Постанова

Іменем України 31 березня 2021 рокум. Київсправа № 2-3675/12провадження № 61-489св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

боржник - ОСОБА_1,

заявник - Товаристо з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст рішення суду по суті спору та вимог заявиЗаочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором, процентами та пенею у розмірі 881 495,92 грн та судові витрати у розмірі 2 823 грн, а усього - 884 318,92 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалося.У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Заява обґрунтована тим, що 05 лютого 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2149/К, відповідно до вимог якого право вимоги за кредитним договором від 18 травня 2007 року № 588/ФКВ-07, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1, перейшло до нового кредитора, а саме - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".Ураховуючи наведене, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" просило суд замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 21 червня 2012 року № 2-3675-12, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року заяву ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні задоволено. Замінено сторону стягувача у цивільній справі № 2-3675/12 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 884 318,92 грн, з ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".Задовольняючи заяву ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що заявником підтверджено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 05 лютого 2019 року № 2149/К.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року - без змін.Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження.При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що його не було належно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, вказавши, що він був належно повідомлений про розгляд вказаної заяви та ним було викладено свої доводи в заперечення на неї.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд заяви ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" 18 вересня 2020 року, чим порушив його право на судовий захист.Також вказує на те, що належних підстав змінювати стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" не було.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.Судом встановлено, що судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_1 про розгляд заяви ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження 18 вересня 2020 року, оскільки у матеріалах справи немає жодних даних щодо отримання (чи неотримання) відповідної повістки учасниками справи, у тому числі ОСОБА_1 .Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128- 130, 223, 372 ЦПК України.У частині третій статті 442 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув заяву ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" про заміну сторони виконавчого провадження без належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце її розгляду, а саме даних про отримання ним повістки про судове засідання 18 вересня 2020 року, розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції належної уваги не звернув, вказавши, що ОСОБА_1 отримував повістку про виклик на 22 червня 2020 року, знайомився з матеріалами справи 03 червня 2020 року, а також представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2, було подано заперечення проти заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, які містять доводи боржника у справі.Пославшись на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані документи свідчать, що боржника у справі - ОСОБА_1, було належним чином повідомлено про розгляд даної заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.Проте, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що розгляд справи районним судом неодноразово відкладався, а про призначене судове засідання 18 вересня 2020 року, на якому й було постановлено оскаржувану ухвалу, суд належно не повідомив учасників процесу, у тому числі й ОСОБА_1 .Відхиляючи відповідний довід апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції фактично безпідставно ототожнив поняття обізнаності учасника процесу про те, що справа розглядається судом, з повідомленням особи про конкретний день, час та місце її розгляду, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 211 ЦПК України.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що не можна замінити сторону у цивільній справі, оскільки це є фактично втручанням у зміст судового рішення, яке набрало законної сили.При цьому, у порушення принципу диспозитивності цивільного процесу (стаття 13 ЦПК України), суд першої інстанції замінив сторону стягувача у цивільній справі № 2-3675/12 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 884 318,92 грн, з ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", у той час як заявник просив замінити стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 21 червня 2012 року № 2-3675-12.Зазначене є різними процесуальними діями суду, на що апеляційний суд теж уваги не звернув.Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк