Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 296/4934/18

провадження № 61-5705св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальний початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад музична школа № 1 ім. Б. М. Лятошинського Житомирської міської ради,

третя особа - директор комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музичної школи № 1 ім. Б. М. Лятошинського Житомирської міської ради Чудовська Валентина Дмитрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира в складі судді Сингаївського О. П. від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. від 25 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музичної школи № 1 ім. Б. М. Лятошинського Житомирської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 01 вересня 2006 року вона працювала у відповідача на посаді викладача по класу музично-теоретичних дисциплін. 26 квітня 2018 року на підставі наказу комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музичної школи № 1 ім. Б. М. Лятошинського Житомирської міської ради № 18 від 26 квітня 2018 року її було звільнено із посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України ( у зв`язку із систематичним невиконанням посадових обов`язків без поважних причин).

Посилаючись на те, що накази № 56 від 06 листопада 2-17 року та № 4-к від 25 січня 2018 року, про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани були винесені з грубим порушенням трудового законодавства, зокрема, не зазначено за невиконання якого саме розпорядження її притягнуто до відповідальності, не зазначено, який саме пункт посадової інструкції або правил внутрішнього розпорядку вона порушила.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт систематичності невиконання позивачем своїх трудових обов`язків підтверджується належними та допустимими доказами, а тому звільнення його з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України здійснене роботодавцем із дотриманням установленого законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судових рішень судом першої та апеляційної інстанцій допущені порушення застосування норм матеріального права, а саме статті 148, частини першої, третьої статті 149 КЗпП України, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. При цьому, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі № 591/2921/16 та справі № 714/395/17, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 та 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2020 року на адресу Верховного Суду від комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. М. Лятошинського Житомирської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій встановивши, що ОСОБА_1 маючи непогашені дисциплінарні стягнення у вигляді догани, повторно порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідачем законно було винесено наказ про її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП (322-08) України. Безпідставними є посилання ОСОБА_1 про неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 591/2921/16 та від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, оскільки судами ретельно перевірено кожен наказ про накладення дисциплінарного стягнення незалежно від його оскарження окремо.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 296/4934/18 з Корольовського районного суду м. Житомира.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно наказу № 120 а від 01 вересня 2006 року ОСОБА_1 прийнята на посаду викладача по класу музично-теоретичних дисциплін комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. М. Лятошицького Житомирської міської ради.

26 квітня 2018 року на підставі наказу комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. М. Лятошицького Житомирської міської ради № 18-к від 26 квітня 2018 року позивача було звільнено із посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України (у зв`язку із систематичним невиконанням посадових обов`язків без поважних причин).

Звільненню позивача передувало накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді оголошених двох доган наказами директора комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу музична школа № 1 ім. Б. М. Лятошицького Житомирської міської ради Чудовської В. Д. № 56-к від 06 листопада 2017 року (за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання розпорядження навчальної частини) та № 4-к від 25 січня 2018 року (за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання наказу № 2-0 від 15 січня 2018 року, невиконання розпорядження навчальної частини про надання розкладу на ІІ семестр, відсутність на засіданні педагогічної ради 17 січня 2018 року, систематичну відсутність на засіданнях методичної комісії відділу музично-теоретичних дисциплін).

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Тобто при звільненні на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок додержуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Відповідно до вимог частини другої статті 54 Закону України "Про освіту", педагогічні працівники зобов`язані додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18).

Установивши, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме від 06 листопада 2017 року (за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання розпорядження навчальної частини) та № 4-к від 25 січня 2018 року (за порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання наказу № 2-0 від 15 січня 2018 року, невиконання розпорядження навчальної частини про надання розкладу на ІІ семестр, відсутність на засіданні педагогічної ради 17 січня 2018 року, систематичну відсутність на засіданнях методичної комісії відділу музично-теоретичних дисциплін), незаконними в установленому порядку не визнані та є чинними, а після їх застосування позивач 25 квітня вчинила новий проступок,що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 591/2921/16 та від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, оскільки ухвалені у справі рішення, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин, вказаним висновкам не суперечать.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність її звільненні із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Проте такі доводи і обставини були перевірені і спростовані судами під час розгляду справи з посиланням на належні докази.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун