Іменем України31 березня 2021 рокум. Київсправа № 332/890/20провадження № 61-643св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат",розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року у складі судді Яцуна О. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанційУ квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - ТОВ "ЗТМК") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.Позов обґрунтований тим, що згідно з наказом від 18 листопада 2010 року № 467 ОСОБА_1 прийнятий у ТОВ "ЗТМК" на посаду водія легкового автомобіля. Наказом від 19 березня 2020 року № 00000000127 його звільнено з цієї посади на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Цей наказ вважає незаконним, адже він є інвалідом війни, а тому має переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками, але відповідач не пропонував йому інші місця згідно з його спеціальністю та кваліфікацією, хоча такі були. Натомість, товариство пропонувало йому виконання робіт, які протипоказані йому за станом здоров`я, та цей факт встановлений під час проведення перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області. Крім того, зміна істотних умов його праці відбулась незаконно.Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення його з посади водія легкового автомобіля на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, поновити його на посаді, стягнути з ТОВ "ЗТМК" середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, становить 33 338,00 грн, допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "ЗТМК" від 19 березня 2020 року № 00000000127 про звільнення ОСОБА_1 з посади водія легкового автомобіля на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія легкового автомобіля ТОВ "ЗТМК". Стягнуто з ТОВ "ЗТМК" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 301,25 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія легкового автомобіля ТОВ "ЗТМК" та стягнення середнього заробітку за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.Рішення мотивоване тим, що роботодавцем не доведена наявність змін в організації виробництва та праці на підприємстві, а також, що за умови наявності великої кількості транспортних засобів на підприємстві, позивачу у зв`язку зі списання закріпленого за ним автомобіля не можливо було зберегти істотні умови праці.Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ЗТМК" залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року залишено без змін.Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який правильно визнав, що відповідачем не доведено наявність змін у організації виробництва і праці на підприємстві, а тому він не міг змінювати істотні умови праці лише щодо одного працівника ОСОБА_1 через списання закріпленого за ним автомобіля.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справиУ січні 2021 року ТОВ "ЗТМК" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18, у якій зазначено, що зміна істотних умов праці є обґрунтованою не лише при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму праці, і навпаки, впровадженням передових методів, технологій, тощо), а й з урахуванням інших підстав.У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "ЗТМК".Відповідно до частини четвертої статті 395 ЦК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.До відзиву ОСОБА_1 не додав докази надсилання його копій та доданих до нього документів усім іншим учасникам справи. У зв`язку з цим Верховний Суд залишає цей відзив без розгляду.

Позиція Верховного СудуСтаттею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставиниЗгідно з наказом від 18 листопада 2010 року № 467 ОСОБА_1 прийнятий у цех № 15 на посаду водія легкового автомобіля ТОВ "ЗТМК".Відповідно до наказу від 29 грудня 2018 року № 1816 та додатком до вказаного наказу, транспортні засоби закріплені за працівниками УАТТ персонально під підпис. За ОСОБА_1 закріплений ВАЗ - 21213, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що міститься підпис ОСОБА_1 у додатку до цього наказу.Під час перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що у період із 19 лютого 2018 року по 20 червня 2019 року ОСОБА_1 неодноразово тимчасово переводили на іншу роботу. Перевіркою встановлені порушення ТОВ "ЗТМК" трудового законодавства.Відповідно до відповіді голови комітету Запорізької обласної організації ПМГУ Сєдова В. М. від 13 вересня 2019 року № 137 розглянуто звернення ОСОБА_1 під час виїзду на підприємство та встановлено, що автомобіль, за яким був закріплений ОСОБА_1 визнаний таким, що не підлягає до експлуатації та не підлягає відновленню. Придбання нового автомобіля визнано недоцільним. Відсутність постійного робочого місця примушує керівництво організовувати труд ОСОБА_1, надаючи іншу роботу. Перед керівництвом поставлене питання про надання постійного робочого місця відповідно до кваліфікації, а за необхідністю та зі згоди ОСОБА_1, провести перенавчання.Згідно з наказом від 01 жовтня 2019 року № 492 та додатком до нього, із 01 жовтня 2019 року виведено з експлуатації основні засоби, що підлягають списанню та ліквідації, у тому числі автомобіль ВАЗ - 21213, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Наказом від 30 жовтня 2019 року № 536 у зв`язку із перебуванням автомобіля ВАЗ - 21213 в аварійному стані та неможливістю його подальшого відновлення ОСОБА_1 встановлено з 02 січня 2020 року неповний робочий час тривалість 1 година на день (5 годин на тиждень) з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. Зазначено, що у разі, якщо працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, договір припинити за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.З наказом ОСОБА_1 ознайомлений, під текстом наказу особисто написав, що з наказом ознайомлений, але з ним не згідний, оскільки цей наказ має наслідком зміну істотних умов праці і зменшення заробітної плати, проте ОСОБА_1 не поставив дату та підпис при ознайомлені з наказом, у зв`язку із чим складений акт від 31 жовтня 2019 року.Наказом від 19 березня 2020 року № 00000000127 ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легковика) 13 Управляння логістики (цех № 13)/13.02 Дільниці автотракторної техніки ТОВ "ЗТМК" на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на іншу роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Нормативно-правове обґрунтуванняВідповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.Таким чином, до зміни істотних умов праці відноситься: зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше.Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України можна зробити висновок, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки зміни в організації виробництва і праці, через списання закріпленого за ОСОБА_1 автомобіля, не відбулося, адже після списання 19 одиниць автотранспорту, в управлінні логістики товариства залишилось ще 44 автомобілі, із яких не всі були персонально закріплені за водіями. Зміна умов праці тільки для позивача шляхом встановлення йому неповного робочого часу тривалістю 1 година на день (5 годин на тиждень) з пропорційною оплатою відпрацьованого часу, свідчить про безпідставність таких дій роботодавця після списання автомобіля, закріпленого за позивачем, при наявності ще 44 автомобілів на підприємстві. Встановлені у цій справі фактичні обставини свідчать про те, що у роботодавця була об`єктивна можливість забезпечити позивача роботою або перевести за його згодою на іншу посаду на тому ж підприємстві.Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18, у якій зазначено, що зміна істотних умов праці є обґрунтованою не лише при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму праці, і навпаки, впровадженням передових методів, технологій, тощо), а й з урахуванням інших підстав, є безпідставними, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини, зокрема у справі № 686/25653/18 встановлено, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці у зв`язку з погіршення основних показників надходження коштів до вищого навчального закладу, а саме загроза невиплати заробітної плати працівникам університету внаслідок перевищення витрат з заробітної плати над доходами університету, проте у справі, яка переглядається, судами встановлено, що зміни у організації виробництва та праці не відбулись, а тому були відсутні підстави для зміни умов праці позивача. Наведене дає підстави для висновку, що висновки судів, сформульовані у оскаржуваних рішеннях, не суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18, щодо застосування положень статті 32 КЗпП та пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду