розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сушко Л. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 жовтня 2019 року між нею та

ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній взяв у неї в борг грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути у строк до 01 листопада 2019 року.

Зазначала, що взяті на себе зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав та грошові кошти у передбачений договором строк не повернув.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти за договором позики від 01 жовтня 2019 року

у розмірі 1 400 000,00 дол. США, що є еквівалентом 32 607 715,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у складі судді Кириленко Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на сплату боргу в розмірі 1 400 000,00 дол. США, що в національній валюті згідно з курсом Національного банку України становить 32 607 715,00 грн, а також судові витрати у розмірі 9 605,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 визнав позов у повному обсязі. Суд послався на частину третю статті 200 ЦПК України, відповідно до якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, але вважаючи, що рішенням суду вирішено питання про його права та інтереси, у квітні 2020 року оскаржив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2020 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, роз`яснено учаснику справи право подати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд зазначив, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, а порушення його прав цим судовим рішенням він не довів.

Також апеляційний суд зазначив, що твердження ОСОБА_3 про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права, як власника земельних ділянок, які незаконно вибули з його володіння й наразі виставлені на торги в рамках виконавчого провадження, розпочатого на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у цій справі, не свідчить про те, що оскаржуване судове рішення стосується його прав, інтересів та обов`язків, оскільки воно стосується виключно стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 і жодних питань щодо земельних ділянок, належних ОСОБА_3, не вирішує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Трушківська Л. В.,подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та передати справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 759/24288/19 із Святошинського районного суду м. Києва.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката

Трушківської Л. В., мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена без з`ясування всіх обставини, що мають значення для справи.

Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має виключно штучний характер, а виконання ухваленого у справі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року направлено на позбавлення права власності ОСОБА_3 на належні йому земельні ділянки: кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 8000000000:82:312:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, які незаконно вибули із його володіння.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого останній взяв у позивачки в борг грошові кошти в розмірі 1 400 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути до 01 листопада 2019 року (а. с. 12-13, т. 1).

У визначений договором строк ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про їх примусове стягнення, який задоволено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката

Трушківської Л. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Тлумачення зазначеної норми процесуального права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи; особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень часини другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 44 ЦПК України).

ОСОБА_3 зазначає, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 09 вересня 2010 року є власником земельної ділянки, площею 0,0506 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 на підставі договорів дарування земельної ділянки від 09 вересня 2010 року є власником: земельної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, площею 0,0800 га, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ).

У 2018 році ОСОБА_3 стало відомо про те, що зазначені земельні ділянки вибули з його володіння на підставі правочинів, які він не укладав, а саме: договорів дарування земельних ділянок від 06 грудня 2010 року.Тому він звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовами про визнання недійсними договорів дарування від 06 грудня 2010 року та витребування зазначених земельних ділянок (цивільні справи № 757/38189/19-ц, № 757/35113/19-ц, № 757/38169/19-ц).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у справі № 757/35113/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, про визнання договору недійсним, витребування земельної ділянки задоволено заяву про забезпечення позову,накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:312:0029.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року у справі № 757/38189/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору дарування недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року у справі № 757/38169/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування та витребування майна задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:312:0006.

Проте апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і не з`ясував доводів ОСОБА_3 про те, чи не направлені дії ОСОБА_10 і ОСОБА_1, у тому числі щодо отримання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі № 759/24288/19, на реалізацію отриманих ОСОБА_11 земельних ділянок на торгах, з урахуванням положень частини другої статті 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Також апеляційний суд не врахував доводів ОСОБА_3 про те, що недобросовісність дій ОСОБА_1 та ОСОБА_10, на його думку,підтверджується і тим, що після визнання позову ОСОБА_11 з його боку не відбулось добровільного виконання зобов`язання або рішення суду, а незаконність набуття 10 лютого 2020 року ОСОБА_11 земельних ділянок встановлено відразу після визнання ним позову у цій справі № 759/24288/19.

Так, 20 серпня 2020 року колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг у своєму висновку рекомендувала скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2017 року № 36564554, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., та від 10 лютого 2020 № 51054431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовити.

03 вересня 2020 рокунаказом Міністерства юстиції України № 3012/5 скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2017 року № 36564554, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., та від 10 лютого 2020 року № 51054431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовлено, виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

20 серпня 2020 рокуколегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг у своєму висновку рекомендувала скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2017 року № 36643479, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., та від 10 лютого 2020 року № 51056616, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовити.

02 вересня 2020 рокунаказом Міністерства юстиції України № 2991/5 скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2017 року № 36643479, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., та від 10 лютого 2020 року № 51056616, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовлено, виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

20 серпня 2020 рокуколегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг у своєму висновку рекомендувала скаргу ОСОБА_3 від 28 грудня 2019 року задовольнити частково, скасувала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2017 року № 36564554, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., від 10 лютого 2020 року № 51054431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовити.

03 вересня 2020 рокунаказом Міністерства юстиції України № 3012/5 скаргу ОСОБА_3 від 28 грудня 2019 року задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2017 № 36564554, прийняте державним реєстратором Погорєловою Д. С., від 10 лютого 2020 року № 51054431, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М. В., у задоволенні інших вимог відмовлено, виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ініціювали між собою судовий спір щодо стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 400 000,00 дол. США, що є еквівалентом 32 607 715,00 грн. Тобто ОСОБА_1 стверджує, що вона нібито надала 01 жовтня 2019 ОСОБА_13 грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 дол. США, а в грудні 2019 року подала позов про стягнення цих коштів з ОСОБА_2 . При цьому ні 01 жовтня 2019 року, ні в грудні 2019 року у ОСОБА_10 не було жодного нерухомого майна, тому у нього не було можливості виконання судового рішення чи свого зобов`язання. На ці обставини звертає увагу ОСОБА_3 і вони залишилися без реагування з боку апеляційного суду.

Після визнання позову ОСОБА_11 та прийняття цього визнання судом, а саме 10 лютого 2020 року, у ОСОБА_10 з`явилося відразу три земельні ділянки в Печерському районі м. Києва,що уможливило виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року, що й відразу відбувається.

Відповідно до інформаційної довідки № 207663587 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 квітня 2020 року ОСОБА_12 набув 10 лютого 2020 року право власності на такі земельні ділянки:

земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:82:312:0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:82:312:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:82:312:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Всі ці земельні ділянки відразу були виставлені на торги в рамках виконавчого провадження № 61493806, розпочатого на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі № 759/24288/19.

Проте апеляційний суд не надав належної правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_3, не дослідив наявних у матеріалах справи доказів, якими заявник обґрунтовував право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не здійснив перевірки,

чи порушено права ОСОБА_3 рішенням суду першої інстанції та дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, встановити, чи вирішено рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 і за наявності вказаних обставин переглянути рішення суду відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.