Іменем України 31 березня 2021 рокум. Київсправа № 344/7192/19провадження № 61-1298св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано- Франківської області від 03 жовтня 2019 року у складі судді Бородовського С. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Пнівчук О. В.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", після перейменування АТ "УкрСиббанк") та просила визнати припиненим договір іпотеки від 06 грудня 2006 року, укладений між нею та ПАТ "Укрсиббанк", та зняти обтяження майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі цього договору.

В обґрунтування позову зазначала, що 06 грудня 2006 року уклала з ПАТ "УкрСиббанк" договір кредиту № 11090221000, за умовами якого отримала від банку 175 000 доларів США на строк до 05 грудня 2017 року.

На забезпечення виконання вказаного договору 06 грудня 2006 року вона уклала з банком договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М. В., за умовами якого передала в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань за кредитним договором ПАТ "УкрСиббанк" у 2015 році звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року, яка набрала законної сили, стягнуто з неї та поручителя ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 141,40 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 50 879,68 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 3 261,72 доларів США.

Вказане рішення суду виконано нею в повному обсязі шляхом переказу грошових коштів у розмірі 54 141,40 доларів США на рахунок банку згідно платіжного доручення від 27 лютого 2019 року № 0408004.

Право банку нараховувати проценти за кредитним договором припинилось разом із подачею позову про дострокове стягнення заборгованості.

У зв`язку з припиненням кредитного договору внаслідок виконання зобов`язань за ним повинен бути припиненим також договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання такого договору, а банк в свою чергу повинен виключити запис про обтяження предмета іпотеки з Державного реєстру іпотек.

Однак обтяження, накладене на нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1, знято не було.

На вказане майно наявне також обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вона зверталася до банку з листом-вимогою про зняття вказаних обтяжень, відповіді на який не отримала.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 січня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Знято обтяження майнових прав на нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 5333512, накладене на підставі договору іпотеки від 06 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсиббанк", посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М. В., номер в реєстрі 988-Д, що містяться в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 4172360, дата час державної реєстрації 06 грудня 2006 року 13:04:59, підстава: договір іпотеки 988-Д від 06 грудня 2006 року, приватний нотаріус Кочан М.В., номер запису про іпотеку 4172463 від 06 грудня 2006 року 13:19:10, підстава договір іпотеки 988-Д від 06 грудня 2006 року, приватний нотаріус Кочан М. В.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок звернення ПАТ "УкрСиббанк" до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору. Рішення суду за наслідками такого звернення позбавило ПАТ "Укрсиббанк" права нараховувати проценти та пеню за кредитним договором і, оскільки позивач погасив борг за кредитним договором, такий кредитний договір та, відповідно, іпотека є припиненою.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору, укладеного між сторонами, порядку сплати процентів за користування кредитом.

З припиненням основного зобов'язання іпотекодержатель втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки, тому наявні підстави для зняття обтяження з предмета іпотеки.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що у зв`язку з належним виконанням ОСОБА_1 рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором зобов`язання за ним є припиненим, а як наслідок припинилося і зобов`язання за договором іпотеки від 06 грудня 2006 року, тому наявні правові підстави для зняття обтяжень з нерухомого майна, яке передавалось в іпотеку.

У цій справі досліджувалося питання щодо виконання основного зобов`язання за кредитним договором, припинення у зв`язку з таким виконанням іпотеки та застосування наслідків такого припинення. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання іпотечного договору припиненим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що виконання рішення суду свідчить про погашення заборгованості, зафіксовану на певну дату, та не є фактичним виконанням зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.Банк має право на отримання процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачене статтею 625 ЦК України, тому відсутні підстави для припинення договору іпотеки та зняття обтяжень майнових прав.До моменту повернення позики (суми кредиту) на залишок неповерненого кредиту підлягають нарахування проценти, що передбачено умовами кредитного договору та положеннями ЦК України (435-15) .Відомості про іпотеку, а також про відповідне обтяження внесені до реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі укладеного договору іпотеки, який оскаржуваними рішеннями не визнаний припиненим, а основне зобов'язання за кредитним договором не виконане у повному обсязі, тому внесення відомостей про припинення іпотеки на підставі оскаржуваного судового рішення неможливе.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.12 лютого 2020 року справа № 344/7192/19 надійшла до Верховного Суду.ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.Судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання іпотеки припиненою в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 грудня 2006 року ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 11090221000, за умовами якого позичальник отримала від банку 175 000 доларів США на строк до 05 грудня 2017 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 06 грудня 2006 року вона уклала з банком договір іпотеки, відповідно до якого передала в іпотеку банку нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1, на які було накладено обтяження та заборону їх відчуження.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість та у серпні 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з неї та поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2018 року, яка набрала законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 141,40 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 50 879,68 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 3 261,72 доларів США.

ОСОБА_1 виконала вказане судове рішення та сплатила заборгованість за договором кредиту № 1109022100, що підтверджується платіжним дорученням від 27 лютого 2019 року та не заперечувалося представником банку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи вимоги про зняття обтяження майнових прав на нежитлові приміщення, накладеного на підставі договору іпотеки від 06 грудня 2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, суди виходили з того, що зобов`язання за кредитним договором є припиненим, що є підставою для зняття обтяжень з нерухомого майна, яке передавалося в іпотеку.Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.Однією з підстав припинення іпотеки, передбачених статтею 17 Закону України "Про іпотеку" є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: "іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)".Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).Згідно частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на повне погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням від 27 лютого 2019 року. Оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилося, то додаткове зобов`язання за іпотечним договором також необхідно вважати припиненим. У зв`язку з цим позивач просила визнати заборону на відчуження нерухомого майна припиненою.Установивши, що заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту від 06 грудня 2006 року № 11090221000 погашена, а банк не надав доказів на підтвердження існування в позичальника заборгованості після 27 лютого 2019 року, суди зробили правильні висновки про задоволення позову в частині зняття обтяження майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору кредиту № 11090221000 від 06 грудня 2006 року.Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення в оскарженій частині, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що банк має право на отримання процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачене статтею 625 ЦК України, тому відсутні підстави для припинення договору іпотеки та зняття обтяжень майнових прав, оскільки таке право банк не реалізував, відповідних вимог не заявляв.Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.Судові рішення в оскарженій частині відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін.

Щодо судових витратВідповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття обтяження майнових прав на нежитлові приміщення залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. КраснощоковМ. Ю. Тітов