ІСТОРІЯ СПРАВИУ вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки.Позов мотивований тим, щоОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року для будівництва і обслуговування будинку їй виділена земельна ділянка площею 0.1052 га, на частину якої площею 0,10 га 19 червня 1996 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а частину земельної ділянки, що залишилась, їй виділено в користування для садівництва. Зазначала, що в серпні 2007 року відповідачка ОСОБА_2 розпочала будівельні роботи на вказаній земельній ділянці, зрізала фруктові дерева та насадження, повідомивши, що частина ділянки вилучена та рішенням Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року передана їй у власність, площею 33,74 кв. м., про що видано Державний акт. Також вказала, що ОСОБА_2 рішенням Коломийської міської ради за № 110 від 29 червня 2006 року передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, межі якої згідно плану, накладаються на належну їй ділянку.ОСОБА_1 просила скасувати рішення Коломийської міської ради № 464-13/2007 від 21 березня 2007 року та рішення Коломийської міської ради № 110 від 29 червня 2006 року та Державні акти про право приватної власності на землю серії ЯД № 689771/012729700488 та ЯД № 855/22, видані на ім`я ОСОБА_2, зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з приведенням її в придатний до використання стан зі знесенням будівель та споруд.У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1, про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання нечинним Державного акту на право приватної власності на землю.РішеннямКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним рішення Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,003374 га та державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, виданий 23 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити зайняту нею частину земельної ділянки площею 0,062 га з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та знесенням розташованих на ній будівель і споруд. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн відшкодування моральної шкоди. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних від 14 вересня 2011 скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суду першої інстанції необхідно звернути увагу, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 вересня 2010 року у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться 0,1065 га, проте згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 19 червня 1966 року вона є власником земельної ділянки площею 0,10 га. Суд на вказане увагу не звернув та не з`ясував, за рахунок чого збільшилась площа вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанціїУхвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2012 року справи за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Коломийської міської ради, визнання недійсним Державного акту на право власності, повернення самовільно захопленої земельної ділянки та позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання нечинним Державного акту на право приватної власності на землю, об`єднані в одне провадження.Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Коломийської міської ради за № 345 від 21 листопада 1995 року, визнання нечинним Державного акту на право приватної власності на землю, в зв`язку з повторною неявкою позивачки в судове засідання.Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року № 464-13/2007 про передачу у власність ОСОБА_2 33,74 кв.м. земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_2 .Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 689771/012729700488 виданий ОСОБА_2 .Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради від 29 червня 2006 року № 110 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,100 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .Визнано незаконним та скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 855/22 виданий 25 січня 2007 року ОСОБА_2 .Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно захоплену земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 52 кв.м. з приведенням її у придатний для використання стан зі знесенням будівель і споруд.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлено факт правомірного набуття та користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку та 0,0052 га для ведення садівництва у 1996 році. Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0592 від 14 вересня 2010 року, вбачається, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться не вся земельна ділянка, визначена межами у правовстановлюючому документі та плані на АДРЕСА_1, а існує накладка площею 62 кв.м. на неї меж сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 . Передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка частково розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 . Такі ж обставини встановлені висновком № 627 судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою по кримінальному провадженні № 12013090180001591, складеним Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 25 квітня 2017 року, відповідно до п. 4 якого, земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 площею 1000 кв. м та площею 33,74 кв. м, які належать ОСОБА_2 на підставі Державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯД № 865122 і ЯД № 869771/010729700488 відповідно, накладаються на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 002849 та площею 52 кв.м., яка передана позивачці у користування. Площа накладення становить 0,0057 га. Оскільки Коломийською міською радою не приймалось рішення про вилучення у ОСОБА_1 частини земельної ділянки, а в порушення вимог статті 116 ЗК України прийнято рішення про передачу її у власність ОСОБА_2, такі рішення органу місцевого самоврядування порушують права ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, а тому є незаконними. Державні акти, видані на підставі незаконних рішень також підлягають скасуванню.Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року виправлено допущені описки в рішенні Коломийського міськрайонного суду Івано- Франківської області від 30 січня 2020 року, зазначивши прізвище позивачки ОСОБА_1, номер рішення Коломийської міської ради від 21 листопада 1995 року, яким ОСОБА_3 виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 та виклавши абзаци 3, 5, 6 резолютивної; частини в наступних редакціях:абзац 3: "Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 869771/012729700488 виданий ОСОБА_2";абзац 5: "Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 865122 виданий 25 січня 2007 року ОСОБА_2";абзац 6: "Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно захоплену земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 62 кв. м з приведенням її у придатний для використання стан зі знесенням будівель і споруд".Ухвала мотивована тим, що при виготовленні рішення, в описовій та резолютивній частинах допущено описки. Із позовної заяви та інших документів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що правильне написання прізвища позивачки ОСОБА_1 . Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0592 від 14 вересня 2010 року, існує накладка площею 62 (а не 52) кв. м на земельну ділянку позивачки меж сусідньої земельної ділянки.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанціїПостановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2019 року скасовано, а справу в частині позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Коломийської міської ради, Коломийської міської ради, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року і ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року залишено без задоволення.Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року та ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що правовстановлюючий документ на виділену ОСОБА_1 земельну ділянку остання отримала у 1996 році, тобто значно раніше ніж ОСОБА_2 Виданий позивачу Державний акт та рішення про надання їй іншої частини земельної ділянки у користування не скасовані, рішення про їх вилучення не приймалося, а тому є чинними. Порушені відповідачкою права на такі земельні ділянки підлягають захисту, оскільки видані ОСОБА_2 Коломийською міською радою державні акти на земельні ділянки серії ЯД № 865122 і ЯД № 869771/010729700488 відповідно, накладаються на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії 1-ІФ № 002849, яка передана позивачці у користування.

Аргументи учасників справиУ липні 2020 року ОСОБА_2, подала касаційну скаргу, яка підписана представником Біланом А. М., в якій просила: оскаржені рішення скасувати; прийняти в даній справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі; судові витрати по розгляду покласти на ОСОБА_1 .Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не погоджувала з суміжними землекористувачами межі своєї земельної ділянки. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним рішення Коломийської міської ради від 21 березня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,003374 га та державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, виданий 23 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити зайняту нею частину земельної ділянки площею 0,062 га з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та знесенням розташованих на ній будівель і споруд. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодування моральної шкоди. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних ухвалою від 14 вересня 2011 року скасував рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2010 року та рішення суду апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2010 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. У своїй ухвалі суд касаційної інстанції надав вказівки суду першої інстанції звернути увагу, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 вересня 2010 року в фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться 0,1065 га, проте згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 19 червня 1966 року вона є власником земельної ділянки площею 0,10 га. Суд на вказане увагу не звернув. В судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням представника ОСОБА_2 безпосередньо досліджувались (розглядалось колегією суддів апеляційного суду) наступні письмові докази: - план схема будинковолодіння по АДРЕСА_2 від 1983 року, згідно якої за таким будинковолодінням закріплено 1033 кв. м земельної ділянки, з яких 0,6 га для обслуговування будинку, 0,433 га, технічний паспорт на жилий будинок індивідуального жилого фонду за адресою АДРЕСА_2 складений Коломийським БТІ 10 травня 1995 року, викопіювання з генерального плану міста Коломия де розміщені ділянки ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 .Суди першої та апеляційної інстанції проігнорували той факт, що: за будинковолодінням АДРЕСА_2 ще з 1983 року закріплено земельні ділянки які складають 1033 кв. Такі земельні ділянки ніким не вилучались в період з 1983 року та по даний час. 27 грудня 2003 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 житловий будинок з належними господарськими будівлями І спорудами що знаходились за адресою: АДРЕСА_2 .Судами першої та апеляційної інстанції в порушення вимоги не виконано вказівки касаційного Суду щодо необхідності дослідження землевпорядної справи ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ; не з`ясували за рахунок чого збільшилась площа земельної ділянки ОСОБА_1, якщо їй було передано у власність 0,1 га, а фактично, остання в суді вимагає закріпити за нею право власності на 0,1065 га. (більше на 65 кв. м ніж передано у власність). Представником ОСОБА_2 заявлялись клопотання про витребування землевпорядної документації ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, однак, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні такого клопотання. У серпні 2020 року Коломийська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції не розібрались у фактичних обставинах справи та не з`ясували у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,10 га, адже остання вільно та безперешкодно користується такою площею, навіть більшою на 12,90 кв. м 0,101290 га.У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін.Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що набувши права користування земельною ділянкою відповідно до діючого на той час законодавства, ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою та має відповідний легітимний інтерес щодо захисту свого права від протиправних посягань інших осіб. Як зазначив експерт у досліджені межі земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_2 зображено на схемі та існує накладення частини земельних ділянок. Враховуючи дати видачі правовстановлюючих документів, необхідно зробити висновок, що ОСОБА_2 було надано у приватну власність частину земельної ділянки (62 кв.м) раніше приватизованої ОСОБА_1 . Таким чином судом встановлено факт правомірного набуття та користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0.1 га для обслуговування житлового будинку та 0,0052 га для ведення садівництва у 1996 році.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року: у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Біланом А. М. на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2020 року відмовлено; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка підписана адвокатом Біланом А. М. на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року;клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року до закінчення їх розгляду у касаційному порядку задоволено;зупинено дію рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2020 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку відмовлено.Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду зазначено, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів першого, четвертого частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: в оскаржених рішеннях суд застосував положення статей 118, 122, 212 ЗК України до спірних правовідносин без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №638/8079/16-а, від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а; суд застосував положення статті 376 ЦК України до спірних правовідносин без врахування правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15, від 05 березня 2019 року у справі №810/5680/15, в яких зазначено, що стаття 376 ЦК України передбачає знесення виключно самочинно збудованого майна; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 411 України); суд не дослідив всі зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставиниСуди встановили, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області за № 345 від 21 листопада 1995 року ОСОБА_1 вирішено виділити житловий будинок по АДРЕСА_1 зі складу будинковолодіння АДРЕСА_1 та зареєструвати за будинком земельну ділянку площею 1052,3 кв.м. за цією ж адресою. Зазначена земельна ділянка виділена на місцевості, що підтверджено планом.Відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року присадибну ділянку загальною площею 1 052 кв.м передано ОСОБА_1, з яких 1000 кв.м - у приватну власність, а 52 кв.м залишено у користуванні. На земельну ділянку площею 0,10 га видано Державний акт про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849.ОСОБА_2 є власником будинковолодіння за АДРЕСА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 07 грудня 2003 року, зареєстрованого в Коломийському МБТІ 11 листопада 2005 року.Рішенням Коломийської міської ради № 110 від 29 червня 2006 року ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що видано Державний акт на право власності на землю серії ЯД № 865122.Рішенням Коломийської міської ради за № 464-13/2007 від 21 березня 2007 року, земельну ділянку площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ЯД № 869771.Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0592 від 14 вересня 2010 року у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться не вся земельна ділянка, визначена межами у правовстановлюючому документі та плані на АДРЕСА_1, а існує накладка площею 62 кв. м на неї меж сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 . Передана у власність Грабовецькій земельна ділянка частково розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 .Відповідно до пункту 4 висновку № 627 судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою по кримінальному провадженні № 12013090180001591, складеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 25 квітня 2017 року, земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 площею 1000 кв. м та площею 33,74 кв. м, які належать ОСОБА_2 на підставі Державних актів про право власності на земельні ділянки серії ЯД № 865122 і ЯД № 869771/010729700488 відповідно, накладаються на земельні ділянки, розташовані за адресою АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 002849 та площею 52 кв.м., яка передана позивачці у користування. Площа накладення становить 0,0057 га.

Позиція Верховного СудуЗгідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.Згідно статті 87 ЗК УРСР землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста. Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста. Землі, призначені під міську забудову, до їх забудови використовуються попередніми землекористувачами. Вільні від забудови землі можуть відводитися виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів в тимчасове користування підприємствам, установам, кооперативним і громадським організаціям, а також громадянам для використання під городи, пасовища та сінокоси.Відповідно до частини першої та другої статті 88 ЗК УРСР 1970 року розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів у відповідності з будівельними нормами і правилами. В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.У частині восьмій статті 17 ЗК України 1990 року передбачалося, що передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.При задоволенні позовних вимог суди: не перевірили важливого та доречного аргументу ОСОБА_2 щодо набуття права на земельну ділянку під її будинком в 1983 році, не з`ясували правовий режим спірної земельної ділянки, не звернули увагу на положення частини восьмої статті 17 ЗК УРСР 1990 року і на те, що з 1983 року її земельна ділянка не вилучалася;не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771;не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849 та земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122;не встановили в якій частині та якою площею накладається земельна ділянка, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв.м та земельні ділянки ОСОБА_2 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 865122 та площею 0,0034 га. для ведення садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД № 869771;не встановили в якій частині та якою площею споруди ОСОБА_2 розміщені на земельній ділянці, що перебуває відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 93 від 18 квітня 1996 року в користуванні ОСОБА_1 площею 52 кв. м, земельній ділянці площею 0,10 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії I-IФ № 002849.Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиДоводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витратЗгідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,