Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано незаконним та скасовано наказ КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року №1237".Визнано незаконним та скасовано наказ КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1".Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" з 04 липня 2018 року.Стягнуто з К КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 липня 2017 року по 12 жовтня 2018 року у розмірі 35 316, 96 грн.Стягнуто з КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.У іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Стягнуто з КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" на користь держави судовий збір у розмірі 3524 грн.Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць.Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з наступного.Звільняючи позивача, відповідач в наказі від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" посилався лише на підстави звільнення, якими відповідач вважає зміни пункту 2 наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237, який викладено в наступній редакції: "Вважати наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасованим з 18 жовтня 2017 року. Розірвати з 18 жовтня 2017 року трудовий договір з ОСОБА_1 з підстав, встановлених пунктом 6 статті 36 КЗпП України".Проте, вважав, що в наказі від 04 липня 2018 року № 744 відсутні будь-які об`єктивні дані, які б вказували на те, що позивач з 30 травня 2017 року відмовився від продовження роботи на посаді головного інженера у зв`язку із відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також зміною істотних умов праці.Задовольняючи позов, суд першої інстанції також посилався на те, що звільняючи позивача із займаної посади на підставі наказу від 04 липня 2018 року № 744, яким вносяться зміни до наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237, відповідач змінює обставини, які вже минули, що, на думку суду, є неприпустимим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Визнано незаконним та скасовано наказ КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237".Визнано незаконним та скасовано наказ КП Кременчуцької МР "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1".У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що приймаючи наказ від 27 жовтня 2017 року № 1237 та скасовуючи виданий наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" з 27 жовтня 2017 року на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, відповідач діяв неправомірно, оскільки на час винесення даного наказу, ОСОБА_1 уже було звільнено з роботи за прогул наказом від 30 травня 2017 року, і у трудових відносинах на день прийняття указаного наказу він із підприємством вже не перебував та фактично не міг бути звільнений з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з 27 жовтня 2017 року. Враховуючи наведене, апеляційний суд також дійшов висновку, що не можна вважати правомірним наказ від 04 липня 2018 року № 744 про внесення змін до пункту 2 до наказу від 27 жовтня 2017 року щодо уточнення його змісту, зокрема, щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи з 18 жовтня 2017 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. При цьому зазначив, що указані накази на момент їх прийняття не породжували правових наслідків для позивача, а тому безпідставно були видані відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційних скаргУ січні 2019 року представник КП "Кременчукводоканал" - Ульянова Ю. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції у задоволеній частині позову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у цій частині.У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга КП "Кременчукводоканал" - Ульянова Ю. А. мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України мало місце на підставі наказу від 29 червня 2016 року № 644, а прийняття наказів від 27 жовтня 2017 року № 1237 та від 04 липня 2018 року № 744 було обумовлено не звільнення ОСОБА_1 з роботи, а необхідністю виправлення результатів судової помилки, яка мала місце при поновленні ОСОБА_1 на роботі на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року. Зазначені юридичні складнощі виникли внаслідок недосконалості трудового законодавства, у якому маються чіткі приписи щодо того, як слід діяти в разі поновлення працівника на роботі і як негайно виконувати відповідне судове рішення, при цьому нічого не зазначено про те, як слід діяти підприємству, якщо рішення суду, яким працівника суду було поновлено на роботі, у подальшому скасовано. А тому звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України мало місце не тому, що ОСОБА_1 у жовтні 2017 року відмовився від продовження роботи у зв`язку зі змінами умов праці, а тому, що з цих підстав його було звільнено з роботи наказом від 29 червня 2016 року № 644, і суд відмовив у визнанні зазначеного наказу незаконним. Відслідковуючи фактичні обставини справи звільнення ОСОБА_1 в хронологічному порядку очевидним є те, що наказ № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення ОСОБА_1" на підставі рішення апеляційного суду був виданий з метою приведення фактичних обставин у відповідність до нового правового статусу, який було встановлено рішенням Апеляційного суду від 18 жовтня 2017 року, тобто з дати видання вказаного наказу. А тому вважав, що рішення апеляційного суду про те, що на час видання оскаржуваного наказу (липень 2018 року) позивач вже був звільнений за прогул і не перебував у трудових відносинах з підприємством є помилковим, оскільки судом не взято до уваги ту обставину, що постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року наказ відповідача від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення ОСОБА_1 за прогул було скасовано та поновлено його на посаді головного інженера з 30 травня 2017 року. Саме тому і виникла необхідність видати указані накази, щоб внести правову визначеність і провести належне оформлення припинення трудових відносин зі звільненим працівником. Крім того, вважав, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин вимоги статей 228, 233 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про існування вказаного наказу щонайменше з грудня 2017 року, якщо припустити, що його представник не повідомив його про це у жовтні 2017 року, що не було досліджено апеляційним судом та не надано відповідну правову оцінку. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірними наказами не порушеного його права та не звернув уваги на те, що наказом № 744 його звільнено з посади з 04 липня 2018 року, тобто, відбулось пряме порушення трудових прав у вигляді позбавлення робочого місця "заднім числом", але датою внесення запису до трудової книжки. Саме з 04 липня 2018 року його звільнили, видали трудову книжку з записом про звільнення 04 липня 2018 року. Додатковим мотивом для скасування наказів та для поновлення позивача на роботі є те, що всупереч частини третьої статті 40 КЗпП України звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності, оскільки в оскаржуваних наказах позивача звільнили ніби з 18 жовтня 2017 року, але фактичне звільнення відбулося саме 04 липня 2018 року - коли було внесено запис у трудову книжку про звільнення. Не помітивши зазначеного, апеляційний суд дійшов, відповідно, помилкового висновку і про те, що немає підстав для поновлення позивача на посаді та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції у частині поновлення на роботі. Вважає, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 235 КЗпП України та порушив зазначені положення норм матеріального права. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд нічим не аргументував на підставі чого він дійшов висновку про те, що він не зазнав моральних страждань.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У березні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим. При цьому просив залишити касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судомРішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц позов ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.Визнано незаконними та скасовано накази КП "Кременчукводоканал" від 29 квітня 2016 року № 253 "Про зміну істотних умов праці", від 17 лютого 2016 року № 209 "Про зміну оплати праці", від 31 березня 2016 року № 326 "Про зміну оплати праці", від 21 квітня 2016 року № 342 "Про встановлення робочого часу".Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал".Стягнуто з КП "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2016 року по 24 квітня 2017 року у сумі 133 743,84 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за один місяць.26 квітня 2017 року КП "Кременчукводоканал" видано наказ № 379 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера з 29 червня 2016 року.03 травня 2017 року позивач отримав лист, у якому повідомлялось про те, що згідно з наказом від 26 квітня 2017 року № 379 відповідачем здійснено заходи щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера. Також зазначено, що позивачу необхідно з`явитись на КП "Кременчукводоканал" та приступити до роботи. При собі мати трудову книжку.На вказаний лист позивач надіслав заяву, в якій повідомляв про те, що до заяви не надано розпорядження і він з`явиться до підприємства після отримання повідомлення від державного виконавця.Актом державного виконавця підтверджується те, що 30 травня 2017 року під час виходу державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області за адресою місцезнаходження КП "Кременчукводоканал" при примусовому виконанні виконавчого листа № 524/6367/16-ц, виданого 25 квітня 2017 року Автозаводським районним судом м. Кременчука, ОСОБА_1 надано для ознайомлення оригінал наказу від 26 квітня 2017 року № 379, відповідний запис внесено до трудової книжки ОСОБА_1 30 травня 2017 року КП "Кременчукводоканал" виданий наказ № 499 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року, на підставі якого виданий наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі, скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Після винесення рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року наказом КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 скасував своє рішення (наказ від 26 квітня 2017 року № 379) про поновлення ОСОБА_1 на роботі.Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" з 30 травня 2017 року. Стягнуто з КП "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року по 29 травня 2018 року у розмірі 122 340,28 грн та моральну шкоду, заподіяну останньому, у розмірі 1 000,00 грн. У іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Після прийняття постанови Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року наказом від 04 липня 2018 року № 744 було скориговано наказ від 27 жовтня 2017 року № 1237 в частині дати звільнення позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.За таких обставин розгляд касаційних скарг здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.Касаційна скарга КП "Кременчукводоканал" підлягає задоволенню.Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗвертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 про поновлення його на роботі, поновити його на роботі на посаді інженера з 04 липня 2018 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 липня 2018 року і по дату ухвалення рішення суду, стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд, враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі скасований, обґрунтовано вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки поновленню на роботі підлягає особа, яка перебувала з підприємством у трудових відносинах та була незаконно звільнена з роботи. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та визнання незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" виходячи з наступного. Конституція України (254к/96-ВР) гарантує кожному право на судовий захист його прав і свобод у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства України.Судовий захист прав і свобод людини та громадянина є видом державного захисту. Тобто держава бере на себе обов`язок захисту або поновлення наших прав відповідно до статті 55 Конституції.Право на судовий захист передбачає й конкретні гарантії, які закріплені на законодавчому рівні, ефективного поновлення в правах, якщо ті були порушені, шляхом здійснення правосуддя. Одним із дієвих засобів впливу на стан виконання судових рішень уважають судовий контроль, який в Україні здійснюють у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) , ГПК України (1798-12) , КАС України (2747-15) , Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема, про поновлення порушеного права, не повинні суперечити принципу рівності всіх перед законом і судом та у зв`язку із цим обмежувати право на судовий захист.Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.Установлено, що спірний наказ від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" було видано на виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року (справа № 524/6367/16-ц), яке було скасовано рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року.У зв?язку із прийняттям апеляційним судом Полтавської області рішення від 18 жовтня 2017 року, КП "Кременчукводоканал" видав наказ від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237", яким пункт 2 наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" змінено та викладено в новій редакції, якою визнано наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1". скасованим з 18 жовтня 2017 рок. Розірвано з 18 жовтня 2017 року трудовий договір з ОСОБА_1 з підстав, встановлених пунктом 6 статті 36 КЗпП України.Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишено без змін.Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Оскільки рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поновлення його на роботі, тому трудові відносини є такими, що розірвані, а відтак жодних наказів після цього бути не може.Таким чином, можна зробити висновок про відсутність порушеного права ОСОБА_1 прийняттям оскаржуваних наказів КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", так як після прийняття судом рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, жодних наказів після цього бути не може, оскільки трудові відносини є такими, щ розірвані.З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та визнання незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", оскільки спірні накази видавалися на виконання судових рішень.За таких обставин, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" не відповідають вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного судуП О С Т А Н О В И В:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Касаційну скаргу комунального підприємства Кременчуцької міської ради "Кременчукводоканал" задовольнити.Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Кременчуцької міської ради "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів комунального підприємства Кременчуцької міської ради "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" скасувати.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Кременчуцької міської ради "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів комунального підприємства Кременчуцької міської ради "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу від 27 жовтня 2017 року № 1237" та від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" відмовити.В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.