Іменем України14 квітня 2021 рокум. Київсправа № 371/454/17провадження № 61-6782св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів",відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович, ОСОБА_1,третя особа - Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації,розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Левенця Б. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" (далі - РЛП "Трахтемирів") звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика О. М., ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що РЛП "Трахтемирів" організовано відповідно до законів України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ЦК УРСР (1540-06) та згідно рішення "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів", прийнятого Черкаською та Київською обласними радами, та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

На території Київської області РЛП "Трахтемирів" територіально розташований на площі 5 148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району.

01 квітня 2014 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Малобукринської сільської ради, кадастровий номер 3222984000:01:003:0003, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, індексний номер 5215801.

Відповідно до Проекту створення РЛП "Трахтемирів" та даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України станом на 01 січня 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003 знаходиться на території РЛП "Трахтемирів".

Позивач вважав, що передача права власності ОСОБА_1 була здійснена з порушенням передбаченої законом процедури та з визначенням призначення, яке суперечить статусу та завданню регіонального ландшафтного парку.

Згідно з листом Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА від 02 лютого 2015 року № 05.1-08.3/561 формування спірної земельної ділянки на території РЛП "Трахтемирів" проведено з порушенням пункту 3 частини першої статті 186 ЗК України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Таке погодження відповідачу не надавалось.

Вказані дії призводять до порушення цілісності земель РЛП "Трахтемирів", що створює загрозу для його існування. Ці порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів.

Щодо пропуску строку для звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016444, позивач посилався на неможливість отримання копії оскаржуваного наказу, що, на його думку, є достатньо поважною причиною пропуску строку, який він просив поновити.

З урахуванням викладеного позивач просив суд:

визнати поважною причину пропуску строку (стосовно наказів ГУ Держземагентства у Київській області) та поновити строк для звернення до суду з позовом;

визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016444 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки

у власність", що наданий ОСОБА_1 ;

скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003, що було зареєстровано

01 квітня 2014 року з індексним номером 5215801 на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року, яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, позов РЛП "Трахтемирів" задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016444 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0003, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19954282, видане реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0003, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5215801.

Решту вимог залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з Положенням про Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 16 травня 2013 року № 190 до компетенції Департаменту у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у відповідача ГУ Держгеокадастру у Київській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 відсутній.

За повідомленням Департаменту від 21 лютого 2018 року № 02-09/11 проект землеустрою щодо відведення відповідачу спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП "Трахтемирів" на розгляд до Департаменту не надходив. Отже, враховуючи, що вимоги закону щодо погодження Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконані не були, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проекту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, суди дійшли висновку про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства.

Крім того, оспорюваний наказ ГУ Держземагенства у Київській області і свідоцтво видане з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки передана у власність ОСОБА_1 спірна земельна відповідно до "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП "Трахтемирів" та схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП "Трахтемирів".

РЛП "Трахтемирів" утворений у встановленому законом порядку і перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів цього фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У березні 2019 року від ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року. Представник відповідача просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій застосували закон, який не підлягав застосуванню, а саме статтю 7 Закону України "Про природо-заповідний фонд України" в редакції, яка набрала чинності значно пізніше, ніж створено РЛП "Трахтемирів", чим порушено принцип незворотної дії закону в часі;

суди не застосували статтю 22 ЗК України в редакції, що діяла на момент створення РЛП "Трахтемирів", відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та одержання документів, що посвідчують право власності або право користування заборонено;

позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду. Під час створення РЛП "Трахтемирів" процедура встановлена Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) була порушена, зокрема, щодо винесення меж регіонального ландшафтного парку в натурі та відсутність зонування;

наявне в матеріалах рішення Київської обласної ради про організацію РЛП "Трахтемирів" має статус проекту та основних реквізитів акту органу місцевого самоврядування не містить.

висновки судів про поважність причин пропуску позивачем позовної давності є необґрунтованими та такими, що прийняті внаслідок неправильного тлумачення судом норм закону. Будучи суб`єктом, який вважає порушеними його права, позивач мав змогу раніше довідатися про їх порушення, а тому, враховуючи встановлений загальний строк позовної давності, її пропуск є підставою для відмови у позові. Твердження позивача про виявлення факту порушення власних прав лише у березні 2017 року є спробою ввести суд в оману, оскільки надані ним докази на підтвердження цих обставин, свідчать про обізнаність із ними протягом вже тривалого часу;

існування будь-яких обмежень або обтяжень спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до законодавства унеможливлює здійснення державним реєстратором права власності та як наслідок видачу свідоцтва про право власності. Факт реєстрації права власності за ОСОБА_1 достеменно свідчить про відсутність будь-яких заборон та правомірність таких дій.

Крім того, на обґрунтування мотивів касаційної скарги заявник посилався на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року викладені в ухвалах №6-33134св13, від 28 січня 2015 року, від 05 липня 2017 року в ухвалі №2/318/12, Вищого господарського суду України від 11 липня 2017 року в постанові №910/3724/14, які зводяться до того, що за відсутності технічної документації, яка підтверджує передачу спірних земель у постійне користування позивачу, факт передачі у власність особі цієї земельної ділянки є недоведеним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу суду від РЛП "Трахтемирів" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, який підписаний директором регіонального ландшафтного парку. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки, на його думку, судові рішення попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014807 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016444 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано їй у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:003:0003, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

01 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19954282, на спірну земельну ділянку.

08 жовтня 1999 року директор Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затвердив "Проект створення регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів".

РЛП "Трахтемирів" був утворений на підставі рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та рішення Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів" та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до пункту 1 рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року об`єкт природно - заповідного фонду РЛП "Трахтемирів" організовано у власності АТЗТ "Аграрно-екологічне об`єднання "Трахтемирів" площею - 5148,70 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Положення "Про регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" ландшафтний парк є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об`єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

РЛП "Трахтемирів" перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Відповідно до "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП "Трахтемирів" та схеми розташування земельної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003, що надана у власність ОСОБА_1, розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП "Трахтемирів".

За повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП "Трахтемирів" на розгляд до Департаменту не надходив.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та другій статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Відповідно до статті 149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

У частині першій та четвертій статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0003 та прийняття оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, проект землеустрою щодо відведення відповідачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП "Трахтемирів" не погоджувався у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

У частині першій та третій статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Установивши, що РЛП "Трахтемирів", який утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 "Про організацію регіонального парку "Трахтемирів", набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП "Трахтемирів" на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, а надана відповідачу у власність земельна ділянка відповідно до "Проекту створення РЛП "Трахтемирів", Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП "Трахтемирів" й схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП "Трахтемирів", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Київській області від 11 березня 2014 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" і скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку від 03 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що отримання відповідачем у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам законодавства, а сама спірна земельна ділянка виділена за рахунок земель природно-заповідного фонду без відповідних згоди та погодження з порушенням вимог законодавства.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосовували норми матеріального права, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин - станом на 2014 рік, а не станом на час заснування РЛП "Трахтемирів", оскільки саме у 2014 році ОСОБА_1 і було виділено земельну ділянку, правомірність виділення якої у судовому порядку оскаржено позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що РЛП "Трахтемирів" як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і встановленими судами на їх підставі обставинами. Зокрема, позивач надав "Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП "Трахтемирів", виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ "АЕО" "Трахтемирів", у якому встановлені межі РЛП "Трахтемирів".

Посилання у касаційній скарзі на правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки суди установили, що отримана нею у власність земельна ділянка розташована на території РЛП "Трахтемирів", а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності, є безпідставними, оскільки згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами РЛП "Трахтемирів" дізнався про оскаржуваний наказ ГУ Держземагенства у Київській області у 2015 році, а до суду звернувся у березні 2017 року, тобто у межах позовної давності.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від

17 квітня 2019 року у справі № 371/452/17 (провадження №61-1069св19), від

21 жовтня 2019 року у справі №371/463/17-ц ((провадження №61-1135св19), від 02 березня 2020 року у справі №371/450/17 (провадження №61-6701св19) та від 26 березня 2020 року у справі №371/460/17 (провадження № 61-6786св19), якими вирішено подібні спори з такими ж фактичними обставинами, підставами та предметом позову, що і у справі, яка переглядається. Предметом розгляду у цих справах були позови РЛП "Трахтемирів" про визнання незаконним наказів, скасування свідоцтв про право власності на земельні ділянки, надані за рахунок земель позивача іншим фізичним особам.

Водночас суди не звернули увагу на те, що державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович не може бути належним відповідачем у справі, що розглядається.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі

№ 520/13067/17 зроблено висновок, що "[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між РЛП "Трахтемирів" та ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 . Тому державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик О. М. є неналежним відповідачам, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог РЛП "Трахтемирів" до державного кадастрового реєстратора Юзика О. М. необхідно відмовити із цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, оскаржені рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика О. М. необхідно скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення; в іншій частині оскаржені судові рішення - залишити без змін.

Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 червня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у частині позовних вимог Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Миколайовича скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.