розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2019 року у складі судді Скаковської І. В., постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., Денишенко Т. О.,

Описова частина

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (далі - ПрАТ "ПК "Поділля") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" (далі - ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"), третя особа - сектор державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,781 га, кадастровий номер 0523986800:01:000:0016, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

05 жовтня 2010 року між ПрАТ "ПК "Поділля" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за № 0402 терміном на 10 років. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30 грудня 2010 року Томашпільським відділом Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК". Ця земельна ділянка перебуває в обробітку позивача, однак при вибірковому інформаційному моніторингу Державного земельного кадастру встановлено, що 23 жовтня 2017 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації проведено реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, 09 жовтня 2017 року між ТОВ "АК "Зелена долина" та ОСОБА_1 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 4. Предметом договору є земельна ділянка площею 2,781 га, кадастровий номер 0523986800:01:000:0016, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Строк дії - 7 років з дати передачі емфітевзисного права, додаткові відомості: землекористувач (відповідач 2) набуває емфітевзисне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 30 жовтня 2010 року. Тобто ОСОБА_1 було передано в користування іншому користувачеві ту саму земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача на підставі укладеного договору оренди землі, дія якого не закінчилася.

Вважає, що оспорюваний договір емфітевзису та реєстрація права емфітевзису унеможливлює реалізацію переважного права на поновлення договору оренди землі позивачем.

Враховуючи викладене, ПрАТ "ПК "Поділля" просило визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 4 від 09 жовтня 2017 року, укладений між ТОВ "АК "Зелена долина" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,781 га, кадастровий номер 0523986800:01:000:0016, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 4 від 09 жовтня 2017 року, укладений між ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,781 га, кадастровий номер 0523986800:01:000:0016, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладений 09 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "АК "Зелена долина" договір № 4 про право користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис) порушує передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача на пролонгацію дії відповідного договору оренди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що наявність договірних відносин між ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" та ОСОБА_1 не стосуються позивача, оскільки мають відкладальну умову, та не порушують переважне право на поновлення договору оренди, оскільки ОСОБА_1 після закінчення строку оренди не мав наміру продовжувати саме орендні відносини щодо спірної земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ПК "Поділля" просить залишити рішення місцевого та постанову апеляційного судів без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що переважне право на пролонгацію дії договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі", не є безумовним, в той же час, норми вказаного закону можуть розповсюджуватися лише на відносини оренди, які він з позивачем продовжувати не бажав. Таким чином в оскаржуваних рішеннях судами безпідставно було встановлено, що переважне право позивача на поновлення договору оренди, було порушене внаслідок укладення договору емфітевзису, емфітевтичне право за яким, передається лише після завершення строку дії договору оренди.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,78 га, розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВН № 026016, виданого 04 січня 2002 року Яланецькою сільською радою Томашпільського району Вінницької області.

05 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "ПК "Поділля" було укладено договір оренди землі № 0402 строком на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК" 30 грудня 2010 року за № 041006100331.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди від 31 грудня 2010 року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 2,78 га.

09 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 (Власник) та ТОВ "АК "Зелена долина" (Землекористувач) було укладено договір № 4 про право користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,781 га, кадастровий номер 0523986800:01:000:0016, яка розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Підпунктом 5.1. вказаного договору встановлено, що землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року № 0402, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ПК "Поділля" та зареєстрованого у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК" 30 грудня 2010 року за № 041006100331.

Відповідно до підпункту 5.3. зазначеного договору власник земельної ділянки гарантує, що до підписання цього договору ним або його представником не було укладено, а також після підписання цього договору не буде укладено правочину, спрямованого на продовження (поновлення) строку договору оренди землі 05 жовтня 2010 року № 0402, або будь - якого нового договору оренди землі об`єктом оренди якого буде земельна ділянка зазначена у цьому договорі.

Право користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТОВ "АК "Зелена долина" (Землекористувач) було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2017 року. При цьому у змісті, характеристиці іншого речового права, що реєструється, державний реєстратор зазначив, що строк дії становить 7 років з дати передачі емфітевзисного права, додаткові відомості: землекористувач (ТОВ "АК "Зелена долина") набуває емфітевзисне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 30 жовтня 2010 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недотримання цієї процедури орендарем його переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

При цьому, переважне право орендаря буде порушене, зокрема, у разі укладення іншого договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Установлено, що на час звернення з цим позовом до суду орендодавець ПрАТ "ПК "Поділля" не вчинив будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, не повідомив орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Зокрема, встановлено, що орендар не направив орендодавцю і необхідний проект додаткової угоди.

У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 15 ЦК України.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Оскільки порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України, може мати матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем за умови отримання орендодавцем письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, а ПрАТ "ПК "Поділля" такого повідомлення на час подання позову не направило, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі та іншого права ПрАТ "ПК "Поділля" як користувача спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 05 жовтня 2010 року № 0402.

При цьому слід ураховувати, що підпунктом 5.1. договору № 4 про право користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлено, що землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 05 жовтня 2010 року № 0402, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ПК "Поділля" та зареєстрованого у Томашпільському відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК" 30 грудня 2010 року за № 041006100331.

Зазначене, з огляду на відкладальну умову набуття права за оспорюваним договором, виключає можливість порушення прав позивача як користувача земельною ділянкою за вказаним договором оренди землі від 05 жовтня 2010 року № 0402 до закінчення терміну його дії.

При таких обставинах, оскільки у зв`язку з укладанням 09 жовтня 2017 року договору емфітевзису № 4 суб`єктивне цивільне право та інтерес особи, яка звернулася до суду з цим позовом, не порушується, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При таких обставинах, відповідно до положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, з ПАТ "ПК "Поділля" на користь ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 167 грн, що складається з: 2 643 грн - сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 3 524 грн - сума судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2019 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина", третя особа - сектор державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" на відшкодування судових витрат 6 167 грн (шість тисяч сто шістдесят сім гривень).