третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - художній керівник Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Вовкун Василь Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - художній керівник Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Вовкун Василь Володимирович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - художній керівник Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Вовкун В. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював у Львівському Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької більше 33 років, а на посаді головного адміністратора - з квітня 2017 року. За час роботи неодноразово нагороджувався подяками та преміями за сумлінне і добросовісне виконання своїх трудових обов`язків.

Наказом від 17 грудня 2017 року його звільнено з роботи на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки в стані алкогольного сп`яніння не перебував, був на робочому місці і виконував покладені на нього обов`язки.

Рішенням профкому первинної профспілкової організації Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 17 листопада 2017 року адміністрації театру відмовлено у наданні згоди на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив поновити його на посаді головного адміністратора Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької з 14 грудня 2017 року, стягнути з Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2017 року до поновлення на роботі, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 21 616 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з того, що долученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами підтверджено перебування ОСОБА_1 на роботі у стані алкогольного сп`яніння.

Причина відмови первинної профспілкової організації театру у наданні згоди на звільнення - неподання документів та доказів, які б беззастережно підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, визнана судами необґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд ОСОБА_1 з метою медичного освідування щодо алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Також судами не враховані вимоги частини третьої статті 149 КЗпП України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Львівський Національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, від імені якого діяв адвокат Дмитришин М. П., зазначив що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року і витребувано із Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/8999/17.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року зупинено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн до закінчення касаційного провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Наказом заступника директора Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 14 грудня 2017 року № 275-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного адміністратора за появу на роботі у нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

Факт перебування ОСОБА_1 15 вересня 2017 року на робочому місці в нетверезому стані підтверджується актом комісії Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 15 вересня 2017 року № 1, згідно з яким стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 підтверджується різким запахом алкоголю з порожнини рота, хиткою ходою, загальмованою та нерозбірливою мовою.

Відповідно до акта комісії Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 15 вересня 2017 року № 2 від пропозиції пройти медичне обслідування в спеціалізованій медичній установі на предмет встановлення наявності стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії, може бути розірваний власником чи уповноваженим органом у випадку появлення на робітничому місці в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз`яснено, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 15 вересня 2017 року на робочому місці в нетверезому стані є доведеним, отже, його звільнення на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України є обґрунтованим.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується.

Частиною третьою статті 12, статтею 81 ЦПК України на кожну сторону покладається обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів перебування ОСОБА_1 15 вересня 2017 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, зокрема, відповідно до медичного висновку, є необґрунтованими, оскільки відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача в нетверезому стані на робочому місця, від проходження медичного огляду ОСОБА_1 відмовився.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору за пунктом 7 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статусом.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представництва) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (частина сьома статті 43 КЗпП України, частина шоста статті 39 Закону України "про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Отже, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості (постанова Верховного Суду України від 01 травня 2015 року (провадження № 6-703цс15)).

Оскільки закон не розкриває зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи, що листом Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 28 вересня 2017 року № 312 у профспілковий комітет Первинної профспілкової організації театру було направлено подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку з його появою на роботі в нетверезому стані.

Відповідно до витягу з протоколу засідання первинної профспілкової організації Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької № 6 керівництву Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Відмова мотивована тим, що до подання на звільнення не додано документів та доказів, які б беззастережно підтверджували факт перебування ОСОБА_1 "в стані алкогольного сп`яніння"; до подання не долучено письмові пояснення ОСОБА_1 щодо порушення ним трудової дисципліни на виконання вимог частини першої статті 149 КЗпП України, а також роботодавцем не враховано при обранні дисциплінарного стягнення вимоги частини третьої статті 149 КЗпП України і те, що ОСОБА_1 згідно із довідкою та актом медико-соціальною експертною комісією встановлено третю групу інвалідності.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що висновки первинної профспілкової організації Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької спростовуються долученими до матеріалів справи актами комісії Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 15 вересня 2017 року № 1 та № 2, відмовою ОСОБА_1 від запропонованого проходження медичного освідування, а також непроходженням ОСОБА_1 медичного освідування на стан наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння самостійно.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченню позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням їм відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.