третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист" на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Кравченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року Васильківський міжрайонний прокурор, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що передача земельних ділянок у власність відповідачів відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), а Васильківська міська рада Київської області вийшла за межі наданих законом повноважень. Так, спірні земельні ділянки знаходяться на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту, а передача земельних ділянок за межами населених пунктів вказаної категорії земель є компетенцією обласної адміністрації, а не міської ради. Крім того, земельна ділянка передана ОСОБА_1 за рахунок земель спортивного майданчика, тобто земель рекреаційного призначення, а оскільки земельна ділянка фактично передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, це суперечить статті 21 ЗК України та виключає можливість використання таких земель за призначенням.

Враховуючи викладене, Васильківський міжрайонний прокурор просив: визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою відповідачам; визнати недійсними державні акти відповідачів на право власності на земельні ділянки та скасувати їх державну реєстрацію; витребувати на користь Київської обласної державної адміністрації спірні земельні ділянки та визнати за нею право державної власності, повернути спірні земельні ділянки до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2015 року, позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою громадянам (згідно додатку 1) щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, будівництва індивідуального гаражу на території міста Васильків", в частині затвердження проекту землеустрою громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки та скасовано їх державну реєстрацію: серії ЯЛ № 293575 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293578 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293579 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293582 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293584 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293585 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯЛ № 293586 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Передано до земель запасу Васильківської районної державної адміністрації вказані земельні ділянки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" (далі - ПрАТ "СК "Добробут та захист"), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" (далі - ПАТ "СК "Добробут та захист"), та правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист" (далі - ТДВ "СК "Добробут та захист"), задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2015 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду мотивована тим, що судами вирішено питання про права та обов`язки ПрАТ "СК "Добробут та захист", оскільки оскаржуваними судовими рішеннями зобов`язано особу, яка не є власником земельної ділянки, зокрема ОСОБА_1, передати її до земель запасу Васильківської районної державної адміністрації.

Короткий зміст збільшених позовних вимог

Під час нового розгляду справи в частині позовних вимог до ОСОБА_1 Києво-Святошинська місцева прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, збільшила позовні вимоги та звернулася з позовом до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ПрАТ "СК "Добробут та захист" про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позивач зазначав, що рішенням Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року порушено вимоги пункту 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) , зокрема вказаний орган місцевого самоврядування фактично розпоряджався землями за межами населеного пункту, у зв`язку з чим неправомірно передав у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081.

Крім того вказував, що на момент передачі спірної земельної ділянки Васильківська міська рада Київської області діяла з порушенням вимог статей 50, 51, 52 ЗК України, оскільки із земель рекреаційного призначення вибула земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

27 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "СК "Добробут та захист" укладено договір іпотеки та 31 січня 2014 року між цими сторонами укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 січня 2014 року до ПрАТ "СК "Добробут та захист" перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності ПрАТ "СК "Добробут та захист".

На підставі вищевикладеного, з урахуванням збільшених позовних вимог, прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури просив: визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою громадянам щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування на території міста Васильків" в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсними договір іпотеки від 27 травня 2013 року № 296 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 січня 2014 року № 62, які укладені між ПрАТ "СК "Добробут та захист" та ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 січня 2014 року за ПрАТ "СК "Добробут та захист" на земельну ділянку, яка розташована у військовому АДРЕСА_1, та витребувати її з незаконного володіння ПрАТ "СК "Добробут та захист" на користь Васильківської районної державної адміністрації Київської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року ПрАТ "СК "Добробут та захист" залучено до участі у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області - Києво-Святошинську місцеву прокуратуру.

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою громадянам (згідно додатку 1) щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, будівництва індивідуального гаражу на території міста Васильків" в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 293585 від 11 лютого 2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070001000045, та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір іпотеки від 27 травня 2013 року, укладений між ПрАТ "СК "Добробут та захист" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб С. О.

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя

від 31 січня 2014 року, укладений між ПрАТ "СК "Добробут та захист" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карташовою Д. С.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 31 січня 2014 року за ПрАТ "СК "Добробут та захист" на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у військовому АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ПрАТ "СК "Добробут та захист" на користь Васильківської районної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 площею 0,10 га, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення органу місцевого самоврядування було прийняте з перевищенням повноважень, оскільки передача земельних ділянок за межами населених пунктів відповідної категорії земель не є компетенцією міської ради.

Міська рада вийшла за межі своїх повноважень, що обумовлює незаконність такого рішення, оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що виключає можливість використання її для рекреаційного призначення, тому суперечить статті 21 ЗК України.

Крім того передана ОСОБА_1 земельна ділянка є територією спортивного майданчика.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, то воно підлягає скасуванню разом з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на ім`я ОСОБА_1 .

Встановивши, що право приватної власності ПрАТ "СК "Добробут та захист" на спірну земельну ділянку зареєстровано у відповідності до вимог статей 125, 126 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , суд дійшов висновку, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування держаної реєстрації права власності на землю, а також витребування земельної ділянки на користь держави.

Крім того, спірна земельна ділянка вибула із державної власності поза волею її належного розпорядника в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, адже Васильківська міська рада Київської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та було порушено порядок визначення цільового призначення земельної ділянки у військовому містечку, тому наявні підстави витребувати майно від нинішнього володільця згідно з положеннями статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) з метою захисту порушених інтересів держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 05 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відновлення порушеного права власності держави можливе шляхом витребування майна від ПрАТ "СК "Добробут та захист", оскільки спірна земельна ділянка вибула із державної власності поза волею її належного розпорядника (Васильківської районної державної адміністрації Київської області).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ТДВ "СК "Добробут та захист" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відбулося виділення спірних земельних ділянок, та витребування земельної ділянки у власника - юридичної особи, які нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).

Також скаржник вказує, що позивачем не надано жодних доказів, які б засвідчували набуття ОСОБА_1 або ТДВ "СК "Добробут та Захист" права власності на спірну земельну ділянку внаслідок заборонених дій або винної чи протиправної їх поведінки.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

27 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Васильківської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у військовому АДРЕСА_1, передано у безоплатну приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221455300:03:007:0081) загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у військовому АДРЕСА_1 та надано дозвіл на складання державного акта на право власності на вказану земельну ділянку.

29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 293585, який 11 лютого 2011 року зареєстрованов Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070001000045.

Згідно з інформацією, викладеною у листі Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області від 15 травня 2014 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 знаходиться на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту. Впродовж 2005?2012 років проекти землеустрою щодо зміни адміністративних меж Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та міста Васильків до Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області не надходили.

У проекті із землеустрою, розробленому Приватним підприємством "Євроземсервіс", зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 у військовому містечку 11 в місті Василькові Київської області передавалася ОСОБА_1 за рахунок земель спортивного майданчику.

Листом відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області від 22 червня 2017 року надано викопіювання з генерального плану 1983 року та викопіювання з генерального плану 2016 року спортивного майданчика на території військового містечка 11 в місті Василькові Київської області у співвідношенні із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081. Згідно з наданим викопіюванням ділянка відповідача накладається на спортивний майданчик.

Також, відділом містобудування та архітектури Васильківської міської ради Київської області повідомлено, що територія спортивного майданчика, розташована на території військового містечка 11 в місті Василькові Київської області, до затвердження генерального плану 2016 року в межі міста Василькова Київської області не входила. Вказане підтверджується умовними позначеннями меж населеного пункту міста Василькова Київської області згідно з генеральним планом 1983 року.

27 травня 2013 року між ПрАТ "СК "Добробут та захист",яке є правонаступником ПАТ "СК "Добробут та захист", та правонаступником якого є ТДВ "СК "Добробут та захист", і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0081, розташована у військовому АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1

31 січня 2014 року між ПрАТ "СК "Добробут та захист" та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_1 передав у власність іпотекодержателю предмет договору іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0081, розташовану у АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (а. с.111-114, том 1).

Право власності ПрАТ "Страхова компанія "Добробут та захист" на дану земельну ділянку зареєстровано 31 січня 2014 року.

На виконання рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ "СК "Добробут та захист") від 29 квітня 2016 року, від 14 вересня 2016 року та рішеннязагальних зборів учасників ТДВ "СК "Добробут та захист" створено ТДВ "СК "Добробут та захист" шляхом перетворення ПрАТ "СК "Добробут та захист" в ТДВ "СК "Добробут та захист". ТДВ "СК "Добробут та захист" є правонаступником всіх прав та обов`язків ПрАТ "СК "Добробут та захист".

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки не відповідають.

Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Васильківської міської ради Київської області скаржником не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо юрисдикції суду

Під час нового розгляду справи № 362/2809/14-ц, а саме 17 червня 2017 року, прокурор подав заяву, в якій змінив предмет позову. Суди першої й апеляційної інстанцій розглянули за правилами цивільного судочинства змінені вимоги, заявлені як до юридичних осіб-співвідповідачів (Васильківської міської ради Київської області, ПрАТ "СК "Добробут та захист"), так і до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними: державного акта на право власності на земельну ділянку, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (пункти 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у редакції, чинній на час подання прокурором заяви, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).

Тобто, на момент звернення прокурора до суду сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам були підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядають господарські суди, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до приписів процесуальних законів, чинних на час звернення прокурора до суду, позовні вимоги до кількох відповідачів слід розглядати в одному провадженні, якщо такі вимоги були однорідними, зокрема нерозривно пов`язаними між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, якщо була відсутня спільність предмета позову.

Вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права й обов`язки, безпосередньо стосується цієї особи, а тому відповідний спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц і № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18).

У справі, яка переглядається, такими вимогами, які пов`язані з виникненням прав фізичних осіб, є вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке стосується передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Крім того, вимога про визнання договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя стосується безпосередньо його сторін - ОСОБА_1 і ТДВ "СК "Добробут та захист", а тому за такого суб`єктного складу зазначену вимогу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то оскільки належним відповідачем за такою вимогою має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16), а суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі вказаного рішення було зареєстроване право ПрАТ "СК "Добробут та захист" на спірну земельну ділянку, то з огляду на суб`єктний склад сторін спору за вказаною вимогою, вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (близькі за змістом висновки, сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19).

Отже, оскільки вимоги про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є нерозривно пов`язаними з рештою вимог у цій справі, які не є похідними від перших, тому вимогу про витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ПрАТ "СК "Добробут та захист" з огляду на суб`єктний склад учасників спору також слід розглядати за правилами господарського судочинства (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц).

Таким чином, суди попередніх інстанцій в частині вирішення вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про витребування спірної земельної ділянки порушили норми процесуального права щодо юрисдикції та помилково розглянули за правилами цивільного судочинства вимоги, які належать до юрисдикції господарського суду.

Щодо вимог про визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя

Визнаючи недійсними договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не мав права на розпорядження спірною земельною ділянкою та не міг передати її в іпотеку.

Проте, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б).

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15 відповідно до вимог статей 330 і 388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна. Якщо останній не був стороною договору іпотеки та не був учасником справи щодо дійсності такого договору, однак за рішенням суду у відповідній справі право власності на таке майно визнане за іншою особою, законний власник може його витребувати, оскільки воно вибуло з володіння власника поза волею останнього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Останні не є підставами набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності. Такою підставою є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Таким чином, у справі, яка переглядається, у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя слід відмовити з огляду на те, що визнання цих договорів недійсними не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та для її витребування. А власне таке витребування є метою власника.

Щодо вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_1, оскільки вказаний акт виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття рішення) право власності у відповідача на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акта та його державної реєстрації.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України у зазначеній редакції).

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання державного акта та до 1 травня 2009 року; з 1 травня 2009 року стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) ).

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (z0354-99) у редакції, чинній на час видання державного акта).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Ураховуючи викладене, у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів вважає, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог прокурорадо Васильківської міської ради Київської області, ТДВ "СК "Добробут та захист" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки слід скасувати, провадження у справі в цій частині - закрити.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX (460-20) якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду (частина четверта статті 414 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX (460-20) ).

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX (460-20) Верховний Суд роз`яснює позивачу про віднесення розгляду справи у частині вирішення вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування земельної ділянки з незаконного володіння ПрАТ "СК "Добробут та захист" до юрисдикції господарського суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі в частині вимог про визнання недійсними: державного акта на право власності на земельну ділянку, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в цій частині встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову Києво-Святошинській місцевій прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, у задоволенні таких вимог.

Доводи касаційної скарги ТДВ "СК "Добробут та захист", що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18), не заслуговують на увагу, оскільки такий висновок є неактуальним у зв`язку з відступленням від нього Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи незаявлення ТДВ "СК "Добробут та захист" вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, в частині вирішення позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про витребування спірної земельної ділянки, новий розподіл судових витрат в цій частині Верховним Судом не здійснюється.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в частині вирішення позовних вимог прокурора про визнання недійсними: державного акта на право власності на земельну ділянку, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ухвалено рішення про відмову у задоволенні таких вимог, ТДВ "СК "Добробут та захист" за подання касаційної скарги сплатило 1 860 грн, тому з Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, на користь ТДВ "СК "Добробут та захист" підлягає стягненню 1 116 грн у рахунок сплати судового збору.

Керуючись статтями 141, 255, 400, 402, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист" задовольнити частково.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист", третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити Києво-Святошинській місцевій прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області, у задоволенні позовних вимог до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист", третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасувати, провадження у справі закрити у частині вирішення таких вимог:

- про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 серпня 2014 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у військовому АДРЕСА_1 ;