Постанова

Іменем України

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 343/2144/15-ц

провадження № 61-5551св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання шлюбу та поділ майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя

за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Мушинський Віктор Тадеушович, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року у складі судді Тураша В. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Матківського Р. Й., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила: 1) розірвати шлюб, укладений між сторонами 20 вересня 2003 року;

2) малолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати разом з нею;

3) визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснити його поділ та визнати за нею право власності на 3/4 частини цього будинку, на решту - 1/4 частину вказаного будинку право власності визнати за відповідачем;

4) визнати земельну ділянку площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0182, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності, здійснити її поділ та визнати за нею право власності на 3/4 частини цієї земельної ділянки, на іншу частину визнати право власності за відповідачем;

5) визнати земельну ділянку площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: вул., об`єктом права спільної сумісної власності, здійснити її поділ та визнати за нею право власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки, на іншу її частину право власності визнати за відповідачем;

6) визнати гаражі № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі № 1 "Нафтовик" на вул. Пушкіна, 1а в м. Долина Івано-Франківської області об`єктами спільної сумісної власності, поділити їх та визнати за нею право володіння і користування на гараж № НОМЕР_2, на інший гараж № НОМЕР_1 право володіння та користування визнати за відповідачем;

7) стягнути з відповідача 107 481,00 грн компенсації половини вартості автомобіля марки "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_4, та 50 000,00 грн половини вартості внесених коштів на депозитні рахунки в банківських установах.

На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що відповідач матеріально сім`ю не підтримує, не надає допомоги на утримання дітей, діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, у зв`язку з чим просила після розірвання шлюбу залишити дітей проживати разом з нею.

За час перебування в шлюбі сторони спільно придбали майно, яке підлягає поділу.

Зокрема, 23 грудня 2014 року на підставі договору міни сторони обміняли квартиру АДРЕСА_2, що придбана за спільні кошти, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і дві земельні ділянки площами 0,1463 га та 0,1626 га на АДРЕСА_1 . Згідно з висновком ТОВ "ЕКА-Захід" від 12 грудня 2014 року вартість домоволодіння визначена в розмірі 302 739,00 грн, вартість земельної ділянки площею 0,1463 га - 69 798,00 грн, вартість земельної ділянки площею 0,1626 га - 35 727,00 грн.

У червні 2012 року за 10 000,00 дол. США сторони придбали автомобіль марки "Volkswagen T4", 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, а в липні 2013 року за 24 000,00 дол. США придбали автомобіль марки "Mitsubishi Pajero Sport 2.5 TD", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, які відповідач без її відома та дозволу зареєстрував на свого батька ОСОБА_3 .

Крім того, у грудні 2012 року сторони за 3 500,00 дол. США придбали гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 1 "Нафтовик", а в січні 2013 року в цьому ж кооперативі за 3 700,00 дол. США придбали гараж № НОМЕР_2 . Також під час шлюбу вносилися грошові кошти на депозитні рахунки в банках, а ще її батьки за власні кошти придбали та залишили в їх будинку меблі, побутову техніку, килими та інші товари для дому загальною вартістю приблизно 61 000,00 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, уточнивши який просив:

1) визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ;

2) визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0182, на АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

3) визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183, на АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства;

4) визнати грошову частку його особистих коштів у сумі 590 335,77 грн, що еквівалентна 37 692,95 дол. США (1/1 частки від вказаної загальної вартості його майна), вкладених ним в його особисту приватну власність: житловий будинок, земельні ділянки площею 0,1463 га та площею 0,1626 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

5) стягнути з ОСОБА_1 на його користь 168 385,00 грн компенсації за частину незаконно вивезеного та прихованого нею спільно нажитого з ним рухомого майна, 600,00 грн судового збору, 2 202,00 грн витрат за проведення судової оціночно-будівельної експертизи, 6 400,00 грн витрат за надання йому професійної правничої допомоги адвокатом та 165,00 грн витрат, понесених ним у зв`язку з витребуванням і забезпеченням доказів.

На обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що в травні 2004 року він отримав у подарунок від своєї матері квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується договором дарування квартири від 14 травня 2004 року, а в 2010 році вирішив придбати квартиру в м. Долина. Із цією метою 02 березня 2010 року він продав належну йому на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_3 за 33 000,00 дол. США, які цього ж дня вніс на рахунок № НОМЕР_6 (СА 15) Полтавської ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується випискою з рахунка. 09 березня 2010 року зняв кошти з рахунка і купив квартиру АДРЕСА_2 . Отже, вказана квартира куплена ним за свої особисті кошти, вилучені від продажу квартири в м. Полтаві.

23 грудня 2014 року між ним і ОСОБА_6 був укладений договір міни, згідно з яким він обміняв свою квартиру АДРЕСА_2 на спірний житловий будинок і земельні ділянки. Оскільки вартість будинку була вищою за вартість квартири, то 24 грудня 2014 року він доплатив ОСОБА_6 10 000 дол. США, що підтверджується її розпискою про отримання коштів. Отже, і будинок, і земельні ділянки є його особистою власністю, тому поділу не підлягають.

