розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року у складі судді Погрібного С. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що він є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_3 . У встановлені законом строки він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги - дружина померлого - ОСОБА_2 07 березня 2008 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на користь її дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_3 .

Вказував, що відповідно до заяви від 07 березня 2008 року ОСОБА_2 на одержання свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя не претендувала.

Вважав, що оскільки відповідачка відмовилась від частки у спільному майні подружжя та від спадщини на користь дітей спадкодавця, то кожний із спадкоємців успадкував по 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що під час звернення до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину на 1/3 частини спірної квартири, оскільки ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про скасування її заяви про відмову від 1/2 частки у спільному майні та із заявою про видачу їй свідоцтва в порядку спадкування на 1/2 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджував, що такі дії ОСОБА_2 порушують його права та інтереси, оскільки, відмовившись від частки у спільному майні, вона втратила на нього право і позбавлена можливості його поновити у будь-який спосіб.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Комерційний банк "Надра" про визнання права власності, припинення права на частку у майні та припинення іпотеки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 зазначала, що 07 березня 2008 року вона, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до нотаріальної контори із заявою про неприйняття спадщини та відмови від неї на користь дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_3 . Також до нотаріальної контори вона подала заяву, згідно із якою на одержання свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя вона не претендувала. Зазначену відмову надала, виходячи з того, що квартира, яка залишилась після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, буде успадкована їхніми спільними дітьми - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_3 .

Вказувала, що їй стало відомо, що перебуваючи з нею у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_3 мав інші стосунки з жінкою, в результаті чого від нього народилась донька - ОСОБА_4, яка також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У зв`язку із зазначеним вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За будь-яких обставин заява в частині відмови від отримання свідоцтва на1/2 частину у спільному майні подружжя не мала правового значення та не позбавляла її права на 1/2 частину спірного майна, оскільки це не могло бути підставою для припинення її права власності, отже, відмова нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири є протиправною.

Щодо вимоги про припинення права власності ОСОБА_4 на 1/8 частину зазначеної квартири вона вважає, що частка останньої є незначною за розміром і не може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком експертного дослідження, а також тим, що наявні й інші підстави, передбачені статтею 365 ЦК України.

В частині вимог до банку про визнання іпотеки припиненою вважала, що банк позбавлений права вимоги до спадкоємців за кредитним договором № 05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року у зв`язку з пропуском строків, встановлених статтею 1281 ЦК України. Вказане свідчить про припинення основного зобов`язання, і, як наслідок, є підставою для припинення іпотеки.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визнати за нею право власності на 5/8 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_4 на 1/8 частину зазначеної квартири; визнати припиненою іпотеку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В.

Відповідно до журналу судового засідання від 07 червня 2017 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.

У червні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вони, у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .

Стверджували, що не заперечують проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Зазначали, що вони позбавлені можливості отримати свідоцтва про право на спадщину у загальному порядку, у зв`язку із чим вимушені звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просили суд визнати за кожним із них право власності на 1/8 частину спірної квартири.

Відповідно до журналу судового засідання від 19 червня 2017 року позовна заява ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийнята судом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, визнано за ОСОБА_2 право власності на 5/8 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з виплатою компенсації вартості частки у спільному майні в розмірі 74 947,40 грн, що внесені на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією від 31 липня 2017 року № 0.0.818443612.1.

Визнано припиненою іпотеку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного 08 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2671.

Встановлено, що рішення є підставою для скасування відповідної заборони на нерухоме майно № 2367096 від 08 вересня 2005 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вчиненої на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., зареєстрованої в реєстрі за № 244.

Позов третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення районного суду мотивовано тим, що заява ОСОБА_2 від 07 березня 2008 року в частині відмови від отримання свідоцтва на 1/2 частину у спільному майні подружжя не мала правового значення та не може бути підставою для втрати (припинення) її права власності на 1/2 частину спільного спірного майна.

Оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності 1/2 частина квартири, то наявні спадкоємці - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_3 та позашлюбна дитина - ОСОБА_4 вправі вимагати на поділ спадкового майна, що складається з іншої 1/2 частини зазначеної квартири, тобто по 1/8 частці кожному.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, районний суд вказав, що оскільки частка ОСОБА_4 є незначною (складає 1/8 частину) і не може бути виділена в натурі, що підтверджується висновком експертного дослідження № 154/17 від 28 травня 2017 року, та враховуючи, що спільне володіння і користування майном співвласниками є неможливим, отже, припинення права власності на 1/8 частини спірної квартири, не завдаватиме істотної шкоди ОСОБА_4 . Вона є громадянином іноземної країни, фактично нині проживає та завжди проживала за межами України на території Російської Федерації, в якій у неї є постійне місце проживання, місце роботи; у спірній квартирі ця особа ніколи не проживала та не відвідувала за її адресою батька.

При цьому суд взяв до уваги звіт про оцінку майна № AS27-170606-010, виконаного ТОВ "Інститутом незалежної експертної оцінки", у якому вказано, що ринкова вартість 1/8 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 74 947,40 гривень.

Районний суд зазначив, що банком порушено вимоги статті 1281 ЦК України, в результаті чого він втратив право вимоги до спадкоємців. Крім того, районний суд вважав, що заява банку вих. № 380 від 19 лютого 2008 року не може вважатися вимогою кредитора у розумінні статті 1281 ЦК України, оскільки, по-перше, вона вчинена у формі неконкретної за правовою метою заяви, в якій відсутні сформульовані вимоги щодо певних конкретних зобов`язань спадкодавця; по-друге, вказана заява не адресована певним суб`єктам - спадкоємцям, які прийняли спадщину, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а так само до інших спадкоємців померлого.

Враховуючи те, що банк позбавлений права вимоги до спадкоємців за кредитним договором № 05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року, основне зобов`язання є припиненим.

При цьому суд послався на пункт 1 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", у якій зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Також з метою забезпечення належного виконання рішення по справі суд першої інстанції вважав за можливе відповідно до вимог статті 217 ЦПК України визначити спосіб виконання рішення шляхом скасування відповідної заборони на нерухоме майно № 2367096 від 08 вересня 2005 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Надра" залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про задоволення частини позовних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки квартири та встановлення того, що рішення є підставою для скасування відповідної заборони на нерухоме майно. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (статті 15, 1281 ЦК України, статті 17 Закон України "Про іпотеку") та процесуального (статей 263, 264 ЦПК України) права.

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що оскільки основне зобов`язання за кредитним договором № 05/08/2005/840-К468 від 26 серпня 2005 року є припиненим, це свідчить про наявність безумовних підстав для визнання іпотеки за договором від 08 вересня 2005 року також припиненою.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Консалт Солюшенс", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині визнання припиненою іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ; в іншій частині справу за позовом ОСОБА_3 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2020 року касаційна скарга ТОВ "Консалт Солюшенс" надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_6

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2020 року заяву ТОВ "Консалт Солюшенс" про залучення його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Комерційний банк "Надра" задоволено, залучено ТОВ "Консалт Солюшенс" до участі у справі як правонаступника ПАТ "Комерційний банк "Надра", поновлено ТОВ "Консалт Солюшенс" строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року № 2766/0/226-20 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 та на підставі службової записки секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/5924/17 за касаційними провадженнями № 61-8793ск20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу № 522/5924/17 призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ "Консалт Солюшенс" мотивована тим, що воно є правонаступником ПАТ "Комерційний банк "Надра" та на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2020 року № GL3N216954 до нього перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_3 за кредитним договором від 26 серпня 2005 року № 05/08/2005/840-К/468.

Посилається на те, що банку стало відомо про відкриття спадщини щонайменше 19 лютого 2008 року, що підтверджується надісланою на адресу Третьої одеської державної нотаріальної контори заявою від 19 лютого 2008 року вих. № 3780. Відповідно до змісту вказаної заяви банк просив нотаріальну контору повідомити його, чи зверталися спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини, а також просив нотаріальну контору повідомити спадкоємців про наявність зазначеного у заяві боргу.

Стверджує, що саме цією заявою підтверджується виконання банком вимог статті 1281 ЦК України щодо необхідності пред`явлення вимог кредиторів в межах шестимісячного строку.

Зазначає, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцеві, так і через нотаріуса. При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц, у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 303/2794/17, у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 751/8658/15-ц, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 205/6749/15-ц та інші. Також вважає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Вказує, що порядок пред`явлення претензій кредитором спадкодавця спадкоємцям саме через нотаріуса прямо передбачено пунктом 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) .

Оскільки банк у вказаній заяві просив нотаріуса повідомити спадкоємців ОСОБА_3 про наявність боргу, отже, вказана заява відповідає правовій природі претензії.

Крім того, заявник посилається на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, джерела коштів, за які було придбано предмет іпотеки. Вважає. Що спірна квартира була придбана за рахунок коштів, отриманих на підставі кредитного договору від 26 серпня 2005 року, оскільки у договорі зазначено, що цільовим використанням кредиту є розрахунки за придбання позичальником у власність житла - квартири АДРЕСА_1 . Отже, вказана квартира могла належати ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16; постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15, від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15, від 12 грудня 2018 року у справі № 371/1063/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 205/6749/15, від 24 вересня 2019 року у справі № 159/6038/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 751/8658/15; від 26 вересня 2019 року у справі № 620/136/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 303/2794/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотань учасника справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що у 2012 році на прохання ОСОБА_2 видала довіреність на представництво інтересів в суді на ім`я ОСОБА_7 (юридична фірма "Домінанта"), проте, з моменту відправлення довіреності вона не отримувала жодного процесуального документу від повіреного.

Вказує, що її не повідомляли про розгляд справи та про призначенні судові засідання.

Вважає оскаржувані судові рішення такими, що порушують її права та підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 10 вересня 2007 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 9).

Після його смерті відкрилася спадщина на усе майно, що належало спадкодавцю, зокрема, й на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала на праві власності померлому на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., зареєстрована в реєстрі за № 2533 (том 1, а. с. 10).

ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтв про народження, відповідно, від 10 квітня 1979 року, 12 серпня 1983 року та від 26 листопада 1998 року (том 1, а. с. 8, 51, 56).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, укладеному 12 серпня 1978 року та зареєстрованому Куйбишевським районним ЗАГС Кокчетавської області Казахської СРСР.

26 серпня 2005 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір № 05/08/2005/840-К46826, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 230 000 доларів США (том 1, а. с. 17-21).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та позичальником 08 вересня 2005 року укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 88 - 90).

ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги спадкоємців, 07 березня 2008 року звернувся до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_3, що підтверджується відповідною заявою у наданій спадковій справі щодо майна померлого (том 1, а. с. 48).

01 лютого 2008 року, ОСОБА_8, як законний представник ОСОБА_4, звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідною заявою у наданій спадковій справі щодо майна померлого (том 1, а. с. 28).

Відповідно до заяви ВАТ "КБ "Надра" за вих. № 380 від 19 лютого 2008 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори банку стало відомо, що згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому ВАТ "КБ "Надра" просив повідомити нотаріальну контору чи зверталися спадкоємці ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, а також повідомити спадкоємців про наявність боргу (том 1, а. с. 32).

На вказаний запит Третя одеська державна нотаріальна контора надала відповідь Банку за вих. №. 1622 від 29 лютого 2008 року про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 - малолітньої доньки ОСОБА_4 (том 1, а. с. 42).

ОСОБА_2, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, 07 березня 2008 року звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_3, що підтверджується відповідною заявою у наданій спадковій справі щодо майна померлого (том 1, а. с. 50).

ОСОБА_5, спадкоємець першої черги спадкоємців, 07 березня 2008 року звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_3, що підтверджується відповідною заявою у наданій спадковій справі щодо майна померлого (том 1, а. с. 51).

ОСОБА_2 07 березня 2008 року звернулася до Шостої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про неприйняття спадщини та відмови від неї на користь їхніх дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_3 (том 1, а. с. 49).

Відповідно до звіту про оцінку майна № AS27-170606-010, виконаного ТОВ "Інститутом незалежної експертної оцінки", ринкова вартість 1/8 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 74 947,40 гривень.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Оскільки рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного перегляду лише в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки квартири, отже, підстав для перегляду у касаційному порядку рішення районного суду у іншій частині немає.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів першого, четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ "Консалт Солюшенс" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині, що є предметом перегляду судом касаційної інстанції, не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положення статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки квартири та встановлення того, що рішення є підставою для скасування відповідної заборони на нерухоме майно районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що банком порушено вимоги статті 1281 ЦК України, в результаті чого він втратив право вимоги до спадкоємців. При цьому районний суд вважав, що заява банку вих. № 380 від 19 лютого 2008 року не може вважатися вимогою кредитора у розумінні статті 1281 ЦК України.

З такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд не погоджується та вважає, що вони не відповідають нормам матеріального права, з огляду на таке.

У справі, що переглядається, застосуванню підлягає строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, а саме, шість місяців, який є преклюзивним.

Судами встановлено, що 19 лютого 2008 року ВАТ "КБ "Надра" направив до Третьої одеської державної нотаріальної контори заяву за вих. № 380, у якій повідомив про те, що в померлого ОСОБА_3 станом на 23 лютого 2008 року існує несплачений борг за кредитними зобов`язаннями у розмірі 1 511 053,60 грн та просив нотаріальну контору повідомити його чи зверталися спадкоємці ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, а також повідомити спадкоємців про наявність боргу.

Хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що заява ВАТ "КБ "Надра" від 19 лютого 2008 року не є вимогою у розумінні статті вказаної статті, оскільки не пред`явлена до спадкоємців боржника та її зміст носить інформаційний характер, є неправильними, оскільки, виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

При цьому законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог.

Зі змісту вимоги (заяви) банку, адресованої нотаріусу, чітко убачається кореспондуючий обов`язок спадкоємців погасити борг спадкодавця.

Отже, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки квартири підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно протлумачено зміст заяви ВАТ "КБ "Надра" від 19 лютого 2008 року. Зокрема, суди не звернули уваги на те, що у заяві міститься прохання ВАТ "КБ "Надра" повідомити, чи зверталися спадкоємці ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини, а також прохання повідомити спадкоємців про наявність боргу. При цьому у тексті вказаної заяви вказано, що станом на 23 лютого 2008 року несплачений борг по отриманому ОСОБА_3 кредиту складає 1 511 053,60 грн.

Враховуючи, що до заяви від 19 лютого 2008 року, зокрема, було долучено копію кредитного договору від 26 серпня 2005 року № 05/08/2005/840-К/468 та копію розрахунку суми заборгованості по кредитному договору від 26 серпня 2005 року № 05/08/2005/840-К/468, підстав вважати, що вказана заява містить інформаційний характер та не є вимогою в розумінні статті 1281 ЦК України немає.

При цьому у матеріалах спадкової справи № 249/08 від 07 березня 2008 року міститься копія відповіді Третьої одеської державної нотаріальної контори від 28 лютого 2008 року на заяву від 19 лютого 2008 року, у якій нотаріус повідомив ВАТ "КБ "Надра" про те, що до нотаріальної контори зі спадкоємців після померлого ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_8, яка діє як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Також у матеріалах спадкової справи є повідомлення від 29 лютого 2008 року адресоване Третьою одеською державною нотаріальною конторою Абрамкіній Л. В. про те, що ОСОБА_3 має заборгованість перед ВАТ "КБ "Надра" за кредитним договором від 26 серпня 2005 року № 05/08/2005/840-К/468 у розмірі 1 511 053,60 грн (том 1, а. с. 43).

Отже, судами попередніх інстанцій неправильно встановлено, що ВАТ "КБ "Надра" у встановлений законом строк не пред`явило вимоги до спадкоємців боржника, а заява від 19 лютого 2008 року не містить ознак "вимоги".

З огляду на зазначене та враховуючи, що 19 лютого 2008 року ВАТ "КБ "Надра" в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, направило до Третьої одеської державної нотаріальної контори вимогу про виконання зобов`язання до спадкоємців ОСОБА_3, підстави вважати, що кредитне зобов`язання припинено, відсутні. Оскільки зобов`язання за кредитним договором від 26 серпня 2005 року № 05/08/2005/840-К46826, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра", не припинено, відтак, не припинено і укладений 08 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотечний договір.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій в оскаржуваній частині було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра" про визнання припиненою іпотеки квартири та ухвалення нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні відповідної частини позову ОСОБА_2 .

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати, які сплатило ТОВ "Консалт Солюшенс" за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 10 560 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Консалт Солюшенс", оскільки касаційний суд частково задовольняє його касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про визнання припиненою іпотеки квартири скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про визнання припиненою іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору, укладеного 08 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2671, відмовити.