Постанова

Іменем України 31 березня 2021 рокум. Київсправа № 760/3103/15-цпровадження № 61-18401св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи:позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Гаращенка Д. Р., ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11073564000, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 140 000 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,30 % річних, з кінцевою датою повернення - 08 листопада 2027 року.На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 08 листопада 2006 року між банком та відповідачами укладений договір поруки № 57765, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору, відповідальність відповідачів є солідарною.На порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 з грудня 2013 року не вносить плату у рахунок погашення кредиту, а також має заборгованість зі сплати нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.У зв`язку з невиконанням позичальником умов договору банк 05 вересня 2014 року направив на адресу відповідачів вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, проте відповідачі зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором не виконали.З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2006 року, яка складається із: 114 257,17 дол. США заборгованості за кредитом, 14 674,01 дол. США заборгованості за відсотками, 46 416,75 грн пені за прострочення сплати за кредитом, 73 625,74 грн пені за прострочення сплати відсотків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 травня 2019 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. позов АТ "УкрСиббанк" задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" 114 257,17 дол. США заборгованості за кредитом, 14 674,01 дол. США заборгованості за відсотками, 46 416,75 грн пені за прострочення сплати кредиту, 73 625,74 грн пені за прострочення сплати відсотків.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договором поруки, у зв`язку з чимстаном на 03 липня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 128 931,18 дол. США та пенею у сумі 120 042,49 грн, яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя.

