Іменем України16 квітня 2021 року м. Київсправа № 761/11253/19провадження № 61-10729св20Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Державне підприємство "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку, а також компенсації втрати частини заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовому якому просив стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"(далі - ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації") на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 202 919 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 434,75 грн.

11 листопада 2019 року, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 1 286 945,40 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 660,77 грн, а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 28 грудня 2009 року по 11 травня 2010 року позивач працював на ДП"Запорізький науково-виробничий центр" на посаді генерального директора. Разом з тим, у день звільнення позивача, 11 травня 2010 року та наступного дня, відповідач жодним чином не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні, як того вимагає законодавство та не провів розрахунку при звільненні.

За вказаних обставин, а також посилаючись на положення статей 115 - 117, 237-1, 233 КЗпП України, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн.

Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 1 286 945,40 грн.

Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 660,77 грн.

Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь держави судовий збір в розмірі 11 141,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець допустив порушення трудових прав позивача у сфері трудових відносин, внаслідок чого позивач бувпозбавлений можливості своєчасно отримувати оплату за свою працю та використовувати її для задоволення життєво необхідних власних потреб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019року скасовано та ухваленонове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 3 793,67 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 793,67 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалено компенсувати за рахунок держави ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" за платіжним дорученням № 1 від 27 січня 2020 року судовий збір в сумі 14 791,70 грн.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати в сумі 9 661,42 грн, оскільки з наданого відповідачем розрахунку вбачається, що після утримання всіх обов`язкових платежів до сплати залишилась заробітна плата в сумі 3 793,67 грн, яка була повернута до держбюджету.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення за статтею 117 КЗпП України за час затримки розрахунку при звільненні суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3 793,67 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Києва.

10 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги бухгалтерську довідку надану відповідачем, оскільки довідка не містить обов'язкових реквізитів та не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні норм ЦПК України (1618-15) . Єдиним офіційним документом, який зазначає про розмір нарахованої та не виплаченої позивачу заробітної плати є довідка надана відповідачем за № 02/2643 від 21 вересня 2018 року.

Також зазначав, що після звільнення позивача з посади та оформлення відповідачем банківських та бухгалтерських документів про депонування заробітної плати за травень 2010 року, на які як на докази посилається відповідач, у ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" протягом трьох років числилась депонована заробітна плата на загальну суму 7 107,41 грн.

Також відповідачем у судовому процесі не було надано жодних бухгалтерських та/або банківських документів, які свідчили б про готовність та намір виплатити ОСОБА_1 належних при звільненні сум, в тому числі заробітної плати.

Щодо застосування принципу співмірності та пропорційності при визначенні розміру середнього заробітку, що має сплатити відповідач за час затримки розрахунку при звільненні зазначав, що апеляційним судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином не були досліджені всі обставини, а відтак не було встановлено фактичних обставин справи за яких у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, наявність вини у діях відповідача щодо невиплати всіх належних сум при звільненні працівника, а також того із чим була пов`язана тривалість періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" зокрема вказувало, що наданий розрахунок у бухгалтерській довідці на дату звільнення позивача 20 травня 2010 року відповідає дійсності на правильному розрахунку відповідно до законодавства з урахуванням всіх обов`язкових платежів, а доводи позивача та наданий розрахунок є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач не взяв до уваги при розрахунку ряд інших факторів, які впливають на розрахунок, таких як оподаткування додаткових благ у не грошовій формі на проходження свого навчання.

Позивач, знаючи про належну йому суму заробітної плати, з вимогою до підприємства щодо розрахунку з ним по заробітній платі не звертався протягом майже десяти років та не повідомляв свої реквізити для розрахунку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2009 року позивач працював на ДП "Запорізький науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на посаді генерального директора та 11 травня 2010 року був звільнений із займаної посади на підставі наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 250-к.

В день звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок по заробітній платі в сумі 9 661,42 грн, що підтверджується довідкою відповідача № 02/2643 від 21 вересня 2018 року.

Відповідачем при наданні відзиву на позовну заяву було надано розрахунок при звільненні ОСОБА_1 20 травня 2010 року (т. 1 а. с. 84), відповідно до якого позивачу було нараховано 10 001,42 грн. 18 травня 2010 року відповідно до видаткового касового ордеру ОСОБА_1 отримано аванс в сумі 3 500 грн (т. 1 а. с. 85). Після утримання всіх обов`язкових платежів, до сплати залишилися заробітна плата в сумі 3 793,67 грн (т. 1 а. с. 84, 86), яка була повернута до Держбюджету (т. 1 а. с. 87 - 90).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені підпунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗПП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Велика Палата Верховного Суду,у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, зазначила, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

У разі невиплати з вини роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені устатті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема, згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавчих гарантій.

Тягар відсутності вини у нездійсненні розрахунку зі звільненою особою покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 9 661,42 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 1 286 945,40 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 3 660,77 грн

Згідно зі статтями 94, 115 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки з розрахунку при звільненні вбачається, що 20 травня 2010 року ОСОБА_1 було нараховано 10 001,42 грн, 18 травня 2010 року ним отримано аванс у розмірі 3 500 грн. Після утримання всіх обов'язкових платежів, до сплати залишилася заробітна плата в сумі 3 793,67 грн, яка підлягає до стягнення. Крім того, визначаючи розмір відповідальності роботодавця за прострочення ним належних при звільненні виплат, суд правомірно виходив із співмірності заявлених до стягнення сум середнього заробітку позивача зі встановленим розміром заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для індексації заробітної плати, оскільки позивачу було проведено індексацію заробітної плати за період роботи в травні 2010 року.

Також слід зазначати, що встановленийстаттею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

При вирішенні спору у цій справі, судом апеляційної інстанціїдотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.