розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Дубовик Олегом Віталійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна за реєстровим номером 779569580000, а саме: запис про право власності № 32150390, внесений державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороз Д. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2019 року, індексний номер 47516742.

Зазначала, що оформлення права власності на належну їй квартиру відбулося незаконно, з порушенням вимог статей 35 та 37 Закону України "Про іпотеку", без проведення оцінки на момент набуття відповідачем права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та без оформлення відповідного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Окрім того, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у складі судді Шевченко Т. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та жодним чином не забезпечить виконання рішення суду. Суд зазначив, що позовні вимоги є вимогами немайнового характеру і в разі їх задоволення рішення державного реєстратора вважатимуться протиправними та будуть скасовані, а також будуть скасовані й записи про право власності з моменту набрання рішенням суду законної сили. Саме ж рішення суду за наслідками розгляду даної справи не потребуватиме примусового виконання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року скасовано та постановлено нову, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта 779569580000.

Зазначено, що ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Задовольняючи заяву, апеляційний суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову у такий спосіб у разі задоволення позову забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 липня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дубовик О. В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог статті 150 ЦПК України застосував захід забезпечення позову, який не є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не забезпечить реального захисту прав позивача, який є метою забезпечення позову, оскільки предметом позову є немайнові вимоги, які за своїм змістом не потребуватимуть примусового виконання.

Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду її розгляду.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва № 752/4535/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису про речові права та їх обтяження.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником Дубовиком О. В., є посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 . Зокрема, позивачка не погоджується з порядком набуття відповідачем спірної квартири у власність на підставі іпотечного договору, в якому вказана значно нижча вартість цієї квартири від її реальної ринкової вартості, яка, у свою чергу, є значно вищою за суму позики, на забезпечення якої цей договір укладався.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Апеляційний суд, врахувавши, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є нерухомість, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову в даній справі у визначений позивачем спосіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтувала існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи заявника про те, що апеляційний суд неправомірно вирішив питання про забезпечення позову без його участі, є безпідставними, виходячи з такого.

Частиною першою, третьою, четвертою статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Отже, зазначеною нормою закону передбачено розгляд заяв про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, що не є порушенням їх процесуальних прав.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц (провадження № 61-46750св18) Верховний Суд дійшов висновку, що "метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тому саме для досягнення вказаної мети учасники справи, в першу чергу відповідач, не повідомляються судом про розгляд заяви про забезпечення позову, адже тільки так може бути забезпечене реальне виконання рішення суду чи ефективне запобігання можливим зловживанням з боку відповідача".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.