Іменем України 31 березня 2021 рокум. Київсправа № 201/13423/19провадження № 61-504св21Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,учасники справи:позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,треті особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування в особі Новокодацької районної у м. Дніпрі ради,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Спаї В. В. від 15 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. від 08 грудня 2020 року,ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей та способу участі батька у вихованні дітей.

Позов мотивовано тим, що сторони по справі є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після народження яких взаємовідносини між нею та відповідачем, як подружжям, погіршилися. На даний час між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, вона ніколи не чинила перешкоди відповідачу у спілкуванні з доньками. У квітні 2019 року відповідач забрав обох дітей, не попередивши її про це, та на декілька тижнів виїхав з ними в Карпати. У червні 2019 року відповідач забрав до себе доньку ОСОБА_3 та повідомив, що вона більше не повернеться додому. 27 вересня 2019 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за заявою ОСОБА_1 був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх доньок. Протягом останніх місяців відповідач припинив сплачувати аліменти на утримання дітей, що на переконання позивача, свідчить про неналежне виконання ним батьківських обов`язків по утриманню дітей та нерегулярність надання донькам матеріальної допомоги. Відповідач не працює, з метою зменшення розміру присуджених до стягнення аліментів на утримання доньок за рішенням суду, відповідач подав заяву про припинення ФОП, та зняття його з реєстрації. Вона, у свою чергу, працює на посаді менеджера та отримує заробітну плату, має гнучкий графік роботи, який дозволяє їй вибудувати робочі дні з огляду на інтереси дітей, позитивно характеризується за місцем роботи, діти проживаючи з нею відвідують студію танців "Малина", художню студію малювання. Вона на праві спільної сумісної власності із своєю матір`ю ОСОБА_6 має житло, квартира обладнана усіма зручностями, дівчата мають усі умови для навчання та відпочинку.

У березні 2020 року відповідач звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми та встановлення місця проживання дітей з батьком.

Зустрічний позов відповідача обґрунтований тим, що після народження дітей ОСОБА_1 змінила своє ставлення до відповідача. ОСОБА_1 в присутності дітей принижувала його, ображала, провокувала, щоб він її побив, і це стало приводом для розлучення. Він має можливість без участі будь-яких інших осіб спілкуватися з доньками, вирішувати питання їх фізичного та духовного розвитки, підвищувати їх свідомість щодо оточуючого світу, забезпечувати їх усім необхідним та виховувати в дусі поваги до прав та свобод інших людей, спроможний забезпечити їх всім необхідним. Він має постійне місце роботи, стабільну заробітну плату, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Позивач постійно перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми, у можливості приймати участь у їхньому вихованні. З донькою ОСОБА_4 він не бачився з 27 лютого 2020 року, йому перешкоджають, інша донька ОСОБА_3 проживає разом із ним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом: надання ОСОБА_2 систематичних побачень з дітьми без присутності ОСОБА_1 (матері дітей) з дотриманням розкладу дитячих гуртків та навчального закладу, які відвідуватимуть діти, а також дитячого розпорядку дня з можливістю відвідування дітьми місця проживання батька: кожного першого та третього тижня місяця, починаючи з 17.00 год. п`ятниці до 17.00 год. неділі; щотижня у середу з 17:00 год до 20:00 год.; кожного парного року у день народження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з 09.00 год. 04 березня до 20.00 год. 05 березня; кожного року 11 січня у день народження ОСОБА_2 з 09.00 год. 11 січня до 20.00 год. 12 січня; кожного року у період літніх шкільних канікул протягом двох тижнів для спільного відпочинку за вибором батька; кожного року у період зимніх шкільних канікул протягом не менше 7 діб для спільного відпочинку за вибором батька. Відібрано ОСОБА_3 від ОСОБА_2 і передано дитину у сім`ю матері ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи інтереси малолітніх дітей, їх психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1, що відповідає найкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки батько дитини не позбавлений можливості піклуватися про них, бачитись з ними, спілкуватися, брати участь в їх житті, проявляти батьківську любов і турботу, суд визначив спосіб участі батька у вихованні дітей.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд при вирішенні спору по суті, повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовів.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/282/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 486/709/16-ц (провадження № 61-23711св18), від 18 березня 2020 року у справі № 182/2037/17, від 15 липня 2020 року у справі № 727/3856/18, від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19-ц, від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 206/532/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 359/3580/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17, від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 24 липня 2018 року у справі № 907/609/17, від 23 травня 2018 року у справі № 5028/21/39б, від 18 квітня 2018 року у справі № 922/312/17, від 03 травня 2018 року у справі № 902/215/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1044/13г, від 06 червня 2018 року у справі № 17/05/5026/275/2012, від 27 березня 2018 року у справі № 908/284/17, від 22 березня 2018 року у справі № 916/325/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 914/31/28, від 12 червня 2018 року у справі № 916/3318/16, від 24 травня 2018 року у справі № 922/2212\17, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/23064/16, від 22 травня 2018 року у справі № 922/2573/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/11257/17, від 02 квітня 2018 року у справі № 916/1141/17, від 20 серпня 2018 року № 905/2464/17, від 15 травня 2018 року у справі № 924/625/17, від 19 червня 2018 року у справі № 904/830/13-г, від 20 березня 2018 року у справі № 910/5909/17, від 21 травня 2018 року у справі № 920/99/17, від 10 грудня 2018 року у справі № 910/11962/17, від 16 травня 2018 року у справі № 904/3724/17, від 29 березня 2018 року у справі № 910/6986/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18; постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17; ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі № 449/1034/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суди необґрунтовано відхилили клопотання про проведення психологічної експертизи дітей, клопотання про проведення бесіди з дітьми в присутності психологів, клопотання про витребування доказів; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що відсутність висновку органу опіки і піклування щодо розв`язання спору не може бути перешкодою для вирішення спору і захисту прав та інтересів малолітніх дітей.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 201/13423/19 з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 березня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що сторони по справі є батьками малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сімейно-шлюбних відносин не підтримують, проживають за різними адресами.

Кожен із батьків забезпечений власним житлом. Малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання ( АДРЕСА_1 ), інша малолітня донька - ОСОБА_3 з червня 2019 року проживає разом із батьком за адресою його проживання ( АДРЕСА_2 ).

Позивач працює та отримує дохід, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно; відповідач не надав доказів на підтвердження працевлаштування та отримання будь-якого доходу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частинах четвертій та шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на вимоги зазначених норм закону уваги не звернув, розглянув спір щодо визначення міста проживання дітей без висновку органу опіки та піклування щодо цього спору, який у цій категорії справ є обов`язковим.

В матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дітей, проте суд розглядав вимоги й щодо визначення міста проживання малолітніх дітей за позовами як матері так і батька, та судом прийняте відповідне рішення щодо визначення місця проживання малолітніх. Обов`язковість такого висновки у зазначеній категорії справ передбачена зазначеними нормами закону, що не було враховано апеляційним судом під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.