1 повернути майно, при цьому суд не встановив жодних грошових зобов`язань перед позивачем, а тому до їх врегулювання не застосовуються положення статті 625 ЦК України, є помилковими.

Правовідносини між сторонами є договірними та позовна вимога про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат є компенсацією за незаконне користування коштами, які повинні були повернути в результаті визнання правочину (договору) між сторонами недійсним.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року лише встановлено вину Смілянського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області у проведенні торгів всупереч чинному законодавству, що і призвело до визнання їх недійсними.

Також заявник не погоджується з висновком апеляційного суду про те позивач має право на компенсацію відсотків, однак обрав неправильний спосіб захисту.

Так, відповідачінезаконно користувалися коштами позивача, на підставі договірних правовідносин, з моменту їх внесення позивачем на рахунок відповідача. Обов`язок повернути кошти та відшкодувати завдані збитки у виді 3 % річних та інфляційних втрат з моменту внесення ОСОБА_1 коштів на рахунок відповідачів по момент повернення таких коштів виник одразу після того, як відповідачі дізналися про те, що договір на підставі та на виконання якого були перераховані кошти, визнаний недійсним.

Позивач, беручи участь у електронних торгах, що відбувались 15 грудня 2014 року, сплачуючи кошти за придбане майно, отримуючи акт державного виконавця, відповідно до якого він визнаний переможцем, обґрунтовано сподівався на отримання майна, щодо якого укладав договір купівлі- продажу.

Проте позивач не отримав майна внаслідок укладення правочину, який був визнаний недійсним відповідно до судового рішення у зв`язку із підтвердженою виною Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області. За таких обставин відповідачі зобов`язані були повернути ОСОБА_1 отримані від нього кошти в добровільному порядку.

Таких дій здійснено не було, а тому ОСОБА_1 вимушений захищати свої права та інтереси шляхом подання позову до суду. В результаті неправомірних дій Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та відповідачами правочину позивач зазнав майнової шкоди та збитків.

Смілянський МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ввів в оману ОСОБА_1 щодо свого права на продаж майна. Вина відповідача підтверджена трьома судовими рішеннями, що вступили в силу.

Отже, позовні вимоги до Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області про стягнення 6 286,77 грн як 3 % річних за період з 12 березня 2015 року до 31 березня 2017 року та 52 408,35 грн як інфляційні втрати за період з 12 березня 2017 року до 28 лютого 2017 року та до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про стягнення 330,88 грн як 3 % річних за період з 12 березня 2015 року до 31 березня 2017 року та 2 758,33 грн в якості інфляційні втрати за період з 12 березня 2015 року до 28 лютого 2017 року є законними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з платіжним дорученням від 11 грудня 2014 року № 61362988 ОСОБА_1 перерахував на рахунок ДП "Інформаційний центр" 3 550,00 грн як гарантійний внесок за участь у торгах (а. с. 19, т. 1).

15 грудня 2014 року відбулися публічні електронні торги з реалізації лота № НОМЕР_1, а саме - частини нежитлових приміщень корпусу № 71 загальною площею 596,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 15 грудня 2014 року № 22824 з реалізації лота № 19180, ОСОБА_1 визнаний переможцем електронних торгів із реалізації частини нежитлових приміщень корпусу

№ 71 загальною площею 596,40 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Початкова ціна - 71 000,00 грн. Ціна продажу - 107 210,00 грн

(а. с. 16-17, т. 1).

Згідно з платіжним дорученням від 25 грудня 2014 року № 61502788

ОСОБА_1 перерахував на рахунок ДП "Інформаційний центр" 1 810,50 грн як додаткову винагороду організатору торгів (а. с. 18 т. 1).

Відповідно до виписки з архіву про проведення операції (№ 33, дата проведення операції 25 грудня 2014 року) ОСОБА_1 перерахував на рахунок Смілянського МВ ДВС 101 849,50 грн (а. с. 20, т.1).

12 березня 2015 року в. о. начальника Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Денщиковою В. М. затверджено акт державного виконавця про проведення електронних торгів (предмета нерухомості), відповідно до якого при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 23 липня 2014 року про стягнення з ДП "Приладобудівний завод "Райдуга"" боргу із заробітної плати реалізовано нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу № 71 загальною площею 596,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Нерухоме майно придбано ОСОБА_1 за 107 210,00 грн (а. с. 21-22, т. 1).

Таким чином, суди встановили, що на виконання умов електронних торгів ОСОБА_1 сплатив на депозитний рахунок Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області - 101 849,50 грн, на рахунок ДП "Інформаційний центр" - гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 3 550,00 грн та додаткову винагороду в розмірі 1 810,50 грн. При цьому, як зазначено в акті про проведення електронних торгів, сума гарантійних внесків зараховується до продажної вартості майна та визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається організатору торгів у рахунок оплати наданих ним послуг з реалізації майна.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року у справі № 10-18/5218 задоволено заяву ліквідатора ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" - арбітражного керуючого Новосельцева В. П. Визнано недійсними результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, що відбулися 15 грудня 2014 року та оформлені протоколом № 22824 про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та актом державного виконавця про проведення електронних торгів (предмет нерухомості) від 12 березня 2015 року (а. с. 23-26, т. 1).

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2016 року залишена без змін за наслідком апеляційного та касаційного перегляду

(а. с. 165-170, т. 2).

На момент розгляду справи кошти позивачу, сплачені ним за придбання вказаного нежитлового приміщення, не повернені. Зазначений факт сторонами не оспорюється.

ОСОБА_1 придбав на електронних торгах майно, очікуючи на отримання такого майна у власність.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року№ 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99)

(далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99)

(далі - Тимчасове положення).

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору.

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт.

Продавцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.

Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, судам необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

При цьому варто враховувати, що якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору є відділ державної виконавчої служби. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, то стороною договору на прилюдних торгах є спеціалізована організація.

Таким чином, аналіз положень частини першої статті 655, частини четвертої статті 656 ЦК України, розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця дає підстави для висновку, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 757/24126/17-ц, від 28 лютого 2019 року в справі № 209/3325/16-ц,

від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18.

У справі, що переглядається, суди встановили та не заперечувалося сторонами, що Смілянський МВДВС ГТУЮ у Черкаській області є стороною правочину з реалізації майна на публічних торгах, а саме - продавцем.

За правилами частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Установивши, що, реалізовуючи частину нежитлових приміщень корпусу

№ 71 загальною площею 596,40 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1,на електронних торгах, виконавча служба самостійно виступала від свого імені як продавець і такі електронні торги визнані недійсними за рішенням суду, суди зробили правильний висновок, що сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на користь позивача саме з Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України (435-15) грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15 (провадження № 4-68цс18).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України (435-15) . Отже приписи розділу І книги 5 ЦК України (435-15) поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Установивши, що між Смілянським МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та ОСОБА_1 виникло грошове зобов`язання з повернення сплаченої суми коштів за результатами придбання майна на електронних торгах, суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з виконавчої служби 3 % річних та інфляційних втрат за порушення зобов`язань, оскільки суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування 3 % річних та інфляційних втрат підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з урахуванням викладеного в цій постанові, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, встановити, з якого часу виникло грошове зобов`язання, період порушення грошового зобов`язання відповідачами та, відповідно, розмір відшкодування у частині порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

В іншій частині рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року та постанова Черкаського апеляційного суду

від 28 листопада 2019 року не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, судові рішення в оскаржуваній частині підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за статтею 411 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий В. С. ВисоцькаСудді: А. І. ГрушицькийА. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук