Короткий зміст вимог позовної заявиУ травні 2015 року заступник прокурора Запорізької області, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, третя особа - Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" (далі - ДП "Бердянське агроторгове підприємство"), про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна.Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2014 року між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, загальною площею 4 253,2 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та на шкоду економічним інтересам держави без погодження з Фондом державного майна України та за ціною, яка значно нижча від ринкової вартості об`єкта нерухомості, внаслідок чого державний бюджет недоотримав 1,4 млн грн.Заступник прокурора вказував, що на час укладення оспорюваного договору 9/10 частин комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 були власністю держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та знаходилися на праві господарського віддання ДП "Бердянське агротогрове підприємство". Згідно з пунктом 5. 1 Статуту ДП "Бердянське агротогрове підприємство" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського віддання, відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Стверджував, що Фонд не надавав погодження на відчуження вищевказаного об`єкта нерухомого майна. Крім того, відчуження комплексу будівель на АДРЕСА_1 було реалізовано за ціною 472 705 грн, яка нижче від ринкової вартості та у зв`язку із чим Державний бюджет України недоотримав 1,4 млн. грн.Ураховуючи неведене, посилаючись на положення статей 203, 215, 216, 227 ЦК України, заступник прокурора Запорізької області, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просив суд:- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, укладений 08 вересня 2014 року між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та ОСОБА_1 ;- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства 9/10 частин комплексу будівель і споруд за вказаною адресою, що складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навіса "б", ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови "б 4-1", прибудови "б5-1", надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4253,2 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанційРішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року у складі судді Урупи І. В. позов заступника прокурора Запорізької області, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, задоволено.Визнано недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1, що складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навіса "б", ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови "б4-1", прибудови "б5-1", надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4 253,2 кв. м, основною площею 3 767,3 кв. м, укладений 08 вересня 2014 року між державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Онищенко М. А., зареєстрований в реєстрі за № 2817.Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 .Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С. апеляційні скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, ДП "Бердянське агроторгове підприємство" задоволено.Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Запорізької області, в інтересах Фонду державного майна України, відмовлено.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року відмовлено на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з касаційною скаргою), (провадження № 6-3909ск17).Постановою Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року заяву заступника Генерального прокурора України задоволено частково.Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року скасовано.Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року в частині повернення ОСОБА_1 того, що він передав державі, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, на виконання укладеного між ними 08 вересня 2014 року договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 у зв`язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-1081цс17).Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу Міжнародної Універсальної Товарно-Сировинної біржі "ЕПСІЛОН" залишено без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року - без змін.Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу Міжнаціональної універсальної товарно-сировинної біржі "ЕПСІЛОН" залишено без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року - без змін (провадження № 61-40922св18).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанціїРішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2018 року відмовлено у поверненні ОСОБА_1 грошової суми, переданої ним державі, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, на виконання укладеного між ними договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 .Рішення районного суду мотивоване тим, що більшість комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, які ОСОБА_1 згідно з рішенням суду повинен був повернути на користь держави за договором купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року, вже відчужені ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЛВЗ-2017" у зв`язку із чим відсутні підстави для повернення йому внесених коштів за вказаним договором.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2018 року - без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для повернення грошових коштів ОСОБА_1, оскільки більшість нерухомого майна було відчужено ним на користь третіх осіб та на момент розгляду справи у суді йому вже не належало.При цьому апеляційний суд вказав, що висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 06 вересня 2017 року, не свідчать про обов`язковість зобов`язання Міністерства аграрної політики та продовольства України повернути ОСОБА_1 грошові кошти, оскільки судом вищої інстанції вказано лише про необхідність вирішення цього питання.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України повернути йому передані на виконання укладеного договору купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 472 705 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ вересні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 263- 265 ЦПК України, тому підлягають скасуванню.Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду від 06 вересня 2017 року у цій справі.Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ січні 2021 року заступником керівника обласної прокуратури подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.Зазначає, що оскільки спірні об`єкти нерухомості не належать на праві власності відповідачу, а також не повернуті у власність держави, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 сплачених за договором коштів.Вважає, що висновки Верховного Суду не свідчать про обов`язковість зобов`язання Міністерства аграрної політики та продовольства України повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 472 705 грн, оскільки судом вказано лише на необхідність вирішення цього питання.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиВідповідно до наказу від 01 липня 2013 року № 403 "Про припинення державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" Міністерство аграрної політики та продовольства прийняло рішення про припинення шляхом ліквідації діяльності державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство".Пунктом 4.3 Наказу зобов`язано голову комісії з ліквідації ДП "Бердянське агроторгове підприємство" Зварійчука В. В. провести інвентаризацію і оцінку майна, коштів та здійснити продаж основних засобів в установленому законодавством порядку з метою погашення заборгованості. (том 2, а. с. 60-61).Пунктом 5.5. Статуту ДП "Бердянське агроторгове підприємство" встановлено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України (том 1, а. с. 27).Головою комісії з ліквідації ДП "Бердянське АТП" було укладено 01 червня 2014 року № 08/2014 та 01 червня 2014 року № 09/2014 з Професійно-технічним Навчальним закладом "Майстер" товариства з обмеженою відповідальністю "ТДН" договори на проведення незалежної експертної оцінки. Предмет договорів полягає у визначенні ринкової вартості будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .На підставі заяви голови ліквідаційної комісії проведено рецензування звітів про визначення загальної ринкової вартості нежитлових будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Загальний висновок рецензій свідчить про те, що звіти оцінки майна в цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не впливають на достовірність оцінки.07 липня 2014 року Головою комісії з ліквідації ДП "Бердянське АТП" Зварійчуком В. В. було укладено договір з Міжнаціональною Універсальною Товарно-Сировинною Біржею "ЕПСІЛОН" (далі - МУТСБ "ЕПСІЛОН") на організацію та проведення аукціону з продажу майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .МУТСБ "ЕПСІЛОН" є біржою, акредитованою Фондом державного майна України і включеною до Реєстру організаторів аукціонів з продажу майна. Вона має угоду на продаж державного майна, а саме: угода № 344 від 10 жовтня 2013 року з Фондом Державного майна України про організацію продажу майна, що перебуває у державній власності.На виконання умов договору МУТСБ "ЕПСІЛОН" 14 липня 2014 року було опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ДП "Бердянське АТП", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в загальнодержавному рекламно-інформаційному виданні "Біржовий щотижневик" № 7 (7).Протоколом № 2 від 26 серпня 2014 року проведення відкритих публічних торгів (аукціону) визначено ОСОБА_1 переможцем аукціону з продажу майна відповідно до лоту 2: будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б, ґанку до Б- 3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, ґанку до Б-3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, прибудови б4-1, прибудови б5-1, надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К'-1, будівлі О-І, будівлі П-1, будівлі Р-1, ґанку до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4 253, 2 м, загальна вартість об`єкта 472 705 грн 00 коп (том 2, а. с. 227-228).08 вересня 2014 року Державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить ДП "Бердянське агроторгове підприємство", та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за номером 2817.Відповідно до пункту 2 договору купівлі продажу частина комплексу складається з: будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б, ґанку до Б- 3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, ґанку до Б-3, рампи до Б-3, ґанку до Б-3, прибудови б4-1, прибудови б5-1, надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К'-1, будівлі О-І, будівлі П-1, будівлі Р-1, ґанку до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4 253, 2 м, основною площею 3767,3 кв. м.Згідно з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року судом встановлено, що Фондом державного майна відчуження спірного об`єкту нерухомості не погоджувалося. Тобто, спірний договір купівлі-продажу вчинено без дотримання встановленої процедури відчуження, а тому, даний договір було визнано недійсним та зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України 9/10 частин комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навіса "б", ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови "б 4 -1", прибудови "б5-1", надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4253,2 кв. м, основною площею 3 767,3 кв. м.На це рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої воно було скасовано 19 січня 2017 року та ухвалено судове рішення, відповідно до якого позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах Фонду держмайна України до Міністерства аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_1, третя особа: ДП "Бердянське агроторгове підприємство", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна, залишено без задоволення.27 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргу прокурора на рішення апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року відмовлено.Верховний Суд України своєю постановою від 06 вересня 2017 року скасував ухвалу апеляційного суду Запорізької області, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. При цьому у постанові Верховного Суду України зазначено про необхідність застосування правил реституції на підставі частини першої статті 216 ЦК України, оскільки в своєму рішенні суд першої інстанції застосував правила реституції тільки щодо однієї зі сторін правочину - постановив рішення про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором, не вирішивши питання про повернення іншій стороні правочину, а саме: відповідачу ОСОБА_1, того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору у зв`язку з визнанням його недійсним.Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірні об`єкти відчужені ОСОБА_1 та на даний час йому не належать. Так, нежитлова будівля П-1, площею 58,6 кв. м на АДРЕСА_1 зареєстрована 27 червня 2018 року за ТОВ "ЛВЗ-2017" за актом прийому-передачі нерухомого майна, виданого 07 травня 2018 року. Інша частина комплексу, що складається з будівлі К-1 та О-1 зареєстрована 18 липня 2018 року за ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі за протоколом учасників зборів ТОВ "ЛВЗ-2017", зареєстрованому в державному реєстрі 27 червня 2018 року. Нежитлова будівля А-2, площею 391,7 кв. м зареєстрована 18 липня 2018 року за ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі від 12 липня 2018 року, відповідно до протоколу учасників зборів ТОВ "ЛВЗ-2017", зареєстрованому в державному реєстрі 27 червня 2018 року. Нежитлова будівля З-1, площею 172,4 кв. м зареєстрована 18 липня 2018 року за ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі від 12 липня 2018 року, відповідно до протоколу учасників зборів ТОВ "ЛВЗ-2017", зареєстрованому в державному реєстрі 27 червня 2018 року. Комплекс, що складається з будівлі Б-3 та Р-1 зарестровані 18 липня 2018 року за ОСОБА_4 на підставі акту приймання-передачі від 12 липня 2018 року, відповідно до протоколу учасників зборів ТОВ "ЛВЗ-2017" зареєстрованому в державному реєстрі 27 червня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Частинами другою, третьою, шостою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.Згідно із частиною третьою статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).Відповідно до частини першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.Наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" судам роз`яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.Судами встановлено, після прийняття рішення про ліквідацію ДП "Бердянське агроторгове підприємство" Міністерство аграрної політики та продовольства України від імені власника (держави) на підставі договору купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року здійснило відчуження нерухомого майна - 9/10 частин комплексу будівель і споруд, яке було власністю держави і на праві господарського віддання було закріплене за ДП "Бердянське агроторгове підприємство".Вважаючи, що договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд від 08 вересня 2014 року було відчужено ОСОБА_1 без дотримання процедури відчуження держаного майна, з порушенням вимог законодавста, Мелітопольський міськрайонний суд, з висновком якого погодився Апеляційний суд Запорізької області та Верховний Суд України, рішенням від 13 липня 2016 року визнав недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель і споруд та зобов`язав ОСОБА_1 повернути державі 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 . У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у цій справі зазначено, що суд першої інстанції визнав договір купівлі-продажу від 08 вересня 2014 року недійсним, проте правила реституції за частиною першою статті 216 ЦК України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину постановив рішення про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України майно, одержане ним як покупцем за недійсним договором. При цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину, відповідачу ОСОБА_1, того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору, у зв`язку з визнанням його недійсним.Відмовляючи у поверненні ОСОБА_1 грошової суми, переданої ним державі, на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08 вересня 2014 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 коштів у зв`язку з відчуженням ним більшості нерухомого майна на користь третіх осіб.Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.Наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції підлягають застосуванню за наслідками визнання оспорюваного договору недійсним.До договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1 від 08 вересня 2014 року, який на підставі рішення суду визнаний недійсним, підлягають застосуванню частина перша статті 216 ЦК України.Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.Звертаючись до суду з апеляційною та касаційною скаргами, ОСОБА_1 вважав, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права, оскільки суди попередніх інстанцій визнавши недійсним укладений 08 вересня 2014 року договір купівлі-продажу нерухомого майна, не вирішили питання про повернення йому коштів, які були сплачені ним, як покупцем, за вказаним договором.Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуваними судовими рішення прав та інтересів ОСОБА_1 порушено не було, оскільки в період після ухвалення Верховним Судом України 06 вересня 2017 року та до ухвалення районним судом 04 жовтня 2018 року рішення, а саме: 27 червня 2018 року ОСОБА_1 було відчужено об`єкти нерухомості, які він набув за договором від 08 вересня 2014 року.Крім того, колегія суддів бере до уваги, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2016 року про повернення державі Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, 9/10 частин комплексу будівель та споруд на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не виконано, відтак, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 216 ЦК України та повернення йому коштів, сплачених за набуття права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.Отже, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином.З огляду на зазначене оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року не знайшли свого підтвердження, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать вказівкам Верховного Суду України.Доводи про те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суди ухвалили рішення про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 коштів, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263- 265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду