На обґрунтування позовних вимог зазначили, що під час шлюбних стосунків у позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 народилося двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами припинені, мешкають вони окремо. Старша дитина мешкає разом з батьком у Сінгапурі, молодший син мешкає разом з матір`ю у м. Одесі.

Однак, відповідачка чинить перешкоди позивачу та його батькам - бабусі та дідусю дітей - у спілкуванні з ОСОБА_7, тому вони просять усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та встановити порядок участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

З урахуванням викладених обставин просили суд встановити щотижневе спілкування та побачення батька з дитиною через відеозв`язок за допомогою програми "Скайп" кожної середи, п`ятниці та неділі по одній годині з 16.00 години за Київським часом, зобов`язавши матір дитини забезпечити доступ до мережі "Скайп" дитині; встановити побачення дитини з батьком під час його перебування в Україні за місцем проживання батька, без присутності матері дитини, з 15:00 години п`ятниці по 19:00 годину суботи; встановити перебування дідуся та бабусі з дитиною з 15:00 години п`ятниці до 15:00 години неділі кожного першого та третього тижня з перебуванням дитини за місцем проживання дідуся та бабусі без присутності матері дитини, з зобов`язанням дідуся та бабусі забирати та відводити дитину до місця проживання матері; періодичні побачення батька, дідуся та бабусі дитини в інші дні здійснювати за попереднім погодженням з матір`ю дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_7 шляхом встановлення їх побачень в першу та третю суботи місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, без ночівлі та у присутності матері дитини та за попередньою домовленістю з матір`ю. Встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом встановлення їх побачень щонеділі через відеозв`язок за допомогою програми "Скайп" з 16.00 години, щосереди з 18.00 години, за Київським часом, у період перебування батька дитини на території України з 15.00 години п`ятниці до 19.00 години суботи, без присутності матері дитини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка ОСОБА_4 чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною, тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року змінено. В абзаці другому резолютивної частини рішення слова: " у присутності матері дитини та за попередньою домовленістю з матір`ю" замінено " без присутності матері дитини".

В решті рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спілкування діда та баби - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з неповнолітнім онуком ОСОБА_7 у присутності матері - ОСОБА_4 може призвести не до спілкування позивачів з онуком та налагодження довірливих і близьких стосунків між ними, а до виникнення небажаних конфліктних відносин між дідом, бабою і мамою малолітньої дитини ОСОБА_7 в присутності останнього, що є недопустимим.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

12 січня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Ніца А. С. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому заяник просить суд у задоволенні касаційної скарги відповідачки відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

09 лютого 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Ніца А. С., в якій відповідач заперечила проти доводів представника позивачів та підтримала вимоги касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час шлюбних стосунків у позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_4 народилося двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюбні відносини між сторонами припинені, мешкають вони окремо, старший син ОСОБА_6 мешкає разом з батьком у Сінгапурі, молодший син ОСОБА_7 мешкає разом з матір`ю в м. Одесі.

Відповідно до висновків Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 21 лютого 2019 року та 28 березня 2019 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити способи участі позивачів у вихованні малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом періодичних побачень з дідом та бабою в першу та третю суботи місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, без ночівлі та без присутності матері. Та з батьком дитини щонеділі через відеозв`язок за допомогою програми "Скайп" з 16.00 години, щосереди з 18.00 години, за Київським часом, у період перебування батька дитини на території України з 15.00 години п`ятниці до 19.00 години суботи, без присутності матері дитини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржена, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуком, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Апеляційний суд встановив, що присутність матері дитини під час зустрічей позивачів з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.

При цьому апеляційним судом взято до уваги висновок Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 21 лютого 2019 року, щодо доцільності встановлення способу участі діда та баби у вихованні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом періодичних побачень з дідом та бабою в першу та третю суботи місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, без ночівлі та без присутності матері.

Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд врахував вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України та дійшов правильного висновку про те, що інтересам дитини буде відповідати спілкування зі своїми дідом та бабою. При цьому апеляційний суд правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення способу спілкування і участі у вихованні дитини.

Доводи касаційної скарги про те, що перебування дитини у невідомій обстановці з дідом та бабою без матері може завдати дитині психологічної травми та моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки позивачка на підставі належних та допустимих доказів не довела, що психоемоційний стан дитини свідчить про те, що спілкування з позивачами без присутності матері не відповідає найкращим інтересам цієї дитини.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення у вказаній частині вимог не впливають.

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування в цій частині відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія постанови Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.