провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року, ухвалену у складі судді Ткач О. В., та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Яреська А. В., Дронської О. І., Карташова О. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона уклала з АТ КБ "ПриватБанк" договори банківського рахунка та отримала картку MasterCard № НОМЕР_1 і картку Універсальна MasterCard № НОМЕР_2, на яких знаходились грошові кошти у сумі 66 684,68 грн та 111 943,46 грн відповідно.

Починаючи з 10 липня 2015 року, їй не вдавалося отримати гроші через мережу банкоматів АТ КБ "ПриватБанк" і відповідні звернення до відповідача залишилися без відповіді та реагування. Внаслідок таких протиправних дій відповідача вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами.

Просила суд зобов`язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами в гривні, що знаходяться на поточних рахунках та обслуговуються карткою MasterCard № НОМЕР_1 в сумі 66 684,68 грн та карткою Універсальна MasterCard № НОМЕР_2 в сумі 111 943,46 грн, і стягнути з відповідача пеню з 10 липня 2015 року за прострочення виконання послуги за договором за кожний день прострочення в розмірі 3% вартості послуги, що на 30 грудня 2015 року складає суму в розмірі 927 079,32 грн.

11 лютого 2016 року позивач уточнила позовні вимоги й просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 178 628,14 грн та пеню в розмірі 927 079,32 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 66 684,68 грн й 111 943,46 грн, всього стягнено 178 624,14 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на статтю 1074 ЦК України як на підставу блокування рахунків (видаткових операцій) є необґрунтованим, оскільки правовідносини між сторонами регулюються статтями 1058, 1070 ЦК України і за договором банківського вкладу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважав, що до таких висновків суд дійшов із додержанням норм матеріального та процесуального права, при оцінці доказів у справі не допустив порушення правил оцінки доказів, правильно встановивши зміст правовідносин, що склались між сторонами, та застосував відповідні до них норми матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

26 грудня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. Судові рішення в частині відмови у стягненні 3% вартості послуги не оскаржені.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк як суб`єкт первинного фінансового моніторингу неодноразово витребував у ОСОБА_1 документи щодо походження значних грошових сум, які надійшли на її карткові рахунки, проте клієнт належних і достатніх доказів на спростування обґрунтованих підозр відповідача не надала. З метою зупинення вказаних фінансових операцій відповідач відповідно норм статті 1074 ЦК України та умов договору банківського обслуговування зупинив розпорядження позивачем грошовими коштами шляхом блокування картрахунків в рамках укладеного сторонами договору та в межах чинного законодавства, що належним чином не проаналізовано судами першої та апеляційної інстанцій, не досліджено природу перерахованих на рахунок позивача грошових коштів та неправомірно в основу рішення покладено лише пояснення, викладені у позовній заяві.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - адвокат Погрібняк Д. С. направив відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що її доводи зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Зазначив, що відповідачем на підтвердження своїх заперечень не надано належних та допустимих доказів.

Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана АТ КБ "ПриватБанк" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 грудня 2016 року.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху в зв`язку з неналежним оформленням.

Після належного усунення заявником недоліків касаційної скарги ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має в АТ КБ "Приватбанк" рахунки № НОМЕР_1 картки MasterCard та № НОМЕР_2 картки MasterCard Універсальна, на яких розміщено 66 684,68 грн і 111 943,46 грн відповідно, що підтверджується роздруківкою інформації про картки і виписками про рух коштів.

Умови користування рахунками, права й обов`язки банку і позивача передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом СП-2012-7061750 від 13 грудня 2012 року.

З липня 2015 року банк заблокував рахунки позивача і повідомив, що внаслідок проведеного банком фінансового моніторингу її рахунків виявлено функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей, тому їй запропоновано надати документи на спростування вказаних підозр та документи, що підтверджують проходження грошових коштів по її рахунках за період з 1 січня 2015 року до 10 липня 2015 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIIIпідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у вказані редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Між сторонами виникли правовідносини з питань банківського обслуговування, врегульовані нормами ЦК України, Законами України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) .

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) .

Згідно з статтею 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Пункт 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначає, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Пунктом 14.13 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.

Частиною першою статті 40-1 цього Закону визначено, що сквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" № 1702 -VII:

1. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України (2341-14) , та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторинг), який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

2. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї етапі, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

3. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) . У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про затишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

4. У разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої цієї статті Закону прибуткові фінансові операції не зупиняються. При цьому суб`єкт первинного фінансового моніторингу в день проведення, але не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової операції зобов`язаний повідомити про здійснення прибуткових фінансових операцій та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій спеціально уповноваженому органу.

5. У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України (2341-14) , не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:

третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової (фінансових) операцій (операції);

наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відвідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової, операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого пня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції), зазначеної у рішенні спеціального уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій);

наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини п`ятої статті 23 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту у разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів.

Вироку суду, що давав би підстави вважати ОСОБА_1 винною у вчинені будь-якого злочину, відповідачем не надано, як не надано інформації, що АТ КБ "Приватбанк" звертався з заявою до правоохоронних органів з цього приводу відносно ОСОБА_1 .

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено статтею 387 ЦК України.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (361-20) , проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою, що не дотримані банківською установою у застосуванні обмежень з розпорядження коштами позивача.

Встановивши, що банк неналежно виконав обов`язок як суб`єкта фінансового моніторингу щодо повідомлення правоохоронних органів про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, і не довів належними та допустимими доказами правомірність блокування протягом тривалого часу карткових рахунків позивача, суд першої інстанції стягнув на користь позивача суми, заблоковані на відповідних карткових рахунках.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність відповідних правових підстав для утримання банком грошових коштів позивача, адже ці кошти не є заарештованими слідчим чи за ухвалою суду, проте без належних та відповідних правових підстав тривалий час утримуються банком. Рішення суду про повернення коштів позивачеві відповідає вимогам чинного законодавства.

Верховний Суд відхиляє безпідставні доводи касаційної скарги, оскільки ці доводи були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, даним доводам надана належна оцінка, висновків, викладених у судових рішеннях, вони не спростовують.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 201/16367/16 (провадження № 61-26561св18), від 1 квітня 2020 року у справі № 712/580/16-ц (провадження № 61-36043св18), від 13 квітня 2020 року у справі № 263/3736/17 (провадження № 61-1220св17) та від 17 червня 2020 року у справі № 460/5096/15-ц (провадження №61-1523св17).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Касаційний суд дійшов висновку про те, що при вирішенні справи у частині вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 178 628,14 грн судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, не встановлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення у відповідній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 401 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"залишитибез задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 178 628,14 грн залишити без змін.