Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, установивши, що в зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, які здійснені за їхньою письмовою згодою, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 та відповідач записаний батьком дитини, враховуючи інтереси дитини, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не має права оспорювати батьківство, оскільки він надав згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року змінено.Виключено з мотивувальної частини рішення Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року посилання суду на дачу письмової згоди ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій.У решті рішення суду залишено без змін.Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково посилався на те, що згідно зі спільною заявою сторін від 02 квітня 2018 року ОСОБА_1, відповідно до частини першої статті 123 СК України, надавав письмову згоду на використання свого генетичного матеріалу на застосування допоміжних репродуктивних технологій на народження 03 грудня 2018 року ОСОБА_3, оскільки згідно з висновком Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 серпня 2020 року № 1648/1649/20-28 підпис від імені " ОСОБА_1" у графі "Підпис" навпроти графи "Прізвище ініціали чоловіка" на заяві пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій від 02 квітня 2018 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 123 СК України повторно не надавав письмової згоди на використання свого генетичного матеріалу на застосування допоміжних репродуктивних технологій, оскільки згідно з цією нормою не має значення, чий генетичний матеріал використовується - цього подружжя чи чужорідний.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення статей 21, 28 Конституції України, частини сьомої статті 281, статті 290 ЦК України, статті 48 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року № 787 "Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні" (z1697-13) та положення пунктів 1.8, 3.23, 5.1, 5.2, 5.24, 7.1, 7.2 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій.Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 136 СК України, оскільки він не надавав згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій, а саме використання генетичного матеріалу донора.Апеляційний суд не врахував, що згідно із заявою від 10 липня 2017 року сторони давали згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій винятково із використанням репродуктивного матеріалу подружжя, а інших належно оформлених письмових заяв подружжя, зокрема заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій, відповідач не надала.Крім того, згідно з листками призначень за листопад 2017 року і квітень 2018 року для лікування ОСОБА_2 використовувався заморожений біоматеріал, проте згоду на замороження він також не надавав.Апеляційний суд не надав оцінку мотивам підробки його підпису на заяві пацієнтів від 02 квітня 2018 року та намаганням відповідача підтвердити свою позицію поданням до суду апеляційної інстанції заяви на кріоконсервацію ембріонів, у якій не зазначено дату складання такої заяви, відсутній підпис керівника закладу охорони здоров`я та печатка закладу, викликає сумнів автентичність підпису позивача. Оскільки серед документів, наданих у відповідь на адвокатський запит представника позивача закладом охорони здоров`я, копії такої заяви надано не було, то є підстави вважати, що така заява відсутня в закладі охорони здоров`я і створена відповідачем під час судового розгляду. Суд приєднав зазначену заяву до матеріалів справи, однак у порушення статті 265 ЦПК України не надав їй оцінку.Підставами касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 356/1223/16-ц (провадження № 61-12577св18).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами05 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб. Після реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 .Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06 грудня 2018 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у графі "батько" зазначено ОСОБА_1, у графі "мати" - ОСОБА_2 .Відповідно до звіту щодо тесту на батьківство від 24 січня 2019 року № ID 23863, виконаного лабораторією "GENORAMA LLC", відсутнє кровне споріднення між позивачем та сином ОСОБА_3 . ОСОБА_1 (передбачуваний батько) виключається як біологічний батько дитини (а. с. 6, т. 1).Згідно з експертним заключенням про біологічне материнство від 07 лютого 2019 року № МG19-61795, виконаним лабораторією "Medical Genomics Ltd", відсутнє кровне споріднення між відповідачем та сином ОСОБА_3 . ОСОБА_2 виключається як біологічна мати дитини (а. с. 56, т. 1).Відповідно до заяви позивача і відповідача щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій від 10 липня 2017 року сторони надали згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій (а. с. 49, т. 1).У цій заяві зазначено, що сторони спору повідомлені про методи, що використовуються клінікою для формування ембріонів та штучного запліднення ними, про пов`язані ризики, про варіанти медичного втручання та їхніх наслідки. Також зазначено, що сторони отримали відповіді на всі запитання сторін спору, які задовольнили їх.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя.Відповідно до частини сьомої статті 281 ЦК України повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.У справі, яка переглядається, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3, який зачатий у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).Згідно з частиною першою статті 123 СК України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу (частина п`ята статті 136 СК України).У справі, яка переглядається, обов`язки, які передбачені сімейним законодавством для батьків, повинні бути співвіднесені із правами пацієнта, які останній має під час застосування допоміжних репродуктивних технологій.Першою умовою правомірності надання медичної допомоги та проведення будь-якого медичного втручання є добровільна згода відповідної особи. Принцип інформованої згоди знайшов вираження у таких міжнародних актах, як Лісабонська декларація Всесвітньої медичної асоціації про права пацієнтів, Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі, Декларація про політику в сфері забезпечення прав пацієнта в Європі, якою, зокрема визначено, що інформована усвідомлена згода пацієнта є попередньою умовою будь-якого медичного втручання.У Європейській хартії прав пацієнтів передбачено право на отримання будь-якої інформації про свій стан здоров`я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про все, що доступно завдяки науково-технічному прогресові.Аналогічне право закріплено і в чинному законодавстві України, зокрема у статті 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", згідно з положеннями якої згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.Отже, згідно з положеннями статті 48 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" умови і порядок застосування штучного запліднення та імплантації ембріона визначаються Міністерством охорони здоров`я України.Вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував, що відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров`я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій, регулюються Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року № 787 (z1697-13) (далі - Порядок), який визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.Так, під допоміжними репродуктивними технологіями (далі - ДРТ) розуміються методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах in vitro (пункт 1.2 Порядку). У розділі І "Загальні положення" Порядку визначено, що питання щодо застосування методик ДРТ вирішується після оформлення заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку (далі - Заява пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій), медичного огляду та відповідного обстеження (пункт 1.8).У Заяві пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій слід вказати, на яку саме методику допоміжної репродуктивної технології пацієнт надає згоду в чітко визначеному для цього місці в нормативній формі.Для застосування екстракорпорального запліднення достатньою нормативною умовою буде підписання Заяви пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, у якій міститься добровільна згода на надання медичної допомоги методами ДРТ з метою лікування безпліддя.У справі, яка переглядається, установлено, що 10 липня 2017 року сторони надали згоду на застосування ДРТ відповідно до Заяви позивача і відповідача щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 Порядку.Також у матеріалах справи міститься Заява сторін від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 Порядку, підпис у якій, згідно з висновком почеркознавчої експертизи, яка проведена 04 серпня 2020 року Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виконаним не ОСОБА_1, а іншою особою.Слід зазначити, що в Заяві пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 Порядку, чітко зазначено, що для лікування може знадобитися не одна спроба до моменту настання вагітності. Таким чином, Заява пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій підписується один раз і поширюється на проведення необхідної кількості спроб за певним методом ДРТ, на який дала згоду фізична особа. На кожну таку спробу окрема заява не підписується.За таких обставин підписана сторонами 10 липня 2017 року Заява щодозастосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 Порядку, поширюється на проведення необхідної кількості спроб за певним методом ДРТ.Разом із тим у справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідно до звіту щодо тесту на батьківство від 24 січня 2019 року № ID 23863, виконаного лабораторією "GENORAMA LLC", відсутнє кровне споріднення між позивачем та сином ОСОБА_3 . ОСОБА_1 (передбачуваний батько) виключається як біологічний батько дитини (а. с. 6, т. 1).Також відсутнє кровне споріднення між відповідачем та сином ОСОБА_3 . ОСОБА_2 виключається як біологічна мати дитини (експертне заключенням про біологічне материнство від 07 лютого 2019 року № МG19-61795, виконане лабораторією "Medical Genomics Ltd") (а. с. 56, т. 1).З вищевказаного вбачається, що у процесі лікування безпліддя були використані ДРТ, які передбачені розділом V Порядку "Донація гамет та ембріонів".Так, згідно з пунктом 5.1 Порядку донація гамет та ембріонів - процедура, за якою донори за письмово оформленою добровільною згодою надають свої статеві клітини-гамети (сперму, ооцити) або ембріони для використання в інших осіб при лікуванні безпліддя.У пункті 5.24 Порядку визначено, що використання донорських гамет та ембріонів здійснюється за Заявою пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку, заявою пацієнтки/пацієнтів про використання донорських ооцитів, інформованою добровільною згодою на донорство ембріонів.Отже, для використання ДРТ, які передбачені розділом V Порядку, обов`язковою умовою є складання Заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів усталеної форми, а саме за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку.Посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 123 СК України не має значення, чий генетичний матеріал використовуєтьсяпри застосуванні допоміжних репродуктивних технологій - цього подружжя чи чужорідний, апеляційний суд на вказані положення Порядку уваги не звернув та не врахував, що Заява пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, яку позивач підписав 10 липня 2017 року, міститься у розділі "Загальні положення" Порядку і стосується всіх ДРТ, а вибір конкретної ДРТ відображається у тексті цієї Заяви, під чим підписується пацієнт.Отже, для законності використання таких ДРТ як донація гамет та донація ембріонів є додаткова підстава - Заява пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів.Однак апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не здійснив повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, не дослідив, за якою саме процедурою здійснювалося застосування ДРТ стосовно подружжя ОСОБА_1, обмежився лише констатацією факту застосування таких технологій.Також апеляційний суд не перевірив, чи була дотримана процедура отримання всіх належних погоджень від подружжя, як це передбачено Порядком, зокрема, не дослідив наявність чи відсутність Заяви позивача щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 Порядку.За таких обставин апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, які мають істотне значення для її вирішення, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно з вимогами статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Отже, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені у рішенні.Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду, дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.Під час нового розгляду суду належить врахувати зазначені вище норми матеріального права та вимоги Порядку, який регулює спірні правовідносини, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.