Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позови і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") про відшкодування майнової шкоди за договорами строкового банківського вкладу, посилаючись на те, що 02 квітня 2010 року та 06 квітня 2012 року між ним та ПАТ "Укрексімбанк" в особі начальника Дрогобицького відділення банку ОСОБА_2 були укладені договори строкового банківського вкладу № 38875-28650 та № 38875-35412 відповідно, за умовами яких він вніс на депозитні рахунки банку грошові кошти в загальному розмірі 20 000 доларів США, а відповідач зобов`язався виплатити йому вклади на нараховані на них проценти у спосіб та в порядку, встановлених договорами. Він неодноразово звертався до ПАТ "Укрексімбанк" із заявами про повернення банківських вкладів, проте йому було повідомлено, що жодних договорів банк з ним не укладав, депозитних рахунків не відкривав і грошові кошти у вказаній сумі в банку не обліковуються. Після отримання такої відповіді він звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року у справі № 442/6688/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року, стягнуто з ПАТ "Укрексімбанк" на його користь 20 000 доларів США, що еквівалентно 317 388,90 грн. Вказаними судовими рішеннями, які відповідач ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконав, було встановлено факт укладення між сторонами договорів строкового банківського вкладу. Вважає, що виходячи з вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), за кожен день прострочення він має право на отримання пені в розмірі 3 % від неповерненої суми вкладів, однак в межах річної позовної давності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 219 000 доларів США.У серпні 2017 року ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просило визнати недійсними договір строкового банківського вкладу із сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Класичний" від 02 квітня 2010 року № 38875-28650 та договір строкового банківського вкладу із сплатою процентів після закінчення строку вкладу "Класичний" від 06 квітня 2012 року № 38875-35412, сторонами яких зазначено ПАТ "Укрексімбанк" як банк та ОСОБА_1 як вкладника. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилався на те, що оспорювані правочини не відповідають вимогам статті 203 ЦК України. Зокрема, договори банківського вкладу укладені з порушенням положень Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , та Інструкції про порядок ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, якими визначено, що касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки має здійснюватися в операційній касі (через касу банку). В даному випадку ОСОБА_1 передав грошові кошти нібито з метою їх розміщення на депозитних рахунках саме начальнику Дрогобицького відділення ПАТ "Укрексімбанк" ОСОБА_2, а не до каси банку, що прямо суперечить статті 1059 ЦК України та вимогам вказаних Інструкцій. Крім того, ОСОБА_2 підписала договори банківського вкладу, діючи на підставі довіреності ПАТ "Укрексімбанк" від 18 січня 2010 року № 010-01/224. Однак ні умовами вказаної довіреності, ні умовами посадової інструкції начальника Дрогобицького відділення банку ОСОБА_2 не була наділена повноваженнями на здійснення касових операцій, в тому числі щодо приймання національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку. Оспорювані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме - розміщення коштів на вкладних рахунках, оскільки під час досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_2 визнала, що не внесла передані їй ОСОБА_1 грошові кошти на депозитні рахунки банку, а фактично привласнила їх собі.Під час розгляду справи ОСОБА_1 просив задовольнити пред`явлені ним позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, в тому числі у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що факт укладення між сторонами договорів строкового банківського вкладу встановлений рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року у справі № 442/6688/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року.ПАТ "Укрексімбанк" просило задовольнити пред`явлені ним позовні вимоги, а в задоволенні первісного позову відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, початок перебігу якої, на думку банку, розпочався з моменту закінчення строку банківських вкладів. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.Рішення місцевого суду мотивоване тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи сторони не заперечували, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом слугували матеріали кримінального провадження, заведені за фактом вчинення протиправних дій з боку працівника Дрогобицького відділення ПАТ "Укрексімбанк" ОСОБА_2 . Таким чином, за встановлених в цій справі обставин існують всі передбачені статтею 267 ЦК України підстави для відмови в задоволенні первісного та зустрічного позовів через сплив позовної давності.Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційні скарги ПАТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року - без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Врахувавши наслідки спливу позовної давності, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.21 травня 2019 року ПАТ "Укрексімбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Придніпровського районного суд міста Черкаси від 19 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.31 травня 2019 року ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, з урахуванням подальших уточнень, просив скасувати рішення Придніпровського районного суд міста Черкаси від 19 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні заявлених ним позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.Касаційна скарга ПАТ "Укрексімбанк" мотивована тим, що предметом спору за первісним позовом є стягнення пені за договорами строкового банківського вкладу, сторонами яких зазначені ПАТ "Укрексімбанк" в особі начальника Дрогобицького відділення банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як вкладник. Разом з тим на розгляді в Дрогобицькому міськрайонному суді перебуває кримінальне провадження № 442/1571/14-к про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною першою статті 209, частиною першою статті 358, частинами першою, другою статті 366 Кримінального кодексу України, в тому числі за фактом незаконного отримання від ОСОБА_1 грошових коштів на підставі договорів банківського вкладу. 