Короткий зміст позовних вимогУ червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" (далі - ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що у 2011 році призначена на посаду начальника причалу № 114 "Бугово" ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів". Рішенням Ради ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 15 квітня 2014 року її було звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року в справі № 522/6832/14-ц її поновлено на роботі на посаді начальника причалу. На підставі рішення суду громадською організацією видано наказ від 24 лютого 2015 року № 8 про поновлення її на роботі та, відповідно, в цей же день видано наказ № 9 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника причалу за пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року в справі № 501/899/15-ц ОСОБА_3 поновлено на роботі, у зв`язку з чим 24 березня 2015 року видано наказ № 15 про звільнення її з посади начальника причалу за пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3 ). З наказом від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення ознайомлена 20 квітня 2015 року.16 квітня 2018 року ОСОБА_1 змінила підстави позову, обґрунтувавши незаконність звільнення тим, що директор громадської організації ОСОБА_4 видав наказ від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення без відповідних на те повноважень, оскільки прийняття такого рішення належить до компетенції Ради громадської організації. Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення її з посади начальника причалу № 114 "Бугово", поновити її на роботі на посаді начальника причалу № 114 "Бугово" ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 березня 2015 року по день ухвалення рішення (т. 1 а. с. 67-68).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року, з урахуванням ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 22 та 25 квітня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу.Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника причалу № 114 "Бугово" ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу прийнято одноособово директором громадської організації, а не радою громадської організації, як то передбачено Статутом, тому наказ від 24 березня 2015 року № 15 підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі на посаді начальника причалу. Рішення суду містить мотивування щодо права ОСОБА_1 на стягнення з громадської організації середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 26 лютого 2015 року по 18 квітня 2019 року, при цьому розрахунок не проведено, резолютивна частина рішення висновку щодо стягнення середнього заробітку не містить. У вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, суд дійшов висновку про те, що строк звернення ОСОБА_1 до суду не пропущений, обґрунтувавши висновок тим, що у суду відсутня можливість встановити дійсну дату здачі позовної заяви до відділення пошти, тому прийнято до уваги складений виконуючим обов`язки керівника апарату суду та секретарем суду акт, де зазначено, що позовну заяву здано на пошту 23 квітня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду, що є підставою для відмови в позові у зв`язку з пропуском установленого строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі, не повідомивши належним чином про дату і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), чим порушено положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 15 квітня 2014 року № 24 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника причалу № 114 "Бугово" за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.Наказом в.о. директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 15 квітня 2014 року № 25 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника причалу № 114 "Бугово" з випробувальним терміном 3 місяці (підстава: рішення Ради організації від 15 квітня 2014 року) (т. 1 а. с. 76).Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року, визнано незаконним наказ від 15 квітня 2014 року № 24 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника причалу № 114 "Бугово", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника причалу № 114 "Бугово", стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу.Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 виконано.Наказом директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 24 лютого 2015 року № 9 звільнено ОСОБА_3 з посади начальника причалу № 114 "Бугово" з 24 лютого 2015 року на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді начальника причалу на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року в справі № 522/6832/14-ц (т. 1 а. с. 77).Розпорядженням ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 27 лютого 2015 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника причалу № 114 "Бугово" на період службового розслідування фактів необлікованого отримання коштів від членів кооперативу.Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, у в справі № 501/899/15-ц позов ОСОБА_3 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 24 лютого 2015 року № 9 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника причалу № 114 "Бугово" з 24 лютого 2015 року; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника причалу № 114 "Бугово"; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (т. 1 а. с. 26-27, 81-83, 84-88).Наказом директора ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" від 24 березня 2015 року № 15 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника причалу № 114 "Бугово" з 24 березня 2015 року на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року у справі № 501/899/15-ц на роботі ОСОБА_3 як працівника, який раніше виконував цю роботу (т. 1 а. с. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.За змістом частини другої статті 223 ЦПК України, частини першої статті 372 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки.У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України (1618-15) як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2019 року справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2019 року з викликом у судове засідання учасників справи.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року за заявою представника позивача, провадження в справі зупинено до вирішення заяви про відвід судді-доповідача.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року провадження в справі поновлено та розгляд справи з викликом учасників процесу призначено на 12 грудня 2019 року. В судове засідання, призначене на 12 грудня 2019 року, позивач, будучи належним чином повідомленою, не з`явилася, апеляційний суд відклав розгляд справи на 06 лютого 2020 року.Судову повістки про розгляд справи, призначений апеляційним судом на 06 лютого 2020 року, ОСОБА_1 не отримувала, що підтверджується поверненими до суду апеляційної інстанції повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою служби поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення". Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи ЦПК України (1618-15) не дозволяють дійти висновку, що повернення судової повістки з вказівкою причини повернення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" є доказом належного інформування позивача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18).Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) ), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) апеляційний суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якої не було відомостей про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, при тому, що в клопотанні, поданому на адресу суду 17 грудня 2019 року, остання звертала увагу на те, що додаткові пояснення щодо доводів апеляційної скарги будуть надані нею в судовому засіданні. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу виключно тим, що апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, тому постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.Постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий В. С. ВисоцькаСудді: А. І. ГрушицькийА. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук