Іменем України 31 березня 2021 рокум. Київсправа № 759/109/18провадження № 61-18373ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у складі судді Сержанюка А. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду є власником квартири АДРЕСА_1 .Однак, зазначене нерухоме майно незаконно вибуло із власності територіальної громади м. Києва за відсутністю її волевиявлення та у порушення порядку встановленого чинним законодавством щодо відчуження об`єктів комунальної власності, без прийняття рішення компетентним органом щодо його відчуження, в зв`язку з чим спірна квартира підлягає витребуванню у відповідача.З урахуванням викладених обставин просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.

Витребувано в ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46.3 кв.м, житловою площею 29.9 кв.м, та передано її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року, ОСОБА_1 19 серпня 2020 року подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 рокуу вказаній справі відмовлено у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надав доказів отримання копії судового рішення та не сплатив судовий збір.

Узагальнені доводи касаційної скарги

10 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року.З урахуванням уточненої касаційної скарги заявник просив суд скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду.Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування усіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник зазначив, що суд не розглянув його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справиІнші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.10 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року.Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року. Іншою ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року залишено без руху для виправлення її недоліків.Після виправлення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.04 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.

Не погодившись з заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року, ОСОБА_1 19 серпня 2020 року подав апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки апеляційна скарга була подана до апеляційного суду з пропуском строку на апеляційне оскарження, а заявником не надано докази дати отримання копії оскарженого рішення. Крім того, зазначено, що заявником не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому судом було надано заявнику строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення копії ухвали. 07 жовтня 2020 року копія ухвали була отримана представником ОСОБА_1 - адвокатом Бондаренком Д. Г. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 рокуу вказаній справі було відмовлено. При цьому суд зазначив, що заявник вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року не виконав: з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не звернувся, доказів отримання копії судового рішення не надав, судовий збір не сплатив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗгідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.Частиною першою статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Разом із тим, відповідно до положень частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.Статтею 356 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.Згідно статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.Системний аналіз змісту частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку (у разі її не подання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку неповажними).Встановлено, що ОСОБА_1, не погодившись із заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року, звернувся запеляційною скаргою на нього із порушенням встановленого частиною четвертою статті 287, частиною першою статті 354 ЦПК України строку. При цьому апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки апеляційна скарга була подана до апеляційного суду з пропуском строку на апеляційне оскарження, а заявником не надано докази дати отримання копії оскарженого рішення. Крім того, зазначено, що заявником не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому судом було надано заявнику строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення копії ухвали. Із змісту вказаної ухвали вбачається, що підстави, вказані заявником у клопотанні про поновлення строку, суд неповажними не визнавав, заяву про поновлення строку по суті не вирішував, строк для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку не встановлював. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 рокуу вказаній справі було відмовлено. При цьому суд зазначив, що заявник вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року не виконав: з заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не звернувся, доказів отримання копії судового рішення не надав, судовий збір не сплатив. Із змісту вказаної ухвали вбачається, що підстави, вказані заявником у клопотанні про поновлення строку, суд неповажними не визнавав, заяву про поновлення строку по суті не вирішував.При таких обставинах суд апеляційної інстанції без наявності на те правових підстав застосував приписи частини четвертої статті 357 ЦПК України та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, у відповідності до яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.Разом із тим, питання щодо можливості застосування передбачених частинами другою, шостою статті 357, частиною третьою статтею 185 ЦПК України наслідків невиконання вимог апеляційного суду щодо виправлення недоліків апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не вирішив.Зазначене призвело до порушення передбачених вимогами положень законодавства судових процедур, що мало наслідком застосування помилкових процесуальних наслідків не виправлення недоліків, оскільки замість частини третьої статті 185, частини шостої статті 357 ЦПК України, що передбачають визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, апеляційний суд керувався частиною четвертою статті 357, пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, у зв`язку з чим помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко