розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3, на рішення Личаківського районного суду Львівської області від 10 липня 2019 року у складі судді Мармаш В. Я.

та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 11 грудня 2017 року близько 22.00 год. у м. Львові на вул. Липинського, 25а відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі відповідача, який керуючи автомобілем марки "Лексус", реєстраційний номер НОМЕР_1, виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд

на перешкоду. У результаті ДТП пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а транспортний засіб "Лексус", реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав технічних пошкоджень.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017140090005164 від 12 грудня 2017 року. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 32280 від 16 грудня

2017 року ОСОБА_2 було поставлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійні рани лобно-тімяної ділянки, лівого колінного суглобу. Власником автомобіля марки "Лексус", реєстраційний номер НОМЕР_1, який було пошкоджено у вищевказаному ДТП, є ОСОБА_1,

що підтверджується відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Таким чином, у результаті ДТП, що мала місце

11 грудня 2017 року, відповідачем було заподіяно шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з пошкодженням її автомобіля, а ОСОБА_2 у зв`язку із завданням їй тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 16/18, складеного 09 лютого 2018 року, проводити відновлювальні ремонтні роботи автомобіля економічно недоцільно. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LEXUS RX 350, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП 11 грудня 2017 року становить 509 059,00 грн. З урахуванням висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 16/18 від 09 лютого 2018 року майнова шкода в розмірі 509 059,00 грн підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 .

Крім того, було понесено витрати на проведення експертного дослідження у сумі 2 500,00 грн, що підтверджується рахунком № 16 від 30 січня 2018 року, і тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача.

Також внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка перебуває у причинно-наслідковому зв`язку

із правопорушенням, вчиненим відповідачем ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування автомобілем, що встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 15 березня 2018 року

у справі № 463/1051/18, а тому завдана вказаним правопорушенням моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. У зв`язку з неможливістю ОСОБА_1 користуватись своїм транспортним засобом протягом тривалого часу, так як такий є пошкодженим (знищеним) внаслідок дій відповідача, вважає за необхідне стягнути із відповідача на її користь 20 000,00 грн відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та перебувала

на лікуванні у стаціонарі з 12 по 15 грудня 2017 року, а з 16 грудня 2017 року

їй призначено амбулаторний режим лікування.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивач враховує зазначені вище обставини, а також ступінь вини ОСОБА_3, яка виразилась

в халатності та необережності, а дії не відповідали вимогам ПДР (1306-2001-п)

і ці невідповідності перебували у причинному зв`язку з фактом ДТП. Таким чином, приймаючи до уваги тяжкість наслідків ДТП, якою ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження, глибину її душевних страждань у зв`язку з цим,

а також у зв`язку з фізичним та душевним болем внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, ОСОБА_2 вважала достатнім визначити загальний розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди, яку належить стягнути із ОСОБА_3, в розмірі 100 000,00 грн.

З урахуванням наведеного просили стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 509 059,00 грн,

2 500,00 грн понесених витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження та 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяних пошкодженням належного їй автомобіля марки "Лексус", реєстраційний номер НОМЕР_1, а також на користь ОСОБА_2 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 433 224,40 грн відшкодування майнової шкоди, 2 500,00 грн вартості експертного автотоварознавчого дослідження та 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 770,30 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2 291,96 грн судового збору.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до положень статті 1166 ЦК України відповідачем суду не надано доказів для спростування висновків щодо причин пошкодження майна позивача та розміру заподіяної майнової шкоди, тому суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, виходив із наявних у ній доказів та презумпції вини заподіювача шкоди, яка відповідачем у встановленому порядку не була спростована.

Вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь моральних страждань ОСОБА_1, пов`язаних із пошкодженням її майна

з вини відповідача, а саме його знищенням, оскільки після ДТП позивач була повністю позбавлена можливості користуватися транспортним засобом, який

є її власністю, а також ОСОБА_2, які полягають у фізичному болю

та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, зокрема, позивач ОСОБА_2 отримала закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійні рани лобно-тім`яної ділянки та лівого колінного суглобу, що підтверджується випискою

з медичної карти стаціонарного хворого № 32280. З урахуванням наведеного, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд виходив

із вимог розумності та справедливості, вважав обґрунтованим до задоволення позовну вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку

з пошкодженням майна на суму 5 000,00 грн та позовну вимогу ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на суму 20 000,00 грн.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/1115/18, витребувано її з Личаківського районного суду м. Львова.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, позивачі не надали на підтвердження своїх позовних вимог жодного доказу, а постанова про адміністративне правопорушення, яка лягла в основу рішення суду першої інстанції, була подана із порушенням встановленого для цього процесуальним законом строку (після пред`явлення до суду позову), а тому суд першої інстанції не повинен був приєднувати її до матеріалів справи і надавати правової оцінки несвоєчасно поданому позивачами доказу - вищезгаданій постанові. Крім того, суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копії іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині застосування норм матеріального права при вирішенні позовних вимог про стягнення 433 224,40 грн майнової шкоди, 2 500,00 грн вартості експертного автотоварознавчого дослідження та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, і 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції не перевірялося, а тому відповідно

до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що позивачі у справі постанову Личаківського районного суду

м. Львова від 15 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 463/1051/18 надали до вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, а саме 19 квітня 2019 року, тоді як провадження у справі було відкрито 27 квітня 2019 року. Копія ухвали від 27 квітня 2018 року, позовна заява з додатками була надіслана відповідачу 03 травня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції Україниодними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом

їх переконливості.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору

та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові

чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно положень частин другої - четвертої, восьмої, дев`ятої статті 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, відповідач разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий

у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази

є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до частини десятої статті 83 ЦПК України докази, які не додані

до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні

з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що на стадії підготовчого провадження, має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами.

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2018 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подано до суду клопотання про долучення

до матеріалів справи постанову Личаківського районного суду м. Львова

від 15 березня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення

№ 463/1051/18 та витяг з реєстру Личаківського районного суду м. Львова щодо неодноразового притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Ухвалою від 27 квітня 2018 року Личаківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі.

Копія ухвали від 27 квітня 2018 року, позовна заява з додатками була надіслана відповідачу 03 травня 2019 року.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями

та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.