ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор`євої Л.І.,
суддів:
Балюка М.І., Данчука В.Г., Косенка В.Й., Охрімчук Л.І., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до приватного підприємства "Іменс плюс", третя особа – ОСОБА_8, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У березні 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до приватного підприємства "Іменс плюс" про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначали, що з 1 червня 2007 року вони перебували з відповідачем у трудових відносинах.
Наказом директора приватного підприємства "Іменс плюс" від 7 лютого 2008 року їх було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, просили скасувати наказ про їхнє звільнення, поновити їх на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та по 5 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Скасовано наказ приватного підприємства "Іменс Плюс" (правонаступник – приватне підприємство "Актівсерв") від 7 лютого 2008 року в частині звільнення ОСОБА_5 з посади касира магазину "Spriengfield", ОСОБА_6 з посади продавця магазину "Spriengfield" та ОСОБА_7 з посади касира магазину "Spriengfield" з підстав, передбачених п. 2 ст. 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на роботі з 7 лютого 2008 року. Стягнуто з приватного підприємства "Актівсерв" на користь ОСОБА_5 20 431 грн. 26 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 тис. грн. моральної шкоди. Стягнуто з приватного підприємства "Актівсерв" на користь ОСОБА_6 21 004 грн. 37 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 тис. грн. моральної шкоди. Стягнуто з приватного підприємства "Актівсерв" на користь ОСОБА_7 20 143 грн. 59 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1 тис. грн. моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Актівсерв" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивачів є незаконним, оскільки відповідач не довів вини звільнених працівників у вчиненні діянь, які б спричинили втрату до них довір`я, тому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягають поновленню на роботі зі стягненням на їхню користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та завданої моральної шкоди.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 1 червня 2007 року перебували в трудових відносинах із приватним підприємством "Іменс плюс", правонаступником якого є приватне підприємство "Актівсерв".
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 працювали на посадах касирів магазину "Spriengfield", а ОСОБА_6 – на посаді продавця магазину "Spriengfield".
21 січня 2008 року приватним підприємством "Іменс плюс" проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей у зазначеному магазині, за результатами якої було виявлено нестачу товару на суму 57 297 грн.
Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що зазначена нестача товарно-матеріальних цінностей виникла внаслідок: 1) недбалого (халатного) ставлення до виконання своїх службових обов`язків усіх працівників магазину; 2) перевищення службових повноважень касирами і директором магазину; 3) продажу товарів зі знижками, які перевищують установлені на підприємстві; 4) надання недостовірної інформації й придбання речей в особисте користування за цінами, які менші від закупівельних.
ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у порушення Положення про маркетингову політику підприємства продавали товари зі знижкою 90%.
ОСОБА_6 не забезпечив збереження отриманих ним товарно-матеріальних цінностей та не повідомив директора про обставини, які перешкоджали збереженню товарів.
Наказом директора приватного підприємства "Іменс плюс" від 7 лютого 2008 року позивачів було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку винних дій працівника, який безпосереднього обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосереднього обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.
Таким чином, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є скоєння працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має.
Разом з тим власник повинен довести наявність у діяннях працівника конкретних порушень та наявність вини працівника у цих порушеннях. Такими можуть бути порушення порядку прийняття і відпуску грошових і товарних цінностей, недодержання правил їх схову, неповідомлення відповідним посадовим особам (власнику чи уповноваженому ним органу) про обставини, що перешкоджають збереженню грошових і матеріальних цінностей.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції на порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України зазначені положення закону залишив поза увагою; не визначився з характером спірних правовідносин; доводів відповідача про наявність підстав для втрати довір`я роботодавцем до позивачів належним чином не перевірив; висновків про відсутність таких підстав не вмотивував.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Актівсерв" задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.І. Григор`єва
Судді:
М.І. Балюк
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко
Л.І. Охрімчук