треті особи: Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості", Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Обідіної О. І., Хіль Л. М.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), треті особи: Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості", Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація (далі - Полтавська РДА), про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2005 року ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сад" (далі - ВАТ "Сад") в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І., що діяв на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року по справі № 10/47, укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка.

Під час укладення договору на товарній біржі покупцеві стало відомо, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та у зв`язку із цим із часу укладення договору покупець вважав, що правомірно володіє гідроспорудою, тому не звертався до будь-яких органів та установ з приводу оформлення права власності.

Зазначав, що з 2009 року здійснює оренду ставка площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби на підставі укладеного з Полтавською РДА договору.

Посилався на те, що 13 березня 2017 року розпорядженням голови Полтавської ОДА № 142 йому було поновлено договір оренди ставка та зобов`язано зареєструвати право користування земельною ділянкою. Однак, Комунальне підприємство (далі - КП) "Реєстраційна служба" Оржицької районної ради відмовило у реєстрації, оскільки договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка від 28 січня 2005 року нотаріально не посвідчений.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ним та ВАТ "Сад", що зареєстрований Товарною біржою "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону від 28 січня 2005 року № 3, визнати за ним право власності на гідротехнічну споруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташований в с. Адріївка на території Гожулівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року у складі судді Кіндяка І. С. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Сад", що зареєстрований Товарною біржою "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону № 3 від 28 січня 2005 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду площею 3741 кв. м ставка у складі земляної дамби (1), кріплення дамби (2), шахти водоскиду (3), технологічного містку (4), труби шахтного водоскиду (5), гасителю (6), що розташована у с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішення районного суду мотивовано тим, що встановленим є факт того, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, продавець - ВАТ "Сад", на виконання умов договору передав покупцеві спірне нерухоме майно, яке є предметом договору, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року, а покупець передав продавцеві - ВАТ "Сад", в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І. у рахунок оплати предмета договору грошові кошти у сумі 7 300 грн і вступив у володіння цим нерухомим майном. Отже, договір виконано повністю. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та виконали їх в повному обсязі, однак нотаріально не посвідчили і це порушує права покупця на вільне розпорядження придбаним нерухомим майном та є перешкодою у його державній реєстрації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу задоволено.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання щодо визнання за позивачем права власності на гідротехнічну споруду площею 3741 кв. м ставка, суд першої інстанції, всупереч вимогам статей 5, 12 ЦПК України, не роз`яснив позивачу, що тим самим зачіпаються інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу та не вирішив питання щодо залучення Державної екологічної інспекції до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми статей 3- 6 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статей 186- 187 ЦК України та фактично прирівняв об`єкт нерухомості до водного об`єкта.

Також, судом апеляційної інстанції не проведено розмежування повноважень трьох державних органів щодо представництва інтересів держави і не визначено чому саме одному з них надана перевага.

Звертає увагу на те, що висновок суду апеляційної інстанції про право власності держави на гідротехнічну споруду ставка зроблено на підставі недопустимих доказів, без жодного документального підтвердження.

Вважає, що суд безпідставно ототожнив інтереси держави в даній справі з правами Державної екологічної інспекції, оскільки у справі є належний відповідач та орган, що одночасно представляє інтереси держави, а саме Полтавська обласна державна адміністрація.

Крім того судом апеляційної інстанції незаконно поновлено строк на апеляційне оскарження та безпідставно надано прокурору право представництва в суді.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року прокурор Прокуратури Полтавської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначає, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції немає, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою та зводиться до обґрунтування відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів відносно того, що він у встановлений законом порядку набув право власності на спірне нерухоме майно.

Посилається на відсутність доказів у матеріалах справи того, що ВАТ "Сад" мало право власності на спірне нерухоме майно, а, отже, і право продажу його ОСОБА_1 .

Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У грудні 2020 року Полтавська обласна державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Вказує, що адміністрація не є належним відповідачем у справі, оскільки не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження гідротехнічною спорудою, щодо якої заявлені позовні вимоги про визнання права власності.

Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сад" в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І., що діяв на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року у справі № 10/47, укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка (том 1, а. с. 212).

Відповідно до умов договору покупець, ОСОБА_1 набув право власності на гідроспоруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташована в с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради за межами населених пунктів.

Договір купівлі-продажу зареєстровано Товарною біржею "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону, що підтверджується протоколом аукціону № 3 від 28 січня 2005 року (том 1, а. с. 19).

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року гідроспоруду ставка передано покупцю (том 1, а. с. 213). Грошові кошти на виконання договору були передані продавцеві в той же день, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 345 від 04 лютого 2005 року (том 1, а. с. 18, на звороті).

На підставі розпорядження голови Полтавської РДА від 18 травня 2009 року № 263 між ОСОБА_2 та Полтавською РДА укладено договір оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб від 26 жовтня 2009 року (том 1, а. с. 23-28).

На підставі розпорядження голови Полтавської РДА від 03 липня 2009 року № 396 між ОСОБА_2 та Полтавською РДА укладено договір оренди водного об`єкта (ставка) від 03 липня 2009 року № 04-20/09, згідно з яким орендарю передано в строкове платне користування на 5 років ставок площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби (том 1, а. с. 19-21).

Згідно з рішенням 13-ї сесії сьомого скликання Гожулівської сільської ради від 14 грудня 2016 року № 15 "Про присвоєння назви земельній ділянці водного фонду за межами населеного пункту" за заявою, позивача вищезазначеній земельній ділянці водного фонду було присвоєно назву Урочище Андріївське (том 1, а. с. 23).

30 січня 2017 року між ОСОБА_2 та Полтавською ОДА було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 26 жовтня 2009 року, якою продовжено строк дії договору від 26 жовтня 2009 року до 31 грудня 2017 року, що підтверджує копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2017 року № 79432180 (том 1, а. с. 28, на звороті).

Відповідно до розпорядження голови Полтавської ОДА від 13 березня 2017 року № 142 "Про поновлення договору оренди водного об`єкта ФОП ОСОБА_1 " поновлено вищезазначені договір оренди водного об`єкта від 03 липня 2009 року та договір оренди землі від 26 жовтня 2009 року (державна реєстрація 26 жовтня 2009 року) шляхом укладення нового договору оренди водного об`єкта від 28 квітня 2017 року, згідно з яким орендарю передано в оренду водний простір (ставок) площею 4,5452 га, розташований за межами с. Андріївка на території Гожулівської сільської Ради Полтавського району Полтавської області, земельну ділянку під водним об`єктом площею 7,4295 га, кадастровий № 5324080700:00:001:0006 (том 1, а. с. 30).

Згідно з вимогами пункту 3 розпорядження голови Полтавської ОДА від 13 березня 2017 року № 142, після укладення нового договору оренди, орендар, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою, кадастровий № 5324080700:00:001:0006, що підтверджується витягом від 07 серпня 2017 року № 93776452 (том 1, а. с. 35-36).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 2-16552/10 (провадження № 11-1072зва18), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 910/21160/16, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 5, 12 ЦПК України не роз`яснив позивачу, що його вимогами зачіпаються інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу та не вирішив питання щодо залучення Державної екологічної інспекції до участі у справі.

Проте, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки прокурором належно не обґрунтовано, а судом апеляційної інстанції не перевірено та не досліджено, як рішенням суду першої інстанції були вирішені питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Державної екологічної інспекції Центрального округу, враховуючи повноваження останньої та заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнаня дійсним договору купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ним та ВАТ "Сад", що зареєстрований Товарною біржою "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону від 28 січня 2005 року № 3, визнання за ним право власності на гідротехнічну споруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташований в с. Адріївка на території Гожулівської сільської ради.

При цьому, не було надано жодної правової оцінки тому, чому прокурор та суд апеляційної інстанції вважають, що Полтавська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі, враховуючи, що саме нею були передані ОСОБА_1 в оренду земельна ділянка та ставок, на якому знаходиться спірна гідротехнічна споруда, а Державна екологічна інспекція Центрального округу стороною правочину не була, а тому у районного суду й не було підстав для її залучення.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог статей 263- 265, 367, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не перевірив й не встановив, хто є належним відповідачем у справі, дійшовши передчасного висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

При цьому, прохання касаційної скарги ОСОБА_1 про залишення в силі рішення суду першої інстанції є передчасним, оскільки апеляційний суд не перевіряв його на предмет законності та обґрунтованості, а з формальних і невірних підстав скасував його.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки підставам звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.