Короткий зміст постанови апеляційного судуПостановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.Позов АТ "УкрСиббанк" задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із: 114 257,17 дол. США заборгованості за тілом кредиту, 6 627,56 дол. США заборгованості за відсотками, 4 630,33 грн пені за прострочення сплати за кредитом, 5 149,53 грн пені за прострочення сплати відсотків.Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із: 114 257,17 дол. США заборгованості за тілом кредиту; 2 547,56 дол. США заборгованості за відсотками; 4 630,33 грн пені за прострочення сплати кредиту; 5 149,53 грн пені за прострочення сплати відсотків.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що банк, звернувшись до відповідачів із вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту, в односторонньому порядку змінив строк виконання кредитного договору з 08 листопада 2027 року на 11 жовтня 2014 року, а тому вимоги банку про сплату процентів та пені, які нараховані поза межами строку кредитного договору, є безпідставними, оскільки право банку нараховувати проценти та пеню припинилось зі спливом строку дії кредитного договору.Також апеляційний суд, установивши, що банк не пред`являв вимоги до поручителя в межах шести місяців за кожним щомісячним платежем, порука ОСОБА_2 за платежами, що нараховані за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року припинилася, а порука щодо щомісячних платежів, починаючи з березня 2014 року, не є припиненою та вона також не припинилася в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів, дійшов висновку про те, що з поручителя необхідно стягнути солідарно з боржником заборгованість, яка складається із: 114 257,17 дол. США - заборгованості за тілом кредиту; 2 547,56 дол. США - заборгованості за відсотками; 4 630,33 грн - пені за прострочення сплати за кредитом; 5 149,53 грн - пені за прострочення сплати відсотків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку.Вказував на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "УкрСиббанк" прав та обов`язків АКІБ "УкрСиббанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.Зазначав, що ні АКІБ "УкрСиббанк", ні ПАТ "УкрСиббанк", ні АТ "УкрСиббанк" не повідомляли його та поручителя про проведені зміни, не врегулювали відносини з ними. Додаткові договори між ПАТ "УкрСиббанк", АТ "УкрСиббанк", ним та ОСОБА_2 не укладались, а тому відносини між банком та відповідачами не врегульовані, отже зобов`язання у нього та поручителя перед ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "УкрСиббанк" відсутні.Також апеляційний суд незаконно стягнув з нього пеню, не врахувавши рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року№ 7-рп/2013 (v007p710-13) у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (543/96-ВР) .Крім того, суд апеляційної інстанції, задовольнивши вимоги банку за відсутності первинних документів, не врахував, що банк надав суду докази у справі в копіях, а саме: виписку з особового рахунку, розрахунок заборгованості та заяву про видачу готівки.При цьому суд не перевірив розрахунок заборгованості щодо належності до первинних, касових документів, відповідність виписки з особового рахунку первинним документам, заяву про видачу готівки на предмет належності, достовірності, відповідності вимогам законодавства України.Крім того, зазначав, що порука за договором поруки від 08 листопада 2006 року повністю припинилась ще до звернення банку до суду з цим позовом.Так, останній платіж за кредитним договором здійснений у грудні 2013 року, отже, у банку виникло право пред`явити вимогу до позичальника та поручителя про виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, однак банк пред`явив письмову вимогу до поручителя лише 04 вересня 2014 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.За таких обставин, звертаючись 10 лютого 2015 року до суду з вимогами про стягнення кредитної заборгованості з поручителя, банк пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.Апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що поруку не можна визнати припиненою в частині певних щомісячних зобов`язань, а повернення заборгованих коштів повинно обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за шість місяців, що передували зверненню до суду з позовом, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц (провадження № 14-664цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами08 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11073564000, за умовами якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 140 000,00 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,30 % річних, з кінцевою датою повернення 08 листопада 2027 року.На забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту 08 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 57765, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 08 листопада 2006 року № 11073564000, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату пені й інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (пункти 1.3, 1.4 договору поруки).Згідно із заявою на видачу готівки від 08 листопада 2006 року № 27 ОСОБА_1 отримав від банку грошові кошти у розмірі 140 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 707 000,00 грн.Останній платіж за кредитним договором здійснено у грудні 2013 року.08 вересня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" направив відповідачам вимоги про сплату заборгованості від 04 вересня 2014 року № 30-11/15956 та № 30-11/15955.У вимогах, які були направлені відповідачам, зазначалося, що станом на 06 серпня 2014 року позичальник своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним не виконує, враховуючи викладене, банк вимагав усунути порушення кредитного договору, а саме погасити прострочену заборгованість протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення у розмірі: 3 837,02 дол. США - прострочена заборгованість; 4 946,98 дол. США - прострочена заборгованість за процентами.У випадку неусунення порушень на 32 день з дати отримання цього повідомлення, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту, банк вимагав виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 листопада 2006 року № 11073564000, а саме: сплатити банку заборгованість з повернення суми кредиту у повному обсязі та нараховані проценти, що разом становить 119 204,15 дол. США, та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів.Вказані вимоги були отримані відповідачами, а саме: ОСОБА_1 - 09 вересня 2014 року, а ОСОБА_2 - 10 вересня 2014 року, та не виконані відповідачами.Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 08 листопада 2006 року № 11073564000, наданим банком, заборгованість відповідачів перед банком за кредитом та сплатою процентів станом на 03 липня 2015 року становить 128 931,18 дол. США, яка складається із: 114 257,17 дол. США заборгованості за кредитом та 14 674,01 дол. США заборгованості за відсотками. Заборгованість зі сплати пені становить 120 042,49 грн, яка складається із: 46 416,75 грн пені за прострочення сплати за кредитом та 73 625,74 грн пені за прострочення сплати відсотків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог до боржникаВідповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.У справі, яка переглядається, установлено, що 08 вересня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" направив відповідачам вимоги про сплату заборгованості від 04 вересня 2014 року № 30-11/15956 та № 30-11/15955.У вимогах, які були направлені відповідачам, зазначалося, що станом на 06 серпня 2014 року позичальник своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним не виконує, враховуючи викладене, банк вимагав усунути порушення кредитного договору, а саме погасити прострочену заборгованість протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення у розмірі: 3 837,02 дол. США - прострочена заборгованість; 4 946,98 дол. США - прострочена заборгованість за процентами.У випадку неусунення порушень на 32 день з дати отримання цього повідомлення, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту, банк вимагав виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 08 листопада 2006 року № 11073564000, а саме: сплатити банку заборгованість з повернення суми кредиту у повному обсязі та нараховані проценти, що разом становить 119 204,15 дол. США, та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів.Вказані вимоги були отримані відповідачами, а саме: ОСОБА_1 - 09 вересня 2014 року, а ОСОБА_2 - 10 вересня 2014 року, та не виконані відповідачами.Отже, банк, звернувшись з вимогою про дострокове повернення усієї суми кредиту, в односторонньому порядку змінив строк виконання кредитного договору з 08 листопада 2027 року на 11 жовтня 2014 року, тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів настав 11 жовтня 2014 року.За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги банку про сплату процентів та пені, які нараховані поза межами строку кредитного договору, є безпідставними, оскільки право банку нараховувати проценти та пеню припинилось зі спливом строку дії кредитного договору.Після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов`язання залишається невиконаним, разом із тим таких вимог в контексті цього позову не заявлено.За таких обставин, установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з боржника на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 11 жовтня 2014 року.Доводи касаційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, виписка з особового рахунку та заява про видачу готівки, які надані банком, не є належними та допустимими доказами, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо позовних вимог до поручителяВідповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент подання позову до суду) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.Відповідно до умов кредитного договору позичальник взяла на себе зобов`язання сплачувати обумовлені платежі за кредитним договором рівними частинами щомісяця згідно з графіком платежів. Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.Отже, в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.Такі правові висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19) і підстав для відступу від такої правової позиції Верховний Суд не встановив.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У справі, яка переглядається, установлено, що останній платіж за кредитним договором здійснено 03 грудня 2013 року за листопад 2013 року, позичальник припинив погашення заборгованості за кредитним договором з січня 2014 року, досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості банк направив позичальнику та поручителю 08 вересня 2014 року, а з позовом до суду звернувся засобами поштового зв`язку 10 лютого 2015 року.Зважаючи на такі встановлені фактичні обставини справи та наведені правові висновки щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що порука ОСОБА_2 припинилася в частині сплати ануїтетних платежів нарахованих за грудень 2013 року - строк сплати якого настав 08 січня 2014 року, за січень 2014 року - строк сплати якого настав 08 лютого 2014 року та за лютий 2014 року - строк сплати якого настав 08 березня 2014 року, відповідно, заборгованість за зазначений період підлягає стягненню виключно з позичальника на користь банку, а з ОСОБА_2 підлягає вирахуванню сума за три ануїтетні платежі, порука за якими припинилася, у розмірі 4 080,00 дол. США (1 360,00 дол. США х 3).При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що суму 4 080 дол. США за три ануїтетні платежі слід вирахувати із заборгованості за процентами, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити, яка сума ануїтетного платежу йде на погашення кредиту.Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, стягуючи кредитну заборгованість з поручителя, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц (провадження № 14-664цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.Крім того, слід зазначити, що поручитель ОСОБА_2 постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржувала, тобто погодилася з висновком апеляційного суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.Також слід зазначити, що зміна організаційно-правової форми кредитора АТ "УкрСиббанк" не впливає на обсяг зобов`язань позичальника та поручителя та не потребує укладення додаткових договорів з позичальником та поручителем, а тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що у відповідачів відсутнє зобов`язання з повернення кредиту перед ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "УкрСиббанк".Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Д. Д. Луспеник

Судді:

Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк