Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" в особі філії у Кіровському районі міста Дніпра (далі - ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "Українське Фінансове Агенство "Верус" про визнання недійним кредитного договору.Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року позов АТ КБ "Приватбанк" до Філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач повторно не з`явився у судові засідання, призначені на 06 вересня та 17 жовтня 2019 року.Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року - без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що АТ КБ "ПриватБанк" було повідомлено завчасно та належним чином про дату, час та місце судових засідань, призначених на 06 вересня та 17 жовтня 2019 року, двічі в судові засідання не з`явилося, заяви про розгляд справи за відсутності представника не подавало, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.06 лютого 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Бондаренко В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, а справу в частині первісних позовних вимог направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2, який як представник банку надав розписку від 06 березня 2019 року про те, що повідомлений про судове засідання, призначене на 06 вересня 2019 року, оскільки копія довіреності на його ім`я від 07 грудня 2018 року № 5412-К-О не містить жодного посвідчувального напису ані самого ОСОБА_2, ані будь-якої іншої особи. Зазначений представник не брав участі в жодному судовому засіданні, тобто наявність та обсяг його повноважень судом першої інстанції не встановлювалися. Таким чином, висновки судів щодо належного повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" про судове засідання, призначене на вищевказану дату, є помилковими.

Рух справи в суді касаційної інстанції.Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.26 лютого 2020 року справа № 2-1676/11 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).Встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2018 року позов АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2018 року в частині залишення позову банку без розгляду скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.Після повернення справи до суду першої інстанції представник АТ КБ "ПриватБанк" жодного разу в судові засідання, призначені на 09 квітня, 29 травня, 01 серпня, 06 вересня та 17 жовтня 2019 року не з`явився.01 серпня 2019 року у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи було відкладено на 06 вересня 2019 року, про що позивач АТ КБ "ПриватБанк" було належним чином повідомлене, що підтверджується власноручним підписом представника банку ОСОБА_2 08 серпня 2019 року в судовій повістці про виклик (том 2, а. с. 186, 187).У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, призначене на 06 вересня 2019 року, розгляд справи було повторно відкладено на 17 жовтня 2019 року, про що банк був належним чином повідомлений 07 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а. с. 191).Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" було завчасно та належним чином повідомлене про дату, час та місце судових засідань, призначених на 06 вересня та 17 жовтня 2019 року.Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.За частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він вправі подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20).У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову АТ КБ "ПриватБанк" без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.Разом з тим згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Доводи касаційної скарги про те, що позивач не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 06 вересня 2019 року спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розпискою ОСОБА_2, який діяв в інтересах банку на підставі довіреності від 07 грудня 2018 року № 5412-К-О.Посилання заявника на те, що копія довіреності, видана банком на ім`я ОСОБА_2, не оформлена належним чином, оскільки вона не містить жодного посвідчувального напису ані самого представника, ані будь-якої іншої особи, а тому не підтверджує повноваження представника, є неспроможними, оскільки на офіційному сайті банку (https://doc.privatbank.ua/) в розділі перевірка стану довіреностей, які видані банком, містяться відомості про те, що довіреність від 07 грудня 2018 року № 5412-К-О на ім`я ОСОБА_2 банком видавалася. Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Бондаренка Валерія Олеговича залишити без задоволення.Ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді:В. А. СтрільчукВ. М. ІгнатенкоС. О. Карпенко