розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Орди О. О., та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Журби С. О.,

Лівінського С. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління Держземагентства

у Васильківському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний кадастр" про визнання неправомірними дій, відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований на

АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки: площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_5, та площею 0,301 га, цільове призначення - для особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_6, які знаходяться за адресою розташування будинку.

Вказувала, що фактичний розмір земельних ділянок, які належать їй на праві власності, не співпадає з розмірами та площею, які зазначені в державних актах, виданих на її ім`я, що підтверджується зведеним планом земельних ділянок, згідно з яким, загальний розмір земельних ділянок зменшився на 0,0594 га та становить 0,4986 га, що також суперечить рішенню Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - Ковальківська сільська рада) від 31 березня 2005 року

№ 177, розробленій технічній документації з приватизації земельної ділянки, державним актам на право власності на земельні ділянки. При цьому стверджувала, що фактичний розмір суміжних земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, збільшився за рахунок її земельної ділянки.

Позивач вказує, що Ковалівська сільська рада, після її звернень з цього приводу, протягом 2012 - 2014 років підробила довідку Ковалівської сільської ради від 17 листопада 2003 року № 751, згідно з якою площа земельної ділянки становить не 0,551 га, а 0,51 га. Вважає, що також підробленим є рішення Ковалівської сільської ради від 22 жовтня 2002 року

№ 83 зі списком громадян, у якому земельні ділянки, які передаються

у приватну власність ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 становлять 0,51 га, з яких: 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,26 га - для ведення особистого селянського господарства.

Вважала, що Ковалівська сільська рада або Управління Держземагентства Васильківського району Київської області до технічної документації

від 2005 року підклали акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 04 жовтня 2003 року.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати неправомірними дії Ковалівської сільської ради в частині підроблення рішення Ковалівської сільської ради від 22 жовтня

2003 року № 83;

- визнати неправомірними дії суміжних землекористувачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 у частині захоплення земельної ділянки, розташованої на

АДРЕСА_1, перенесення її меж та знищення точок межових знаків;

- зобов`язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 відновити межі та межові знаки земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, яка перебуває у її власності

відповідно із державними актами, технічною документацією;

- зобов`язати ОСОБА_3 відновити встановлені межові знаки земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, що перебуває у її власності.

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Ковалівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що рішенням Ковалівської сільської ради від 25 грудня 2003 року № 93 їй передано

у власність земельну ділянку загальною площею 0,43 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_2 . Видано державний акт.

Вказувала, що суміжним землекористувачем є ОСОБА_1 .

Протягом останніх років ОСОБА_1 безпідставно звинувачувала її

у захопленні частини належної їй земельної ділянки. У вересні 2013 року зруйнувала старий паркан, який слугував межовим знаком, та побудувала новий паркан, унаслідок чого межа змінилася приблизно на 0,2 м. Стверджувала, що Ковалівською сільською радою незаконно збільшено ОСОБА_1 площу земельної ділянки на 0,04 га, оскільки за відомостями погосподарської книги, заяви ОСОБА_1, рішенням Ковалівської сільської ради від 22 жовтня 2003 року надано дозвіл на передачу їй у власність земельної ділянки розміром 0,51 га, однак рішенням Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року затверджено технічну документацію за матеріалами інвентаризації і передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,551 га, тобто більшої площі. Крім того, за результатами судової земельно-технічної експертизи встановлено межі земельних ділянок за їх фактичним використанням, після ознайомлення

з якими ОСОБА_1 самостійно встановила межові знаки та вживала дії щодо зміни меж її земельної ділянки шляхом збільшення її площі.

Остаточно уточнивши зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 31 березня 2005 року

№ 177 у частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, загальною площею 0,551 га;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, серії ЯГ № 175286 та серії ЯГ № 175287;

- скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 175286 та серії ЯГ № 175287, видані

- встановити ОСОБА_1 межі фактичного користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, за результатами судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 21 квітня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об`єднано

в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 02 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ковалівської сільської ради

№ 177 від 31 березня 2005 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,551 га, розташованої на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_5, цільове призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, який видано 12 травня 2006 року на ім`я ОСОБА_1, серія ЯГ № 175286.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,301 га, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_6, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, який видано 12 травня 2006 року на ім`я ОСОБА_1, серія ЯГ № 175287.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішенням Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року затверджено технічну документацію та передано

у приватну власність, зокрема ОСОБА_1, земельну ділянку більшої площі ніж та, яка фактично перебувала у її користуванні та погоджена із суміжними землевласниками. Тому державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі рішення сесії сільської ради, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині скасування державної реєстрації правовстановлюючого документа, суд першої інстанції послався на положення статей 9, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вказав, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Судове рішення, яким скасовано чи визнано недійсним правовстановлюючий документ, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволення зустрічного позову в частині встановлення фактичних меж земельної ділянки згідно з висновком експертизи, суд дійшов висновку про те, що доказів встановлення межових знаків та зміни меж земельної ділянки шляхом збільшення її площі після проведення експертизи суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що рішення Ковалівської сільської ради від 22 жовтня 2003 року № 83 не відповідає дійсності та містить сфальсифіковані дані. Крім того, питання підробки документів, встановлення особи, винної в порушенні норм, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , не можуть бути предметом дослідження суду у порядку цивільного судочинства. Щодо інших позовних вимог, які

є похідними від вимог про визнання недійсним рішення сільської ради

від 31 березня 2005 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вони задоволенню не підлягають у зв`язку зі скасуванням судом вказаного рішення та державних актів, на підставі якого вони були видані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня

2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та вказав, що судом першої інстанції спір розглянуто повно, всебічно досліджено і оцінено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2018 року ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 січня 2018 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції

в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

у касаційному порядку не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Олійник А. С. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Васильківського міськрайонного суду Київської області.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Сімоненко В. М., (суддя-доповідач),Мартєву С. Ю., Петрову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року залучено до участі

у розгляді справи № 362/5988/14-ц правонаступника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі, витребувано від державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області засвідчену копію спадкової справи № 71/2019 щодо спадкового майна померлої ОСОБА_1 .

У листопаді 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

10 лютого 2021 року до Верховного Суду від державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області надійшла засвідчена копія спадкової справи № 71/2019 щодо спадкового майна померлої ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції об`єднав зустрічний позов ОСОБА_3 з позовом ОСОБА_1 в одне провадження з порушенням вимог статей 124, 119, 120 ЦПК України

Суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім зібраним та поданим позивачем доказам, а саме: доводам про те, що спірна земельна ділянка до 1991 року перебувала у розпорядженні колгоспу і з цього часу заявник користувалася земельною ділянкою розміром 0,60 га; не надано оцінку висновку експерта, який складено за результатами судової земельно-технічної експертизи від 09 березня 2016 року; не надано оцінку доводам про те, що право приватної власності ОСОБА_3 набуто пізніше ніж право власності заявника, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Ковалівською сільською радою 31 березня 2005 року

у ОСОБА_3 не було юридичних підстав його оскарження, адже підтвердження про право власності на свою земельну ділянку вона отримала 29 червня 2010 року.

Судами не наведено підстав, якими порушувалися права позивача за зустрічним позовом унаслідок передачі їй у власність земельної ділянки.

ОСОБА_3 пропущено установлений законом трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки факт передачі

у власність земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування був у 2005 році, а з позовом вона звернулася у 2015 році.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У травні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У травні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори

03 серпня 1985 року та зареєстрованим у реєстрі за № 2-1639,

ОСОБА_1 успадкувала майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований у с. Ковалівка Васильківського району Київської області.

29 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернулась до голови Ковалівської сільської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки площею 0,51 га, з них: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, 0,26 га - для ведення особистого селянського господарствам, яка розташована на

Рішенням Ковалівської сільської ради від 22 жовтня 2003 року

№ 83 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків та ведення селянського господарства в с. Ковалівка" вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства, з подальшим виготовленням державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_1 .

З копії погосподарської книги за 2004-2005 роки встановлено, що за ОСОБА_1 рахувалася земельна ділянка площею 0,51 га, з яких:

0,06 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,45 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року

№ 177 "Про затвердження технічної документації за матеріалами інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність" вирішено затвердити технічну документацію за матеріалами інвентаризації, проведеної Васильківським регіональним земельно-кадастровим бюро, та передати земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 загальною площею 0,551 га.

Встановлено, що у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам с. Ковалівка на території Ковалівської сільської ради, міститься довідка Виконкому Ковалівської сільської ради про те, що на АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка розміром 0,51 га з яких: 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, 0,26 га - для ведення селянського господарства, акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, зокрема суміжних землевласників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на АДРЕСА_2, складений 04 жовтня 2003 року.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, який видано 12 травня 2006 року Ковалівською сільською радою на підставі рішення Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року, серії

№ 175286, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,250 га, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_5.

№ 175287, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,301 га, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_6.

