Постанова
Іменем України30 березня 2021 рокум. Київсправа № 362/3628/17провадження № 61-23321св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1,відповідач - Публічне акціонерне товариство "Родовід банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріально округу Палладій Наталія Вікторівна, провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Родовід банк" Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в складі судді Лівінського С. В.,ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" (далі - ПАТ "Родовід банк") про визнання припиненими кредитного договору, договорів іпотеки та зняття заборони відчуження предмета іпотеки і вилучення відповідних записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вякому просив: визнати припиненим кредитний договір від 22 листопада 2007 року № 77.2/13-394.07.1, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Родовід банк" (далі - ВАТ "Родовід банк"), назву якого в подальшому змінено на ПАТ "Родовід банк"; визнати припиненими договори іпотеки від 22 листопада 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та ВАТ "Родовід банк" з метою забезпечення виконання основного договору; зняти заборону на відчуження предмета іпотеки - земельних ділянок з кадастровими номерами 3221484300:04:004:0001 та 3221484301:01:020:0011, що розташовані в селі Ксаверівка Васильківського району Київської області, та вилучити відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які накладені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В. та зареєстровані в реєстрі за № 2369 та № 2371.Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано припиненим кредитний договір від 22 листопада 2007 року № 77.2/13-394.07.1, укладений між ВАТ "Родовід банк" та ОСОБА_2 . Визнано припиненими договори іпотеки від 22 листопада 2007 року, укладені між ВАТ "Родовід банк" та ОСОБА_2, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В. та зареєстровані в реєстрі за № 2368 та № 2370. Скасовано заборону на відчуження предмета іпотеки - земельних ділянок з кадастровими номерами 3221484300:04:004:0001 та 3221484301:01:020:0011, що розташовані в селі Квасерівка Васильківського району Київської області, та вилучено відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які накладені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В. та зареєстровані в реєстрі за № 2369 та № 2371.Не погоджуючись із вказаним рішенням, 05 листопада 2019 року ПАТ "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід банк" Шевченка А. М. подало апеляційну скаргу.Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на вказане рішення місцевого суду на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року банк подав лише 05 листопада 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення. При цьому матеріали справи не містять доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.У грудні 2019 року ПАТ "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід банк" Шевченка А. М.подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 рокута направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушені права відповідача на справедливий судовий розгляд, доступ до правосуддя і захист його прав та інтересів. Судом не надано оцінки доводам, викладеним заявником в апеляційній скарзі, не перевірені встановлені судом першої інстанції обставини, що мають значення для вирішення справи. Не встановивши, чи був присутній представник банку під час проголошення рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України. У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області.29 січня 2020 року справа № 362/3628/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено.Не погоджуючись із вказаним рішенням, 05 листопада 2019 року ПАТ "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід банк" Шевченка А. М. подало апеляційну скаргу.Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на вказане рішення місцевого суду, з підстав подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення. Банк належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 40, 171), розпискою представника відповідача щодо повідомлення про розгляд справи, призначений на 07 листопада 2017 року (а. с. 58), клопотанням про відкладення розгляду справи (а. с. 44-46), запереченням на позов (а. с. 49-52) та участю представника банку в судовому засіданні 14 листопада 2017 року, в якому було проголошено рішення у справі (а. с. 183).Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства. Вказані правові висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.Встановивши, що ПАТ "Родовід Банк" було належним повідомлене про розгляд справи, його представник був присутній в судовому засіданні, в якому проголошено рішення суду першої інстанції від 14 листопада 2017 року, проте з апеляційною скаргою товариство звернулося лише 05 листопада 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.Доводи заявника про те, що апеляційний суд обмежив його право доступу до правосуддя, не заслуговують на увагу, оскільки доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. ЄСПЛ визнає легітимними обмеження встановленні державами - членів ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).Нез`ясування апеляційним судом того, чи був присутній представник банку під час проголошення рішення у справі після виходу судді з нарадчої кімнати, не має правового значення, оскільки факт відсутності представника заявника під час проголошення рішення суду першої інстанції не є підставою для незастосування апеляційним судом імперативних положень частини другої статті 358 ЦПК України про відмову у відкритті апеляційного провадження. Передбачених пунктами 1, 2 цієї норми винятків для такого застосування судом не встановлено. Інші доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права.Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Родовід банк" Шевченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді:В. А. СтрільчукВ. М. ІгнатенкоС. О. Карпенко