23 червня 2017 року ПАТ "Укрексімбанк" подало цивільний позов у кримінальній справі № 442/1571/14-к та, ознайомившись з її матеріалами в статусі цивільного позивача, з`ясувало, що ОСОБА_1 передав грошові кошти безпосередньо ОСОБА_2 в її робочому кабінеті, а не до каси банку, що прямо суперечить статті 1059 ЦК України та положенням відповідних Інструкцій. Таким чином, дізнавшись у червні 2017 року про існування вказаних обставин, ПАТ "Укрексімбанк" відразу пред`явило зустрічний позов у цій справі, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про пропуск банком трирічної позовної давності є безпідставними. Крім того, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не встановили початку перебігу позовної давності за зустрічними позовними вимогами, не дали будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи доказам та взагалі не зробили будь-яких висновків щодо обґрунтованості позовів.Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що не встановивши початку перебігу позовної давності, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні його позову на підставі статті 267 ЦК України. Він має право на отримання пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", до дня фактичного повернення банківських вкладів, тобто порушення його прав є триваючим. Крім того, пред`явлення у вересні 2014 року ним позову до банку у справі № 442/6688/14-ц свідчить про переривання позовної давності. При цьому, застосувавши позовну давність, суди не з`ясували та не зазначили, чи було порушене право, за захистом якого він звернувся до суду. У вересні 2019 року ПАТ "Укрексімбанк" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрексімбанк" та витребувано матеріали справи з Придніпровського районного суд міста Черкаси.10 червня 2019 року справа № 442/3494/17 надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг).Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України (1618-15) .Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.Апеляційним судом встановлено, що 02 квітня 2010 року та 06 квітня 2012 року між ПАТ "Укрексімбанк" в особі начальника Дрогобицького відділення банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори строкового банківського вкладу № 38875-28650 та № 38875-35412 відповідно, за умовами яких ОСОБА_1 вніс на депозитні рахунки банку грошові кошти в загальному розмірі 20 000 доларів США, а відповідач зобов`язався виплатити вклади та нараховані на них проценти у спосіб та в порядку, встановлені договорами. Вказані правочини скріплені підписами сторін та печаткою ПАТ "Укрексімбанк".На підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів банк видав квитанції від 02 квітня 2010 року та від 06 квітня 2012 року з призначенням платежу: внесення коштів на депозитні рахунки від 02 квітня 2010 року та від 06 квітня 2012 року.На час укладення вказаних договорів ОСОБА_2 перебувала з ПАТ "Укрексімбанк" у трудових відносинах та мала відповідні повноваження на вчинення таких правочинів.Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2015 року у справі № 442/6688/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року, стягнуто з ПАТ "Укрексімбанк" на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США, що еквівалентно 317 388,90 грн.Вказаними судовими рішеннями встановлено, що квитанції від 02 квітня 2010 року та від 06 квітня 2012 року відповідають вимогам нормативно-правових актів, їх зміст свідчить про те, що платник ОСОБА_1 вніс на депозитні рахунки банку кошти у розмірі 20 000 доларів США. Ці фінансові документи підписані уповноваженою особою банку - начальником Дрогобицького відділення банку ОСОБА_2 та скріплені печаткою банківської установи, зокрема печаткою каси № 1 та печаткою відділення банку. Печатка Дрогобицького відділення ПАТ "Укрексімбанк" та підпис начальника містяться і в договорах строкового банківського вкладу від 02 квітня 2010 року № 38875-28650 та від 06 квітня 2012 року № 38875-35412. Отже, основні і необхідні реквізити для правочинів такого виду додержані, що підтверджує факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу з додержанням вимог частини першої статті 1059 ЦК України.Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.За змістом статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України (435-15) , в якому передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.Згідно з частинами першою, третьою статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша, п`ята статті 1061 ЦК України).Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.За змістом статей 256- 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).Тобто для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76- 78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263- 265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції, з рішенням якого погодися апеляційний суд, виходив з того, що як ОСОБА_1, так і ПАТ "Укрексімбанк" пропущена трирічна позовна давність, що є підставою для відмови в позовах.Однак такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права.Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.У пункті 51 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16 (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15 (провадження 14-132цс18), № 522/2201/15 (провадження № 14-179цс18) та № 522/2110/15 (провадження № 14-247цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19)).Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону. В оскаржуваних судових рішеннях не наведено висновків щодо наявності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, не встановлено обставин, які б давали можливість дійти висновків, зокрема про наявність підстав для застосування до заявленого ОСОБА_1 первісного позову частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а до зустрічних вимог ПАТ "Укрексімбанк" про визнання правочинів недійсними - положень статей 203, 215 ЦК України, без яких неможливо зробити висновки про наявність чи відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. При цьому у справі, яка переглядається, застосувавши наслідки спливу позовної давності без будь-якого дослідження та зазначення підстав для задоволення позовів, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не з`ясували та не перевірили, з якого моменту позивачі довідалися або могли довідатися про порушення свого права, і не спростували належним чином доводів заявників щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 267 ЦК України.Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів через сплив позовної давності.У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України"; "Суомінен проти Фінляндії").В силу положень статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Враховуючи, що судами обох попередніх інстанцій не досліджені належним чином зібрані докази, внаслідок чого не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до місцевого суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук