Постанова

Іменем України19 квітня 2021 року м. Київсправа № 374/330/15-цпровадження № 61-2854св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Шапошник Євгеній Васильович,

відповідач - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Шапошником Євгенієм Васильовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заявУ серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю.Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 1972 року вона придбала житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок потребував перебудови, яку вона здійснила у період з 1973 по 1975 роки, про що свідчать документи на придбання будівельних матеріалів, однак свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок їй було видане лише у квітні 1987 року.26 червня 1976 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, який не брав грошової та трудової участі у будівництві спірного будинку.Стверджувала, що спірний будинок набуто нею до укладення шлюбу з відповідачем, отож, ОСОБА_1 просила суд визнати житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку та надвірних споруд.Зустрічна позовна заява мотивована тим, що будівництво спірного житлового будинку було розпочате після укладення шлюбу сторін у 1978 році. Житловий будинок, підвал та прибудова були побудовані у 1983 році, погріб - у 1985 році, убиральня - у 1990 році, що підтверджується актом прийняття будинку в експлуатацію та технічним паспортом на будинок, виготовленим на замовлення ОСОБА_1 .Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, загальною вартістю 37 792,50 грн.Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 22 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанційРішенням Ржищівського міського суду Київської області від 06 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 .У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула у особисту власність спірний житловий будинок за самим фактом його будівництва за рахунок власних грошових та трудових затрат. Прийняття в експлуатацію зазначеного житлового будинку у період шлюбу сторін не свідчить про наявність підстав для віднесення його до спільної сумісної власності подружжя.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції одночасно застосував наслідки пропуску позовної давності та виходив з того, що про можливість порушення його права на частку у спільній сумісній власності відповідач міг дізнатися з моменту розірвання шлюбу між сторонами у вересні 1994 році, у той час як з позовом про поділ майна подружжя він звернувся лише у 2015 року.Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 06 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що визнаючи за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, суд першої інстанції не урахував, що позивач не спростувала презумпції належності спірного житлового будинку з надвірними спорудами до спільної сумісної власності подружжя, зокрема не надала доказів завершення його будівництва до шлюбу. Докази придбання ОСОБА_1 будівельних матеріалів беззаперечно не свідчать про їх використання для будівництва спірного житлового будинку з надвірними спорудами у період з 1973 по 1975 роки. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, розмір часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рівним і становить про 1/2 частини будинку.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку та надвірних споруд з інших підстав, ніж ті, що визначені судом першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що рішення суду у цій частині не ґрунтується на вимогах закону, оскільки одночасна відмова у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності і за недоведеністю не допускається. Оскільки з моменту ухвалення Ржищівським міським судом Київської області рішення від 03 січня 2006 року про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, він міг дізнатися про порушення права власності на спірне майно, апеляційний суд вважав наявними підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав спливу позовної давності.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року - залишено без змін.Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І., задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку із нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року. Рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 06 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, загальною вартістю 37 792,50 грн.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2017 року скасовано рішення Ржищівського міського суду Київської області від 03 січня 2006 року у справі № 374/30/17, на підставі якого апеляційний суд встановив пропуск ОСОБА_2 строку позовної давності до вимог про поділ майна подружжя, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду у зазначеній справі.Зважаючи на те, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, за якою він отримував пенсію, апеляційний суд дійшов висновку, що він не знав і не міг знати про порушення його права на спірний житловий будинок з надвірними спорудами до звернення у вересні 2015 року з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частини житлового будинку та надвірних споруд, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав пропуску позовної давності.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року.Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання щодо обізнаності ОСОБА_2 про порушення свого права власності на спірне майно вже досліджувалось судами попередніх інстанцій.При цьому апеляційний суд зазначив, що не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювались судом, щодо обставин, які були встановлені судом.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ лютому 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції є неправильними, оскільки необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на нас розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність обставин для розгляду справи.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення частин першої, другої статті 423 ЦПК України та відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року. Зазначає, що 30 вересня 2020 року за місцем свого проживання знайшла позовну заяву ОСОБА_2 про поділ майна, датовану груднем 2001 року, про яку не було відомо на час ухвалення апеляційним судом рішення у справі. Вважає, що перебіг позовної давності для ОСОБА_2 почався саме з грудня 2001 року. Знайдена позовна заява є, на її думку, нововиявленою обставиною, тому рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року має бути переглянуте судом. Крім того, зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та виклик свідка.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Шапошником Є. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами, апеляційний суд вважав, що доводи ОСОБА_1 з посиланням на позовну заяву від грудня 2001 року не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При цьому апеляційний суд посилався на принцип правової визначеності, який полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відтак, підстави для його скасування відсутні.Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.Обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - позовна заява від грудня 2001 року, не є нововиявленою обставиною у справі у розумінні положень статті 423 ЦПК України.Наявність на момент розгляду справи позовної заяви від грудня 2001 року, не впливає на правильність вирішення судами попередніх інстанцій справи, оскільки питання обізнаності ОСОБА_2 про порушення свого права власності на спірне майно вже досліджувалось судами.При цьому подана ОСОБА_1 позовна заява від грудня 2001 року не підтверджує наявність порушеного права ОСОБА_2 та його обізнаність з порушенням його прав, а є лише фактом, який підтверджує, що у 2001 році він ймовірно мав намір звернутися до суду з певним позовом. З огляду на зазначене, позовна заява від грудня 2001 року не є нововиявленою обставиною у справі за позовомПерегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).З урахуванням наведеного, апеляційний суд з дотриманням вимог статті 423 ЦПК України обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року, оскільки обставини, на які вона посилається не є нововиявленими обставинами.Посилання заявника на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив її клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та виклик свідка, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки суд надав оцінку доводам ОСОБА_1 та правильно встановив, що обставина, на яку вона посилається як на підставу для перегляду судового рішення, не є нововиявленою, відтак, посилання заявника на необхідність проведення експертного дослідження та допит свідка є необґрунтованими. Крім того, апеляційний суд правильно вказав, що не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювались судом, щодо обставин, які були встановлені судом.Отже, доводи про незаконність оскаржуваної ухвали не заслуговують на увагу, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність його судового рішення не впливають, оскільки судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції.Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність його судового рішення не впливають.З огляду на зазначене, висновки апеляційного суду відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263- 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягає.Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Шапошником Євгенієм Васильовичем, залишити без задоволення.Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк