У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24 липня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_7 укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_7 кредит на відкриття відновлювальної мультивалютної лінії у розмірі 160 000,00 дол. США.На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 24 липня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_7 укладений іпотечний договір, предметом якого є нежиле приміщення по АДРЕСА_1 .У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03 липня 2013 року визнано вимоги кредитора у розмірі 959 119,81 грн.На підставі договору про передавання в управління непродовольчих активів від 05 вересня 2013 року № 31-Л ТОВ "ІК "ІФГ Капітал" є правонаступником ТОВ "Укрпромбанк".12 січня 2017 року між ним та ТОВ "ІК "ІФГ Капітал" укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з яким він набув право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_7, кожен по 1/8 частини спірного нежилого приміщення.Крім того, ОСОБА_6 як дружина спадкодавця є власником 1/2 частини цього приміщення.Отже, прийнявши спадщину, відповідачі несуть відповідальність перед ним як іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки, яка згідно з висновком оцінювача станом на 24 листопада 2017 року становить 518 000,00 грн, а на 10 вересня 2019 року - 1 375 399,00 грн.Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради від 29 листопада 2017 року йому відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за договором відновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 24 липня 2007 року у розмірі 1 207 531,84 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (цегла), зазначену у плані літ. "А", загальною площею 274,0 кв. м; навіс (метал), зазначений у плані літ. "а", загальною площею 43,7 кв. м; майстерню (цегла), зазначену у плані літ. "Б", загальною площею 45,8 кв. м; житлову будівлю (цегла), зазначену у плані літ. "Б1", загальною площею 76,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26 вересня 2017 року належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, кожному по 1/8 частини на праві часткової власності, та ОСОБА_6 на праві власності на 1/2 частини, вартістю 518 000,00 грн, шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна ним від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", зазначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижче 518 000,00 грн, або за ціною, встановленою за згодою сторін чи на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, правонаступниками якої є її діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_5 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року у складі судді Миговича О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за договором відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № 106/КВ-07 у розмірі 1 207 531,84 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю (цегла), зазначену у плані літ. "А", загальною площею 274,0 кв. м; навіс (метал), зазначений у плані літ. "а", загальною площею 43,7 кв. м; майстерню (цегла), зазначену у плані літ. "Б", загальною площею 45,8 кв. м; нежитлову будівлю (цегла), зазначену у плані літ. "Б1", загальною площею 76,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 26 вересня 2017 року належить на праві часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, кожному по 1/8 частини, та ОСОБА_6 на праві власності на 1/2 частини, вартістю 518 000,00 грн, шляхом продажу ОСОБА_1 нерухомого майна від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", зазначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на нижче 518 000,00 грн, або за ціною, встановленою за згодою сторін чи на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 9 605,00 грн судових витрат.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 належним чином не виконував умови кредитного договору, забезпеченого іпотекою, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої встановлений відповідним рішенням суду, іпотекодержатель у зв`язку зі смертю позичальника вправі вимагати від спадкоємців задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану адвокатом Сливінським О. А., та апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником яких є ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Калуської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 14 407,50 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України судові витрати у розмірі 14 407,50 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що у спірних правовідносинах продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку" та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, а тому ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав як іпотекодержателя.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про те, що із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, апеляційна скарга якого задоволена, підлягає стягненню 14 407,50 грн судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.Також із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 14 407,50 грн, враховуючи те, що законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Гавриленка В. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та уточнивши вимоги касаційної скарги, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 4 802,50 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи з нього судові витрати, не врахував, що відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо позов подається кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.На час подання апеляційний скарг право власності на спірне нерухоме майно належало відповідачам: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, по 1/3 частини кожному, а тому вони мали право пропорційно оскаржувати рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на нерухоме майно.Загальна сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, становила 14 407,50 грн, а враховуючи те, що кожен з відповідачів успадкував по 1/3 частини спірного майна, судовий збір повинен бути сплачений пропорційно оскаржуваному рішенню, тобто по 4 802,50 грн кожен.Отже, апеляційний суд помилково стягнув з нього на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 14 407,50 грн.Також апеляційний суд помилково стягнув з нього судовий збір у розмірі 14 407,50 грн на користь держави, не врахував, що законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а судовий збір за подання апеляційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб не справляється відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", а тому з нього не підлягає стягненню.Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ лютому 2021 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат не відповідає.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо вирішення питання про розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Ціну позову у цій справі - 959 119,81 грн.За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 9 605,00 грн. Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становить 14 407,50 грн (9 605,00 грн х 150 %).Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_5, а також законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, подавши окремі апеляційні скарги.У справі, яка переглядається, установлено, спірне нерухоме майно (предмет іпотеки) належить на праві власності відповідачам: ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, по 1/3 частки кожному.Кожен із заявників є самостійним суб`єктом процесу і платником судового збору, тому повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги за встановленою підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставкою.Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.Рішенням суду про звернення стягнення на нерухоме майно порушено права відповідачів на належну кожному із них частку у цьому майні, відповідно, відповідачі оскаржували рішення суду першої інстанції в частині порушення їхніх прав.Апеляційний суд, обчислюючи розмір судового збору, який підлягав сплаті кожним із відповідачів за подання апеляційної скарги на рішення суду, не врахував, що 14 407,50 грн є загальною сумою судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, та помилково зобов`язав ОСОБА_5 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 14 407,50 грн.Враховуючи те, що відповідачі оскаржували рішення суду першої інстанції в частині, яка відповідає їхній частці у праві власності на спірне нерухоме майно, тобто 1/3 частини, судовий збір підлягав сплаті кожним із відповідачів по 4 802,50 грн.Згідно з частинами першою та тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Отже, враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5, з позивача на користь ОСОБА_5 підлягав стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 802,50 грн.За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 судового збору у розмірі 14 407,50 грн.При цьому ОСОБА_5 не позбавлений права звернутися до апеляційного суду із клопотанням про повернення йому внесеного судового збору у більшому розмірі, що передбачено пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".Також апеляційний суд помилково стягнув з позивача на користь держави у спеціальний фонд Державного бюджету України судові витрати у розмірі 14 407,50 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на таке.Так, апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подала законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .За подання цієї апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.Відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.Отже, ОСОБА_4 відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.Відповідно до пункту 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Враховуючи те, що законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у силу вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка задоволена апеляційним судом, з позивача підлягає стягненню 9 605,00 грн судового збору на користь держави за подачу ОСОБА_4 апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСтаттею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача, постанова апеляційного суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Гавриленком Віктором Григоровичем, задовольнити частково.Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати.Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 4 802,50 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави у спеціальний фонд Державного бюджету України судові витрати у розмірі 9 605,00 грн, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.