Згідно з державним актом, який видано Ковалівською сільською радою

29 червня 2010 року на підставі рішення Ковалівської сільської ради

від 25 грудня 2003 року № 93, серії № 251606, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1801 га, яка розташована на АДРЕСА_2, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_2.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, який видано Ковалівською сільською радою 08 лютого 2010 року на підставі рішення Ковалівської сільської ради від 25 грудня 2003 року № 93, серії

№ 251607, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею

0,2499 га, яка розташована на АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_1.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, який видано Ковалівською сільською радою 23 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2005 року

№ 756, серії № 481270, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,250 яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_3. Попередній власник - ОСОБА_7 .

№ 756, серії № 481271, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2431 га, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483601:01:021:НОМЕР_4. Попередній власник - ОСОБА_7 .

На підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2015 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судову земельно-технічну експертизу та експертизу

з питань землеустрою, за результатами якої 09 березня 2016 року складено висновок № 20948/15-41.

З експертного висновку встановлено таке.

Щодо земельних ділянок, належних ОСОБА_3 .

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_1, належної на праві власності ОСОБА_3, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,03-2,95 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0077 га, згідно з фактичним використанням - 0,2422 га, згідно з державним актом -

0,2499 га. Однак така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_3 . Розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_3 : № НОМЕР_1 + № НОМЕР_2. Згідно з фактичним використанням площа становить 0,3930 га, згідно з державним актом - 0,4300 га (0,2499 + 0,1801). Отже, різниця становить 0,0370 га при більшій площі згідно з державним актом.

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_2, належної на праві власності ОСОБА_3, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,19-9,18 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0293 га, згідно з фактичним використанням - 0,1508 га, згідно з державним актом -

0,1801 га. Однак, така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_3 . У даному випадку розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_3 № НОМЕР_1 + № НОМЕР_2. Згідно з фактичним використанням площа становить 0,3930, згідно з державним актом - 0,4300 га (0,2499+0,1801) Отже різниця становить 0,0370 га при більшій площі, згідно з державним актом.

Щодо земельних ділянок, належних ОСОБА_4 .

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_3, належної на праві власності ОСОБА_4, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,29-3,33 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0193 га, згідно з фактичним використанням - 0,2306 га, згідно з державним актом - 0,250 га (згідно з координатами поворотних точок площа земельної ділянки становить 0,2499 га, тому взято до уваги цю площу). Однак така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_4 . Розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_4 № НОМЕР_3 + № НОМЕР_4. Згідно з фактичним використанням площа становить 0,4532 га, згідно з державним актом - 0,4813 га (0,2499 + 0,2314). Отже, різниця становить 0,0281 га при більшій площі, згідно з державним актом.

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_4, належної на праві власності ОСОБА_4, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,33-2,33 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0088 га, згідно з фактичним використанням - 0,2226 га, згідно з державним актом - 0,231 га. При цьому згідно з координатами поворотних точок, площа земельної ділянки становить 0,2314 га. Однак, така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_4 . Розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_4 :

№ НОМЕР_3 + № НОМЕР_4. Згідно з фактичним використанням площа становить

0,4532 га, згідно з державним актом - 0,4813 га (0,2499+0,2314). Отже, різниця становить 0,0281 га при більшій площі, згідно з державним актом.

Щодо земельних ділянок, належних ОСОБА_1 .

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_5, належної на праві власності ОСОБА_1, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,04-1,45 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0032 га, згідно з фактичним використанням - 0,2532 га, згідно з державним актом - 0,250 га. Однак така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_1 . Розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_4 : № НОМЕР_5 + № НОМЕР_6. Згідно з фактичним використанням площа становить 0,5054 га, згідно з державним актом - 0,551 га (0,250+0,301). Отже, різниця становить 0,0456 га при більшій площі згідно з державним актом.

Фактичні розміри земельної ділянки № НОМЕР_6, належної на праві власності ОСОБА_1, яка розташована на АДРЕСА_2 не відповідають її розмірам, визначеним державним актом (за даними каталогів координат). Величина невідповідностей коливається в межах 0,15-13,61 м. При цьому розбіжності до 0,30 м вважаються незначними. Розбіжність у площах земельної ділянки становить 0,0488 га, згідно з фактичним використанням - 0,2522 га, згідно з державним актом - 0,301 га. Однак така розбіжність є умовною, з причин відсутності розмежування між двома ділянками, належними на праві власності ОСОБА_1 . Розбіжність у площах можливо досліджувати лише за сукупністю площ під двома земельними ділянками ОСОБА_1 : № НОМЕР_5 + № НОМЕР_6 . Згідно з фактичним використанням площа становить 0,5054 га, згідно з державним актом - 0,551 га (0,250 + 0,301). Отже, різниця становить 0,0456 га при більшій площі згідно з державним актом.

Експертним висновком встановлено: земельна ділянка № НОМЕР_1, належна ОСОБА_3, яка розташована на АДРЕСА_2, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку

№ НОМЕР_5, належну ОСОБА_1, розташовану на

АДРЕСА_2, згідно з державним актом. Територія накладання розташована в північній частині межі між порівнюваними конфігураціями земельних ділянок (згідно з фактичним використанням між точками 13 - 14 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_1, точки 9 - 10 за конфігурацією ділянки

№ НОМЕР_5 ). Площа такого накладання становить 0,3 га.

Експертним висновком встановлено: земельна ділянка № НОМЕР_2, належна ОСОБА_3, яка розташована на АДРЕСА_2, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку

№ НОМЕР_6, належну ОСОБА_1, яка розташована на

АДРЕСА_2 згідно з державним актом. Територія накладання розташована вздовж всієї межі між конфігураціями земельних ділянок (згідно з фактичним використанням між точками 6 - 9 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_2, точки 2 - 5 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_6 ). Площа такого накладання становить 0,0203 га.

Експертним висновком встановлено: земельна ділянка № НОМЕР_3, належна ОСОБА_4, яка розташована на АДРЕСА_2, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_5, яка належить ОСОБА_1, яка розташована на

АДРЕСА_2 згідно з державним актом. Територія накладання розташована вздовж всієї межі між конфігураціями земельних ділянок (згідно з фактичним використанням між точками 1 - 9 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_3, точками 11 - 19 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_5 ). Площа такого накладання становить 0,0062 кв.м.

Експертним висновком встановлено: земельна ділянка № НОМЕР_4, належна ОСОБА_4, яка розташована на АДРЕСА_2, згідно з фактичним використанням накладається на земельну ділянку № НОМЕР_6, належну ОСОБА_1, яка розташована на

АДРЕСА_2 згідно з державним актом. Територія накладання розташована вздовж всієї межі між конфігураціями земельних ділянок (згідно з фактичним використанням між точками 3 - 11 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_4, точки 7 - 14 за конфігурацією ділянки № НОМЕР_6). Площа такого накладання становить 0,0062 га.

Копія технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян с. Ковалівка на території Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області № 2005 МФ 19 КИВС 000040, розроблена товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний кадастр" у 2005 році в кількості 14 аркушів, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим документам з питань землеустрою та землекористування, що полягають в наступному: невідповідність технічної документації із землеустрою по складу (не містить: копії заяви фізичної особи; матеріали польових геодезичних робіт

і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; журнал польових вимірювань; збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікацію земельних угідь згідно з формою 6-зем; копію справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання).

Невідповідність технічної документації із землеустрою за правилами оформлення: технічне завдання на складання документів не затверджено замовником та погоджено органом земельних ресурсів після надання висновків про погодження технічної документації та прийомки виконаних робіт; перевірка та прийомка виконаних робіт по підготовці технічної документації із землеустрою виконана до погодження технічної документації органами влади та до погодження технічного завдання; не вказано, додатком до якого рішення є список громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність; в рішенні Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року № 177 зазначено, що до нього додаються додатки № 1 та № 2, однак такі відсутні в матеріалах документації із землеустрою.

Державні акти на право приватної власності на земельні ділянки є правовстановлюючими документами, тому при відповідності технічній документації із землеустрою, окремому дослідженню на предмет відповідності нормам земельного законодавства не підлягають.

Досягнуто висновків, що:

земельна ділянка № НОМЕР_1, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_5, згідно з державним актом площа такого накладання становить 0,3 кв. м;

земельна ділянка № НОМЕР_5, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1, згідно з державним актом площа такого накладання становить 59 кв. м;

земельна ділянка № НОМЕР_2, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_6, згідно з державним актом площа такого накладання становить 203 кв. м;

земельна ділянка № НОМЕР_3, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_5, згідно з державним актом площа такого накладання становить 62 кв. м;

земельна ділянка № НОМЕР_4, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_6, згідно з державним актом площа такого накладання становить 62 кв. м;

земельна ділянка № НОМЕР_6, згідно з фактичним використанням, накладається на земельну ділянку № НОМЕР_4, згідно з державним актом площа такого накладання становить 6 кв. м.

У судовому засіданні суду першої інстанції експерт Савчак В. В. надала відповіді на запитання та пояснила, що компетентним органом їй надано належним чином завірену копію технічної документації, а отже вона вважає її належною та допустимою. У разі, якщо між земельними ділянками не визначена фактична межа, тоді у сторін з`ясовується порядок користування земельними ділянками, оскільки іншим шляхом фактичну межу визначити неможливо. Порушення фактичних меж з межами, визначеними державними актами, є у всіх спірних земельних ділянках. Технічна документація могла бути підставою для видачі державного акта тільки на ту площу, яка зазначена в технічній документації.

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9, яка є сусідкою ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, повідомила, що до 1991 року земельною ділянкою, яка згодом передана у користування сім`ї ОСОБА_10, розпоряджався колгосп ім. Щорса. Розмір земельної ділянки, якою користувалася мати ОСОБА_1, вона не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11, яка є подругою ОСОБА_1, повідомила, що знає родину ОСОБА_10

з 1978 року, користувались їх земельною ділянкою тривалий час. Зі слів ОСОБА_1 знає, що остання має 60 соток землі. Через деякий час,

у 2005 році, вона побачила що земельна ділянка зменшилася візуально.

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12, знайомий ОСОБА_1, повідомив, що з її родиною знайомий з 1978 року, з цього ж часу і допомагав обробляти город ОСОБА_1 . Зі слів матері позивача йому відомо, що земельна ділянка становила 60 соток. У 2005 році звернув увагу, що візуально земельна ділянка зменшилася.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам закону відповідають.

Відповідно до положень частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають

у користуванні громадян( пункт "а" частини третьої статті 116 ЗК України).

Згідно з частинами першою та другою статі 118 ЗК України (2768-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16

ЦК України).

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір у цілому, суди попередніх інстанцій встановили, що земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та розташовані на АДРЕСА_2, мають накладення. Землевласники ОСОБА_4, ОСОБА_3 фактично використовують земельні ділянки меншою площею, чим визначено

у державних актах. При цьому встановлено, що рішенням Ковалівської сільської ради від 25 грудня 2003 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,1801 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,2499 га, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлового будинку. Натомість рішенням Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року затверджено технічну документацію і передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,551 га, тоді як у фактичному користуванні ОСОБА_1, на час складання технічної документації, перебувала земельна ділянка загальною площею 0,51 га, що також підтверджено заявою ОСОБА_1 від 29 жовтня 2003 року про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки та довідкою Ковалівською сільської ради від 17 листопада 2003 року. Визначений у цій довідці розмір земельної ділянки 0,51 га та встановлені межі погоджено суміжними землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що підтверджується актом від 04 жовтня 2003 року "Про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки".

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішенням Ковалівської сільської ради від 31 березня 2005 року затверджено технічну документацію та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку більшої площі ніж та, яка фактично перебувала у її користуванні та була погоджена із суміжними землевласниками, тому державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на підставі рішення сесії сільської ради, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають скасуванню. Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині визнання неправомірними дій суміжних землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо захоплення земельної ділянки ОСОБА_5 та зобов`язання відновити межі, встановити межові знаки відповідно до державних актів, виданих ОСОБА_1, та технічної документації.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 12, 13, 77, 78, 80, 81 ЦПК України та дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що прийняте Ковалівською сільською радою 22 жовтня 2003 року рішення № 93 не відповідає дійсності та містить фальсифікації.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 пропустила установлений законом трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки факт передачі їй у власність земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування був у 2005 році,

а з позовом вона звернулася у 2015 році, колегія суддів до уваги не бере, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Матеріалами справи встановлено, що про порушення свого права (зміну меж своїх земельних ділянок) ОСОБА_3 дізналася у 2013 році, з часу коли ОСОБА_1 змінила паркан. Іншого позивачем, відповідно до вимог статей 76- 78 ЦПК України, суду не надано, тоді як сам факт обізнаності ОСОБА_3 про існування рішення сільської ради про передачу

у власність позивачу земельної ділянки загальною площею 0,551 га, висновків суду першої інстанції не спростовує. При цьому погоджуючи у 2003 році межі земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_1, ОСОБА_3 була обізнана про те, що технічна документація землевпорядною організацією виготовляється на земельну ділянку площею 0,51 га, відповідно такої площі земельну ділянку ОСОБА_1 отримає у власність.

Тому обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач за зустрічним позовом звернулася до суду у строки, визначені статтею 257 ЦК України, з часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Ковалівською сільською радою у березні 2005 року

у ОСОБА_3 не було юридичних підстав для його оскарження, оскільки правовстановлюючий документ на свої земельні ділянки нею отримано

у червні 2010 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність правовстановлюючого документа у суміжного землекористувача не спростовують висновків про те, що під час складання акта про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, яку ОСОБА_1 мала намір отримати у власність, загальна площа цієї земельної ділянки становила 0,51 га, тоді як у власність позивачу оскаржуваним рішенням сільської ради передано земельну ділянку загальною площею 0,551 га.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо порушення норм процесуального права та ненадання оцінки всім поданим доказам, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так

і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні