розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Буришин Віталій Васильович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Малюка В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю.,

Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2018 року померла їх тітка ОСОБА_4, яка проживала у м. Ужгороді Закарпатської області.

Зазначали, що вони проживають у Львівській області. За життя тітки вони часто приїздили до неї в гості і задовго до своєї смерті тітка скаржилася на поведінку свого сина ОСОБА_3 .

Окрім квартири, в якій проживала, тітка мала будинок на АДРЕСА_1 .

Вказували, що у січні 2019 року відповідач зателефонував їм і повідомив, що їм потрібно звернутися до нотаріальної контори та написати заяву про відмову від земельної ділянки, яку їм заповіла його мати.

Під час чергової телефонної розмови з відповідачем той надіслав їм по "Вайберу" фото заповіту, складеного ОСОБА_4 ще у 2008 році, яким вона заповіла їм земельну ділянку площею 0,09 га по

Хоча ОСОБА_3 повідомив їх про наявність заповіту після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, вони вирішили не відмовлятися від спадщини і з`ясували, що оригінал заповіту знаходиться у нотаріуса. Однак державний нотаріус Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л. В. відмовила їм у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск ними шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Вважали, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини вони пропустили з поважних причин, адже про заповіт тітки їм не було відомо, а відповідач умисно нічого не говорив про заповіт раніше,

і дізналися вони про наявність заповіту лише у січні 2019 року.

Вважали, що відповідно до статті 1272 ЦК України зазначений строк підлягає поновленню.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд визначити їм додатковий строк у три місяці для подання заяви

про прийняття спадщини - земельної ділянки площею 0,09 га

по АДРЕСА_1, що її заповіла їм тітка ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 03 грудня 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_1, ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяв про прийняття спадщини - земельної ділянки площею 0,09 га по АДРЕСА_1, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.При цьому державний нотаріус, будучи обізнаним про факт складення ОСОБА_4 заповіту на ім`я ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, не маючи перешкод для належного закликання спадкоємців до прийняття спадщини, дій, передбачених статтею 63 Закону України "Про нотаріат", не вчинив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 грудня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином встановивши обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що наведені позивачами причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, тому обґрунтовано вважав, що подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заява про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини за померлою ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Буришин В. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким

у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що він особисто повідомляв позивачів про існування заповіту та необхідність з`явитися до нотаріальної контори для прийняття спадщини.

Вважає, що поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій у позивачів не було.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 10 січня 2019 року у справі № 205/8697/16-ц (провадження

№ 61-39620св18), від 16 січня 2019 року у справі № 372/1937/17 (провадження № 61-39722св18), від 13 березня 2019 року у справі

№ 656/219/18 (провадження № 61-48669св18).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Буришин В. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає

в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України (435-15) про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви або ці обставини суд визнав поважними.

У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що вони

не проживали зі спадкодавцем за заповітом, про існування заповіту їм стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або

в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Судом установлено, що 02 червня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, що посвідчений державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л. В. за реєстровим № 1-777, яким на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 і призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, заповіла ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кожному в рівних частках, по 1/2 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим 26 березня 2019 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (а.с. 10).

30 липня 2018 року син ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подав до Першої ужгородської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті його матері, цього ж дня державним нотаріусом Митровкою В. М. заведена спадкова справа № 186/2018

Відповідно до матеріалів спадкової справи, 30 грудня 2004 року

ОСОБА_4 склала заповіт, що був цього ж дня посвідчений державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л. В. за реєстровим № 1-3735, згідно з яким на випадок своєї смерті житловий будинок з надвірними будовами та спорудами та земельну ділянку розміром 0,10 га, що знаходяться на

АДРЕСА_1, заповіла сину ОСОБА_3 (а.с. 57).

У зв`язку з поданням ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини державним нотаріусом перевірялася наявність заповітів, складених

ОСОБА_4 і, відповідно до змісту Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 30 липня 2018 року № 52782881, з`ясовано, що існує заповіт ОСОБА_4 від 02 червня 2008 року, посвідчений за реєстровим № 1-177 та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 44810451, який є чинним

Таким чином, у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 державному нотаріусу Першої ужгородської державної нотаріальної контори, який відкрив спадкову справу, було відомо про наявність чинного заповіту

ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_2

24 січня 2019 року ОСОБА_3 подав до Першої ужгородської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 щодо 1/2 частки квартири

АДРЕСА_2 . Таке свідоцтво щодо 1/2 частки квартири

АДРЕСА_2, видано ОСОБА_3 24 січня 2019 року державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Митровкою В. М. за реєстровим № 4-11 (а.с. 60, 70).

26 березня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Першої ужгородської державної нотаріальної контори, в якій зазначили про те, що про заповіт ОСОБА_4 від 02 червня 2008 року дізналися після спливу шести місяців з для смерті спадкодавця, тому не подали заяви про прийняття спадщини (а.с. 72).

Листом від 26 березня 2019 року № 266/02-14 державний нотаріус Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л. В. повідомила ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2,

у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та роз`яснила порядок визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у разі пропущення його з поважної причини (а.с. 73).

26 березня 2019 року державний нотаріус Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л. В. видала ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дублікат заповіту ОСОБА_4 від 02 червня 2008 року, відповідні дані внесені до Спадкового реєстру, що підтверджується витягом з реєстрі

від 26 березня 2019 року № 55609093 (а.с. 9).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України

у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, нотаріус при заведенні спадкової справи повинен перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Від указаних висновків Верховний Суд не відступав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4, тоді як позивачі

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є спадкоємцями п`ятої черги за законом, останні мешкають в іншій області та не були обізнані про наявність заповіту,

нотаріус не здійснив належним чином повідомлення та виклик спадкоємців за заповітом, дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску позивачами строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення їм додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року у справі № 205/8697/16-ц (провадження № 61-39620св18), від 16 січня 2019 року у справі

№ 372/1937/17 (провадження № 61-39722св18), від 13 березня 2019 року

у справі № 656/219/18 (провадження № 61-48669св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.

Посилання заявника на те, що він особисто повідомляв позивачів про існування заповіту та необхідність з`явитися до нотаріальної контори для прийняття спадщини, на правильність висновків судів не впливає, оскільки на підтвердження цих обставин відповідач не надав належних і допустимих доказів, а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, вказана обставина суперечить змісту поданої ним до Першої ужгородської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, в якій він зазначив, що інших спадкоємців немає (а.с. 61).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Буришин Віталій Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 03 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.