Постанова

Іменем України14 квітня 2021 рокум. Київсправа № 523/9758/18провадження № 61-17382св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2018 року в складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в складі колегії суддів Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити дії.Позов мотивований тим, що у 1990 році мати позивачки ОСОБА_2 на законних підставах згідно ордера № 705 від 20 грудня 1990 року вселилася до кімнати АДРЕСА_1, який будувався як сімейний гуртожиток та на час вселення до нього матері позивачки належав ВАТ "Одеський завод "Центроліт". Зазначала, що за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 437 від 30 липня 2003 року статус будинку змінено з гуртожитку на жилий будинок, а рішенням виконкому № 325 від 22 серпня 2006 року його передано до комунальної власності територіальної громади. Після смерті в 2007 році ОСОБА_3, який мешкав у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку, позивачка та її мати, отримавши згоду від сусідів, зайняли квартиру АДРЕСА_2 . Позивачка вказує, що почала займати спірну кімнату ще будучи неповнолітньою та проживає в ній понад 11 років.У січні 2014 року в ході виконання виконавчого листа № 1527/2-82/11 (стягувач - ОСОБА_4 ) ОСОБА_2 виселено з займаної нею кімнати АДРЕСА_3 .Позивачка вважає, що оскільки вона залишилася проживати у вказаній кімнаті після виселення матері й регулярно сплачує комунальні платежі, то право користування кімнатою АДРЕСА_2 набуто нею на законних підставах. Разом з тим, на звернення до районної адміністрації з вимогою про укладення з нею договору найму позивачка отримала відмову з посиланням на відсутність реєстрації в спірній кімнаті.З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд визнати за собою право користування квартирою АДРЕСА_3 та зобов`язати відповідача укласти з нею безстроковий договір найму жилого приміщення на умовах, передбачених типовим договором з відкриттям на її ім`я окремого особового рахунку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.Суди виходили з того, що позивачка зайняла квартиру АДРЕСА_3, не маючи для цього законних підстав. Суди встановили, що вказана квартира згідно розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 517 від 27 липня 2007 року надана іншій особі ОСОБА_4 у складі сім`ї з 6 осіб, тобто таке приміщення не можна вважати вільним. Доводи позивача та її представника про те, що розпорядження про надання квартири ОСОБА_4 не було реалізовано в зв`язку з його смертю, а його дружина ОСОБА_5 з сім`єю проживає в цьому ж будинку, але в іншій квартирі АДРЕСА_4, суди відхилили з посиланням на те, що вказане розпорядження не скасовано, а його правомірність підтверджена рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року в справі №1527/2-82/11, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення.

Аргументи учасників справи20 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.Указує, що прийнявши до уваги рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року в справі №1527/2-82/11, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення, суди не врахували, що позивачка не була стороною вказаного спору, будь-яких вимог про виселення до неї пред`явлено не було.Наполягає на тому, що розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 517 від 27 липня 2007 року реалізовано не було, квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_4 або членами його сім`ї не займалася, а тому висновок судів про те, що позивачка займає приміщення, яке не вважається вільним, є помилковим.Зазначає, що суди не надали оцінки іншому розпорядженню відповідача № 286 від 23 червня 2015 року, яким ОСОБА_5 надана інша квартира АДРЕСА_4 .Посилається також на порушення судом норм процесуального права в частині прийняття відзиву відповідача на позовну заяву, поданого з порушенням установленого судом строку.

Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що квартира АДРЕСА_3 є власністю територіальної громади м. Одеси. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 30 липня 2003 року № 436 статус будинку змінено з гуртожитку на жилий будинок, а рішенням виконкому № 325 від 22 серпня 2006 року його передано до комунальної власності територіальної громади.Позивачка ОСОБА_1 із народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до 28 квітня 2007 року проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 в кімнаті (квартирі) АДРЕСА_5 у вказаному будинку, отриманій на підставі ордеру № 705 від 20 грудня 1990 року.В сусідній квартирі АДРЕСА_2 був зареєстрований і проживав ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер та після смерті якого позивачка ОСОБА_1 разом з матір`ю за згодою всіх сусідів стали проживати в двох кімнатах № НОМЕР_1 і АДРЕСА_5, належним чином сплачуючи комунальні платежі.Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 517 від 27 липня 2007 року квартира № 80 надана іншій особі ОСОБА_4 у складі сім`ї з 6 осіб.Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року в справі № 1527/2-82/11 за позовом ОСОБА_4 виселено матір позивачки ОСОБА_2 з жилої кімнати № НОМЕР_1 без надання іншого жилого приміщення.Із постанови державного виконавця першого Суворовського ВДВС від 31 січня 2014 року слідує, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1527/2-81/11, виданого 25 листопада 2013 року, закінчено в зв`язку з добровільним звільненням боржником житлового приміщення.21 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до голови Суворовської РА ОМР та просила укласти з нею договір найму квартири АДРЕСА_2, однак у відповідь отримала відмову як така, що не зареєстрована в цій квартирі.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_3 . Позовна вимога про зобов`язання Суворовської РА Одеської міської ради укласти з нею договір найму жилого приміщення є похідною від вирішення судами вимоги про визнання права користування квартирою.Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої інстанції виходили з того, що квартира, право користування якою просить визнати за собою позивачка, розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 517 від 27 липня 2007 року надана ОСОБА_4 у складі сім`ї з 6 осіб.Суди встановили, що вказане розпорядження в установленому законом порядку скасовано не було та нечинним не визнавалося. У 2012 році за позовом ОСОБА_4 виселено з указаної квартири матір позивачки, яка на той час була неповнолітньою.Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.У справі, що переглядається, члени сім`ї ОСОБА_4, якому в 2007 році надана квартира, право користування якою просить визнати за собою ОСОБА_1, та який в 2012 році оспорював право користування такою квартирою сім`єю позивачки, не були залучені до розгляду справи.ОСОБА_1 позовних вимог до членів сім`ї ОСОБА_4, тобто осіб, яким квартира АДРЕСА_3 надана в користування розпорядженням районної адміністрації, не пред`явила, клопотання про залучення їх до участі в справі як співвідповідачів не заявила, а тому в задоволенні позову слід було відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, однак помилилися щодо мотивів такої відмови, оскаржені судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук