Іменем України31 березня 2021 рокумісто Київсправа № 727/463/19провадження № 61-9343св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради,треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Колективне проектно-кошторисне бюро побуту, Чернівецька міська рада,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Колективного проектно-кошторисного бюро побуту на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 лютого 2019 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Лисака І. Н. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 серпня 2020 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у січні 2019 року звернулася до суду із позовом про скасування містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, виданих Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (далі - УМАДМК, Департамент) Колективному проектно-кошторисному бюро побуту

(далі - КПКБП, Бюро) на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовувала позов тим, що Департаментом надано Бюро містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, яка розташована на АДРЕСА_1, від 11 серпня 2015 року № 1075/15.

Зазначені містобудівні умови та обмеження не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, яка надана в оренду КПКБП. Існує невідповідність намірів будівництва двох багатоквартирних житлових будинків місцевій містобудівній документації м. Чернівців у частині дотримання вимог охорони культурної спадщини. Також зазначала, що містобудівні умови та обмеження надані без отримання рекомендації консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, архітектурно-містобудівної ради та попереднього висновку відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради. У зазначених умовах та обмеженнях відсутні вимоги дотримання норм, що охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеку об`єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт.

Позивач вважала, що порушено її права як власника нежитлових приміщень в аварійному будинку, що розташований на АДРЕСА_2 . Будівництво на АДРЕСА_1 може мати негативні наслідки для зазначеного будинку та інших прилеглих будинків.

Також у січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила зупинити дію виданих Департаментом на користь Бюро містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 ; заборону Чернівецькій міській раді вчиняти дії щодо надання КПКБП дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 2532 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0017, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10) за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом.

Свою заяву позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником нежитлових приміщень, розташованих у аварійному будинку на АДРЕСА_2 . На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, розташовані єдині в цьому районі дитячий та спортивний майданчики, які використовуються, в тому числі, для проведення уроків фізкультури школами №№ 14, 41, гімназією № 6.

На переконання позивача, багатоквартирні житлові будинки, які планує звести на дитячому спортивному майданчику КПКБП, мають розташуватися на мінімальній відстані від будинків № 5 та АДРЕСА_3 . Оскільки будинок № 5 на цій вулиці визнано аварійним на підставі рішення Першотравневої районної ради, проведення комплексу робіт за новим будівництвом сусіднього будинку № 7 може призвести до негативних наслідків для аварійного будинку.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію виданих Департаментом на користь КПКБП містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 828/463/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Колективне проектно-кошторисне бюро побуту, Чернівецька міська рада, про скасування містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що невжиття заходів забезпечення позову в частині зупинення дії містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 може призвести до порушення права власності позивача та створить небезпеку життю і здоров`ю мешканців сусідніх будинків.

Заява про забезпечення позову в частині заборони Чернівецькій міській раді вчиняти дії з надання Колективному проектно-кошторисному бюро побуту дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги неспівмірні із позовними.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу Колективного проектно-кошторисного бюро побуту залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що за наявності містобудівних умов та обмежень Колективне проектно-кошторисне бюро побуту може розпочати будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом, що в подальшому може утруднити або навіть унеможливити виконання постановленого судом рішення про можливе задоволення позову і ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними сформульованим позовним вимогам, суд фактично вирішив спір по суті, апеляційний суд визнав помилковими, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про скасування містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, а заява про забезпечення позову містить вимоги про зупинення дії таких умов.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач діятиме недобросовісно або невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок про відсутність будь-яких порушень містобудівного законодавства у виданих містобудівних умовах та обмеженнях від 11 серпня 2015 року № 1075/15. Посилання позивача на порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року № 1075/15 не підтверджуються належними і допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи. Посилання ОСОБА_1 на те, що видання оспорюваних містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 може призвести до порушення права власності позивача та інших осіб, оскільки вони проживають в сусідньому будинку, на АДРЕСА_2, який перебуває в аварійному стані, і будівництво нового будинку загрожує йому обвалом, так і іншим будинкам, що розташовані поруч з земельною ділянкою, на АДРЕСА_1, не підтверджено належними доказами, оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є лише однією зі складових вихідних даних для проектування об`єкта будівництва та, водночас, не є тим дозвільним документом, який у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) надає право замовнику будівництва виконувати будівельні роботи на земельній ділянці.

Надання Департаментом КПКБП містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 не перебуває у безпосередньому зв`язку з можливістю проведення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці та не може будь-яким чином порушити право власності позивача чи третіх осіб, оскільки позивачем на підтвердження порушення її прав та законних інтересів не було надано доказів проведення будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1, як і доказів порушення права власності позивача або третіх осіб діями КПКБП.

УМАДМК, надавши КПКБП оспорювані містобудівні умови та обмеження, не призвело до виникнення у позивача ОСОБА_1 певного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу; акт індивідуальної дії Департаменту не створив, не змінив та не припинив для позивача будь-яких прав та обов`язків. Крім того, містобудівні умови та обмеження від 11 серпня 2015 року № 1075/15 відповідають вимогам законодавства та спростовують твердження позивача про їх невідповідність, а саме у пункті 10 містобудівних умов та обмежень визначено цільове призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Бюро судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 350, 00 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року змінено рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 серпня 2020 року, викладено його мотивувальну частину в іншій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2020 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Бюро на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2020 року задоволено. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2020 року скасовано. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 серпня 2020 року, керувався тим, що за своєю правовою суттю містобудівні умови та обмеження від 11 серпня 2015 року № 1075/15 є актом індивідуальної дії, що виданий органом місцевого самоврядування певному суб`єкту, в цьому випадку - Бюро, та має обов`язковий характер для суб`єкта містобудування під час проектування і будівництва об`єктів. Суд зробив висновок, що позов пред`явлено без залучення усіх належних відповідачів, відповідне клопотання з цього приводу позивачем не подано, суд не вправі самостійно здійснювати зміну суб`єктного складу учасників справи, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову саме із наведених підстав.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПКБП витрати, понесені на оплату професійної правової допомоги, у розмірі 3 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги Бюро

У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2019 року, Бюро просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині зупинення дії містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що містобудівні умови та обмеження від 11 серпня 2015 року № 1075/15 не надають права на здійснення забудови земельної ділянки, а отже не порушують право власності позивача.

На переконання заявника, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях про можливість руйнування або пошкодження у іншій спосіб будинку позивача, оскільки доказів здійснення будівництва на земельній ділянці до суду не надано.

Заявник вважає, що результат позитивного вирішення спору у цій справі та вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними, отже суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, фактично вирішив спір по суті.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У липні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просила залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1

ОСОБА_1 11 грудня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 серпня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15, а також застосування судом апеляційної інстанції частини четвертої статті 137 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження

№ 14-382цс19). Зазначила, що у цьому випадку Бюро не порушувало права позивача, а тому не повинно було залучатися в статусі співвідповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права та послався на правові висновки Верховного Суду, які не підлягали застосуванню.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві Бюро просило касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості та безпідставності.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бюро та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи, необхідні для розгляду касаційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року справу № 727/463/19 (провадження

№ 61-18498ск19) за касаційною скаргою ОСОБА_1 призначено судді-доповідачеві Мартєву С. Ю.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19 січня 2021 року справу № 727/463/19 (провадження

№ 61-9343ск19) призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О.

Відповідно до пункту 3.7 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (v0008700-17) , якщо суддя-доповідач під час отримання розподіленого на нього процесуального документа виявив помилку в налаштуванні АСДС (визначення типу документа, передача касаційної скарги, поданої в рамках однієї справи, іншому судді, а не раніше визначеному судді-доповідачу, якщо провадження не закінчено) повторний автоматизований розподіл здійснюється на підставі інформації (повідомлення, службова записка) судді-доповідача, в якій зазначається правильна назва процесуального документа, раніше визначений суддя-доповідач за вмотивованим розпорядженням керівника апарату чи заступника керівника апарату в загальному порядку, передбаченому Положенням та цими Засадами.

За правилом підпункту 2.3.46 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, у разі надходження апеляційних (касаційних) скарг, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення, такі скарги передаються раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу), якщо провадження не закінчено.

Матеріали касаційного провадження № 61-18498ск20 переміщено до іншого (належного) касаційного провадження № 61-9343ск19.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень (торговий центр), загальною площею 562, 90 кв. м, у тому числі приміщення 20-1-20-13, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26860637.

Нежитлові приміщення позивач ОСОБА_1 надала в оренду на підставі договорів оренди ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .

Рішенням Чернівецької міської ради від 25 вересня 2003 року № 297 вирішено, що земельні ділянки, зазначені в переліку, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 використовуються за призначенням і не підлягають перепрофілюванню для інших цілей.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради від 26 квітня 2006 року № 32/4, затверджено акт районної комісії від 31 березня 2006 року про те, що у зв`язку з аварійним станом перекриття будинку АДРЕСА_2, квартири № 2, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 18, 19 є аварійними, такими, що загрожують обвалом.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 14 серпня 2007 року № 629/14 надано дозвіл Бюро на знесення нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 .

11 серпня 2015 року Департаментом надано КПКБМ містобудівні умови та обмеження № 1075/15 забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Відповідно до зазначених містобудівних умов та обмежень наміри забудови - будівництво багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом; гранично допустима висота будівель - поз.1 на генплані 19, 21 м (4 поверхи), поз. 7 на генплані - 22, 90 (6 поверхів); відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови - згідно з ДБН.

Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин внесено зміни до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11 серпня 2015 року № 1075/15, пункт 6 викладено в новій редакції: "Відстані від об`єкта містобудування ІІ ступеня вогнестійкості передбачити 6 м до існуючих об`єктів ІІ ступеня вогнестійкості будинків і 10 м до існуючих об`єктів ІІІа, ІІІб, IV, IVа,V ступенів вогнестійкості будинків. Від ІІІ ступені вогнестійкості до існуючих об`єктів ІІ, ІІІ, ступені вогнестійкості будинків - 8 м і 10 м до існуючих об`єктів ІІІа, ІІІб, IV, IVа,V ступенів вогнестійкості будинків згідно з вимогами ДБН 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 вересня 2018 року земельна ділянка, площею 0, 2532 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0017, на АДРЕСА_1, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом; форма власності - комунальна; вид обмеження: охоронна зона навколо інженерних комунікацій 0, 0036 га.

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю надала відповідь на запит від 20 грудня 2018 року № 18-01/10-8 третій особі ОСОБА_2, що Бюро подало повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на АДРЕСА_1, Інспекцією розглянуто повідомлення та у зв`язку з тим, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, 13 грудня 2018 року повернуто подане повідомлення без розгляду.

Рішенням Чернівецької міської ради, без зазначення номера рішення та дати (зазначено тільки ".01.2019 №"), за підписом секретаря Чернівецької міської ради Продана В., вирішено надати Бюро дозвіл на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0, 2532 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0017, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування багатофункціональної будівлі з підземним паркінгом.

Відповідно до висновку Відділу охорони культурної спадщини щодо розгляду містобудівної документації "проект будівництва багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом на АДРЕСА_1, об`єкти проектування знаходяться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також в межах буферної зони об`єкта культурної спадщини, занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; висота забудови на зазначеній території обмежується і встановлюється не більше 15 метрів…, у зв`язку з чим висновок щодо проекту надати не являється можливим."

Згідно з листом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05 квітня 2019 року у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 133190951368 відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу, у зв`язку із встановленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства: порушені протипожежні відстані між існуючою та запроектованою будівлями; порушені вимоги пункту 2.24 ДБН; відсутні інсолограми забезпеченості нормативними умовами інсоляції житлових приміщень; відсутній розрахунок нормативної площі майданчиків та відсутні експлікації всіх майданчиків на кресленнях; розрахунок класу наслідків (відповідальності складений без урахування вимог ДСТУ; сплинув строк дії деяких вихідних даних відповідно до інформації, зазначеної в них; в складі поданих матеріалів відсутня інформація про виконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; інформація про техніко-економічні показники, зазначена в експертному звіті, не узгоджується з інформацією про техніко-економічні показники в складі проектної документації; проектна документація оформлена без врахування вимог пункту 20 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку.

11 червня 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ133191620877, у зв`язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу та у зв`язку із встановленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства.

Приписом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 10 березня 2020 року встановлено порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . З метою усунення виявлених порушень вимагали усунути виявлені під час позапланової перевірки порушення шляхом приведення прийнятих рішень та наданих документів у відповідність до законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних норм, стандартів і правил.

Рішенням Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року № 1171 затверджено містобудівну документацію "Коригування генерального плану міста Чернівців". Відповідно до листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 11 вересня 2018 року № 04/01-08/2-58-інф, відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", затвердженої рішенням міської ради від 27 березня 2014 року № 1171, у складі якої розроблено схему зонування території міста Чернівці, земельна ділянка АДРЕСА_1 розміщена в зоні загальноміського центру (зона Г-1). Відповідно, зона загальноміського центру (Г-1) виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно регіонального і загальноміського значення. Допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок в зоні Г-1 є, зокрема, будівлі змішаного використання з житловими одиницями у верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення зам умови поверхового розділення різних видів використання; багатоквартирні житлові будинки з квартирами спеціального типу (для малосімейних, квартири-студії, квартири екстракласу).

Будівництво на земельній ділянці на АДРЕСА_1 дозволяється, зокрема: розміщення багатоквартирних житлових будинків та інших громадських будівель, тобто наміри позивача щодо забудови земельної ділянки відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме генеральному плану м. Чернівців та плану зонування території м. Чернівців. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 відноситься за основним цільовим призначенням до категорії землі житлової та громадської забудови.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Бюро

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України 2004 року заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що між сторонами дійсно виник спір щодо оцінки правомірності видання і вирішення вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, виданих Колективному проектно-кошторисному бюро побуту на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Чернівцях Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

Отже, предметом спору є оцінка відповідності зазначених містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 вимогам закону.

В оцінці співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, ймовірності невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій врахували дійсні обставини справи, зокрема, у разі початку будівельних робіт на АДРЕСА_1, які здійснюватимуться поблизу будинку АДРЕСА_2, цей будинок може зазнати руйнувань або незворотних пошкоджень, оскільки перебуває в аварійному стані, що підтверджено рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної ради м. Чернівців від 26 квітня 2006 року № 32/4.

Такий захід забезпечення позову є виправданим та відповідає меті забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги, що результат позитивного вирішення спору у цій справі та вимоги заяви про забезпечення позову є тотожними, Верховний Суд відхиляє, оскільки заявлений та застосований судом спосіб забезпечення позову не підміняє собою судового рішення, зміст вимог позову та заяви мають різну мету, їх відмінність характеризується правовими наслідками та дією у часі.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи такий довід апеляційної скарги, правильно зазначив, що позовні вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень відмінні від вимог заяви про забезпечення позову щодо зупинення дії цих умов.

Доводи касаційної скарги, що позивачем на обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову не надано доказів про початок будівельних робіт на земельній ділянці, не відповідають обставинам справи, оскільки дії Бюро свідчать про отримання дозвільної документації про початок будівельних робіт. Зокрема, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на наведене, враховуючи, що з приводу оцінки містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15 існує спір щодо правомірності їх видання, забезпечення позову шляхом зупинення дії таких умов є доцільним та виправданим способом охорони інтересів позивача на час розгляду справи.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 910/11906/18, є помилковими, оскільки у зазначеному прикладі суд першої інстанції забезпечив позов шляхом зобов`язання відповідача належним чином виконувати умови договору, чинність якого і є предметом спору у справі. Верховний Суд у цій справі, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, зробив висновок, що суд примусив відповідача до виконання зобов`язання, яке є предметом спору у справі, що за своєю суттю є одним із передбачених статтею 16 ЦК України способів захисту порушеного права особи - примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, зазначені обставини у наведеній справі відмінні від обставин у справі, що переглядається, тому такі правові висновки не можуть бути застосовані Верховним Судом.

За наведених обставин Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів й обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачені правилами статті 400 ЦПК України.

З огляду на наведене Верховний Суд визнає касаційну скаргу Бюро необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи, що позивач обґрунтувала та довела необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в частині зупинення дії містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, оскаржувані ухвала та постанова підлягають залишенню без змін.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі у редакції, чинній на час видання оскаржуваних містобудівних умов) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За правилами частин другої, третьої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Отже, враховуючи, що позивач оскаржує містобудівні умови та обмеження від 11 серпня 2015 року № 1075/15, які є актом індивідуальної дії, що виданий органом місцевого самоврядування конкретному суб`єкту, в цьому випадку - Бюро, та має обов`язковий характер для суб`єкта містобудування під час проектування і будівництва об`єктів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв`язку із тим, що позивач не залучив КПКБП як відповідача, позов не підлягав задоволенню, оскільки пред`явлений без залучення належного співвідповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) викладено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України (1618-15) .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спір у цій справі стосується прав та інтересів третьої особи - Бюро, яке залучене до участі у справі як третя особа. При цьому без відповідної заяви або клопотання позивача про заміну відповідача чи залучення співвідповідача суд не вправі залучати до участі у справі інших осіб як відповідачів, які не визначені у такому процесуальному статусі позивачем.

Верховний Суд врахував, що спір виник з приводу оскарження містобудівних умов та обмежень від 11 серпня 2015 року № 1075/15, які видані уповноваженим органом КПКБП, отже належним співвідповідачем у такій справі має бути особа, у якої виникли певні права та обов`язки внаслідок видачі їй оскаржуваного акта.

З урахуванням наведеного Верховний Суд визнає необґрунтованими посилання заявника на те, що у цьому випадку Бюро не порушувало права позивача, а тому не повинно було залучатися в якості співвідповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин Верховний Суд також визнає необґрунтованими доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права та послався на правові висновки Верховного Суду, які не підлягали застосуванню.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).