У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Престиж парк" звернулося з позовом до ТОВ "Юргруп" і ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою та скасування обтяження, накладеного на нерухоме майно.

В обґрунтування позову вказувало, що 23 грудня 2013 року ТОВ "Престиж парк" та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Діамант банк" укладено договір наступної іпотеки, яким забезпечено виконання ТОВ "Стиль Нова" зобов`язань за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року, укладеним ТОВ "Стиль Нова" та ПАТ "Діамант Банк". За умовами договору наступної іпотеки позивач передав банку в іпотеку об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 85% на АДРЕСА_1.

Вказувало, що договорами від 24 березня 2017 року ПАТ "Діамант банк" відступило право вимоги за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року і укладеним на забезпечення його виконання договором наступної іпотеки ТОВ "Юргруп"", яке звернулося до позивача з вимогою про повне погашення кредитної заборгованості у розмірі 6 967 204,62 грн. На виконання вказаної вимоги ТОВ "Престиж парк" сплатило заборгованість у повному обсязі п`ятьма платежами 3 та 4 квітня 2017 року.

Посилаючись на те, що зобов`язання виконане ним у повному обсязі і подальша зміна кредитора на ОСОБА_1 не може тлумачитися як обов`язок додаткового виконання фактично виконаних зобов`язань, позивач просив визнати припиненою іпотеку за договором наступної іпотеки від 23 грудня 2013 року № 2165; скасувати обтяження нерухомого майна ТОВ "Престиж парк" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про іпотеку № 4011692 від 23 грудня 2013 року та запис про обтяження № 4011578

від 23 грудня 2013 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня

2017 року позов задоволено.

Визнано припиненою іпотеку за договору наступної іпотеки від 23 грудня

2013 року № 2165.

Скасовано обтяження нерухомого майна ТОВ "Престиж парк" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про іпотеку № 4011692

від 23 грудня 2013 року та запис про обтяження № 4011578 від 23 грудня

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведення позивачем належними і допустимими доказами виконання у повному обсязі зобов`язань за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року, що вважав підставою для припинення іпотеки, якою забезпечено належне виконання вказаного договору кредитної лінії.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нікіташа С. П. залишено без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду міста Києва

від 3 серпня 2017 року - без змін. Апеляційний суд виходив з виконання позивачем основного зобов`язання належним чином та у повному обсязі, тому вважав висновок суду першої інстанції про припинення у зв`язку з цим правовідносин іпотеки таким, що відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікіташ С. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просив скасувати заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року і постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що 27 березня 2017 року він уклав з ТОВ "Юргруп" договір про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року та договором наступної іпотеки від 23 грудня 2013 року. Отже з 27 березня

2017 року він набув статус кредитора за цими договорами, тому кошти на їх виконання повинні були бути сплачені на його користь. Вважаючи виконаним основне зобов`язання, суди не врахували, що заборгованість сплачена неналежному кредитору.

Заявник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про сплату заборгованості належному кредитору у зв`язку з відсутністю письмового неповідомлення боржника про зміну кредитора. Такий висновок апеляційного суду спростовується поданими заявником доказами направлення боржнику

27 та 28 березня 2017 року письмового повідомлення про зміну кредитора.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справи і витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва.

У вересні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 травня 2013 року ТОВ "Банро" та ТОВ "Престиж парк" уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність ТОВ "Престиж парк" об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок площею 1036,4 кв.м готовністю 85%, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Договором наступної іпотеки від 23 грудня 2013 року, укладеним ТОВ "Престиж парк" (іпотекодавець) та ПАТ "Діамантбанк" (іпотекодержатель) забезпечено належне виконання ТОВ "Стиль-Нова" зобов`язань за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року. Відповідно до умов договору наступної іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку банку належний йому на праві власності об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок площею 1036,4 кв.м готовністю 85%, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

24 березня 2017 року ПАТ "Діамантбанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Юргруп" (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги б/н, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив на користь нового кредитора всі права вимоги за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року.

Зі змісту листа ПАТ "Діамантбанк" від 28 березня 2017 року № 4672/14.3-08 суди встановили, що права за договором наступної іпотеки відступлені первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю на підставі договору про відступлення прав за договором наступної іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. № 687, у зв`язку з укладенням ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Юргруп" договору про відступлення права вимоги від 24 березня 2017 року за договором кредитної лінії № 630 від 23 грудня 2013 року. Іпотекодержателем за договором наступної іпотеки після укладення вказаних правочинів є ТОВ "Юргруп".

Суди встановили, що ТОВ "Юргруп" направило 24 березня 2017 року вимогу № 1453 ТОВ "Престиж парк" про сплату заборгованості у розмірі 6 967 204,62 грн.

На виконання цієї вимоги ТОВ "Престиж парк" сплачено заборгованість, що підтверджено квитанціями: № 0.0.738505367.1 від 3 квітня 2014 року на суму 2 000 000 грн; № 0.0.738321296.1 від 3 квітня 2014 року на суму 2 000 000 грн; № Р24А204625639А34012 від 3 квітня 2014 року на суму 500 000 грн; № 0.0.738378643.1 від 3 квітня 2014 року на суму 500 000 грн; № 0.0.738702423.1 від 4 квітня 2014 року на суму 1 967 204,62 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києві від 3 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києві від 19 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено

параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Припинення зобов`язання регулюється главою 50 розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України (435-15) .

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Системний аналіз статей 599, 1049, 1054 ЦК України вказує про те, що належним виконанням кредитного договору є зарахування на узгоджений сторонами рахунок кредитора суми кредиту, передбачених договором процентів та можливих штрафних санкцій, у разі їх нарахування.

За змістом положень статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина друга статті 517 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша

статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "Престиж Парк" просило визнати договір іпотеки припиненим з огляду на належне виконання ним умов кредитного договору, на підтвердження чого надало квитанції про перерахування на користь нового кредитора ТОВ "Юргруп" грошових коштів на погашення заборгованості у повному обсязі.

Встановивши виконання у повному обсязі основного зобов`язання, на забезпечення якого укладено договір наступної іпотеки, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання іпотеки за вказаним договором припиненою.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог про скасування записів про обтяження та про іпотеку, врахувавши, що статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено обов`язковість державної реєстрації як обтяження предмета іпотеки, так і припинення такого обтяження.

Доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання ТОВ "Престиж парк" виконано неналежному кредитору, спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, який зазначив, що долучені до апеляційної скарги копії повідомлень про відступлення права вимоги, надісланих ТОВ "Юргруп" на адресу ТОВ "Стиль-Нова" та ТОВ "Престиж парк" 27 та 28 березня 2017 року, не містять відомостей про їх отримання вказаними товариствами.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі

№ 6-979цс15 викладено правовий висновок про те, що за умови необізнаності боржника про наявність нового кредитора та про наявність неврегульованих відносин між відповідачами, правомірним є застосування судами положень статей 516, 517 ЦК України За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 569/14325/17 (провадження № 61-48057св18).

Касаційний суд також враховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 6 серпня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 755/5751/17, яким, зокрема, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року, укладений

ТОВ "Юргруп" та ОСОБА_1, предметом якого є право вимоги за спірними у цій справі зобов`язаннями ТОВ "Престиж парк".

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - адвокатом Нікіташем Сергієм Петровичем,залишити без задоволення.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2018 року залишити без змін.