розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бойчук Костянтин Мефодійович, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області, у складі судді Кушнір Н. В., від 12 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Боймиструка С. В., від 02 червня 2020 року,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, Управління) про скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження проекту землеустрою, скасування реєстрації речового права.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 липня 2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку на території Великожитинської сільської ради орієнтовною площею 0, 3 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі йому цієї ділянки у приватну власність. Ним було виготовлено відповідний проект землеустрою, але його не було погоджено Управлінням, оскільки вказана земельна ділянка вже передана у власність ОСОБА_2 .

Посилався на те, що ОСОБА_2 звернувся із заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою пізніше нього (18 січня

2018 року), а наказ Управління про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою зареєстрований 24 січня 2018 року. Після чого ними обома, в один день подані заяви про затвердження проектів із землеустрою, однак ГУ Держгеокадастру у Рівненській області з невідомих причин була надана перевага ОСОБА_2 .

Вважав, що наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про затвердження документації та про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 від 14 лютого 2018 року є незаконним та таким, що прийнятий з порушенням його права на отримання земельної ділянки у власність.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд скасувати:

- наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 24 січня 2018 року № 17-224/16-18-СГ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області;

- наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 14 лютого

2018 року №17-325/16-18-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність площею 0, 2015 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області;

- державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5624682500:05:025:0201, проведену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філіповим М. М. від 17 лютого 2018 року за реєстраційним номером у Державному реєстрі прав 24951890.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області

від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведеності факту порушення прав позивача оспорюваними наказами. ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, як орган державної влади, приймаючи накази за результатами розгляду заяв ОСОБА_2, реалізував свої повноваження відповідно до вимог Конституції та Законів України. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 листопада

2019 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 . Колегія суддів також вказала на відсутність в матеріалах справи проекту землеустрою, виконаного за замовленням

ОСОБА_1, доказів його погодження експертом та реєстрації державним кадастровим реєстратором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у липні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 570/6351/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 587/2121/18 та постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 369/6516/16-ц. Заявник вважає, що дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області спрямовані на створення йому перешкод у наданні земельної ділянки шляхом переоформлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на незацікавлену в її отриманні особу. Висновок апеляційного суду щодо необхідності дослідження судом проекту землеустрою, виготовленого на його замовлення, доказів погодження такого проекту експертом та реєстрації державним кадастровим реєстратором вважав помилковим, оскільки пред`явлені ним вимоги не стосувалися зобов`язання винесення будь-якого рішення ГУ Держгеокадастру.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 25 липня 2017 року №17-2302/16-17-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення в межах території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, орієнтовним розміром 0,3 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

02 серпня 2017 року між Державним підприємством (далі - ДП) "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ОСОБА_1 укладено договір № 1722 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Великожитинської сільської ради Рівненського району.

13 лютого 2018 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки 5624681500:05:025:0201.

Листом від 27 лютого 2018 року за № Я-495/0-716/0/94-18

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області повідомило про відмову у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1, оскільки згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, яку він бажає отримати, накладається на землі приватної власності.

Також судами встановлено, що 18 січня 2018 року до Управління надійшло клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 2015 га для ведення особистого селянського господарства на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До клопотання були додані відповідні графічні матеріали із бажаним розташуванням земельної ділянки та лист Великожитинської сільської ради № 18-487/0/1-18 від 23 січня 2018 року, згідно з яким сільська рада повідомила про можливість відведення ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки.

24 січня 2018 року наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області

№ 17-224/16-18-СГ, за результатами розгляду заяви від 18 січня 2018 року, надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0, 2015 гектара, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 був виготовлений ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", погоджений висновком експерта № 2335/82-18 від 12 лютого 2018 року та 13 лютого 2018 року зареєстрований державним кадастровим реєстратором.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 14 лютого 2018 року № 17-325/16-18СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2015 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 2015 га (кадастровий номер 5624681500:05:025:0201) для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

17 лютого 2018 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.

Згідно витягу із Державного земельного кадастру НВ-5603861322018, сформованого 13 лютого 2018 року спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 23 травня 2017 року, внесено відомості про її кадастровий номер - 5624681500:05:025:0201, місце розташування - Великожитинська сільська рада Рівненського району Рівненської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площа 0, 2015 га, а також інформацію про документацію на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок

від 27 грудня 2016 року, виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос землевпорядна компанія".

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється

статтями 118 та 186-1 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з положеннями частин четвертої, п`ятої, шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України "Про землеустрій"). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Схожий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18) та

від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження

№ 61-41390св18).

Встановивши, що позивачем не доведено незаконності набуття

ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та відсутність у позивача права власності чи користування цією земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, Верховний Суд враховує, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав із визначенням площі (0, 2015 га), меж та кадастрового номеру (5624682500:05:025:0201)

23 травня 2017 року на підставі проекту землеустрою від 27 грудня

2016 року, розробленого за заявою іншої особи, ще до подання

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про наявність в нього правомірних очікувань на отримання у власність спірної земельної ділянки.

При цьому, ОСОБА_2, ОСОБА_1 є учасниками бойових дій та мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Твердження заявника, що дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області спрямовані на вчинення перешкод у наданні йому земельної ділянки шляхом переоформлення на незацікавлену в її отриманні особу, не підтверджені належними та допустимими доказами і є припущенням.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що висновок експерта про розгляд його проекту землеустрою був складений 10 жовтня 2017 року,

ОСОБА_1 не зазначає, які об`єктивні причини перешкоджали йому протягом 4 місяців подати даний проект на затвердження до

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

За обставин встановлених у даній справі доводи позивача про те, що він має переважне право на оформлення права власності на спірну земельну ділянку відхиляються касаційним судом як безпідставні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня

2020 року у справі № 587/2121/18 (провадження № 61-14-595цс19) та у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі

№ 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796св17), є необґрунтованими.

У справі № 369/6516/16-ц судами було встановлено дотримання позивачем, як спадкоємцем земельної частки (паю), а саме землі, яка перебуває у колективній власності, про що було видано відповідний сертифікат, процедури, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю та факт порушення права позивача на земельний пай, обмеження його у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), а саме було виявлено лише на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

А у справі № 587/2121/18 суд, надаючи оцінку наказу про передачу земельної ділянки у комунальну власність, виходив з того, що позивач отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою, належним чином погодила цей проект та саме на його підставі було сформовано спірну земельну ділянку. Звернувшись із відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою позивач отримала відмову, яку рішенням суду було визнано незаконною та зобов`язано відповідача затвердити проект землеустрою. При цьому, вказані події мали місце ще до прийняття управлінням Держгеокадастру спірного наказу про передачу цієї земельної ділянки іншій особі.

Оскарженими судовими рішеннями не встановлено, що процедура отримання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не завершилась внаслідок протиправних дій чи бездіяльності Управління, як і не встановлено порушення Управлінням порядку надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги є загалом аналогічним доводам позовної заяви та апеляційної скарги на рішення районного суду, які за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.