Крім цього, за час шлюбу сторони придбали і рухоме майно, перелік якого наводиться, на загальну суму 336 770,00 грн, яке підлягає поділу.

Ураховуючи наведене, просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Долинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Розірвав шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, зареєстрований 20 вересня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 141. Неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишив проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишив " ОСОБА_7 ". В частині позовних вимог щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовив.

Визнав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини цього будинку.

Визнав земельну ділянку площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0182, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині цієї земельної ділянки.

Визнав земельну ділянку площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині цієї земельної ділянки.

Визнав гаражі № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 на вул. Пушкіна, 1а в м. Долина Івано-Франківської області в гаражному кооперативі № 1 "Нафтовик" об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право володіння та користування на гараж № НОМЕР_2, за ОСОБА_2 - право володіння та користування на гараж № НОМЕР_1 .

В решті позову відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Розділив між сторонами рухоме майно, присудивши в натурі:

ОСОБА_2 : золотий перстень (печатка) вагою 10 г, розмір 21, вартістю 12 880,00 грн; золотий перстень (класична весільна обручка) вагою 7,5 г, розмір 19,5-20,5, вартістю 8 500,00 грн; золотий ланцюг вагою 6,5 г, золото 585, розмір 45-50, вартістю 7 500,00 грн та золотий хрестик вагою 2 г, золото 585, вартістю 2 500,00 грн; килим на підлозі спальні вартістю 8 000,00 грн; тумбочки від спального гарнітура, темно-коричневий колір, глянець, 2 шт. - 300,00 грн; килим на підлогу в зал коричневий з вишитими квітами - 9 000,00 грн; праску німецького виробництва - 1 000,00 грн; нетбук "Расукагd bеll dоt_s-e3-529rи" ринковою вартість 11 000,00 грн; металічну чорну решітку, нижню металічну шухляду і деко з газової плити "Gefest" - 500,00 грн; тюль і штори до зали - 1 500,00 грн; карниз і тюль на другий поверх будинку до зали - 1 500,00 грн; стельовий карниз і тюль на другий поверх малої спальні - 1 700,00 грн; карниз і тюль на другий поверх великої спальні - 1 700,00 грн; умивальник керамічний церезит та тумбочку під ним і навісну антресоль з дзеркалом білого кольору, мармур - 2 500,00 грн; газову плиту "Gefest ПГ 1200 С" - 9 000,00 грн; кухонну стінку, світло-коричневий мармур: тумбочка з 4 шухлядами, тумбочки з дверцятами - 2 шт., тумбочка-мийка нержавіюча із змішувачем, антресолі і кухонні шафи - 3 500,00 грн; кухонний стіл, світло-коричневий мармур - 1 500,00 грн; кухонний м`який куток, світло-коричневий мармур з чорної тканини - 4 000,00 грн; спальний гарнітур "Антоніна", темно-коричневий колір, фасад глянцевий: трюмо, тумбочки - 2 шт., ліжко 2-спальне з матрацом (комплект постілі, подушки), шафа 4-дверна з дзеркалом, килим 3x2 червоний з чорними і білими квіточками (радянський) - 7 000,00 грн; карниз металевий з тюллю та шторою перший поверх спальні - 2 000,00 грн; карниз, тюль та штори першого поверху зали - 2 000,00 грн; карниз, тюль першого поверху кухні - 1 200,00 грн; холодильник білий "Атлант" новий двокамерний - 11 000,00 грн; пральну машинку білу "Whігlроо1 АWЕ-6415/1" - 9 000,00 грн; килимове покриття 6x3 з бежевими полосами по периметру - 9 000,00 грн; килимові доріжки в кімнати світло-коричневі в краплинку - 3 шт. - 10 000,00 грн; килимок в коридор - 1 шт. - 120,00 грн; змішувач, стойка - 1 250,00 грн; електролобзик - 2 600,00 грн; телевізор "LLG" 2003-2004 року випуску, діагональ 21 дюйм - 4 000,00 грн; порохотяг "Samsung" 2003-2004 року випуску - 2 000,00 грн; дерев`яні стільці з дуба - 3 шт. - 1 500,00 грн; дерев`яні стільці "радянські" з бордовою тканиною сидушки - 4 шт. - 600,00 грн; пластмасові миски, велика сіра та інші - 300,00 грн; люстра велика зали першого поверху - 3 000,00 грн; люстра середня спальні першого поверху - 1 000 грн; люстра кухні першого поверху - 500,00 грн; люстра зали другого поверху - 1 500 грн; люстра дитячої спальні другого поверху - 500,00 грн. Всього рухомого майна на загальну суму 158 150,00 грн.

ОСОБА_1 : крісло, в дитячу спальню - 250,00 грн; килим на підлогу дитячої спальні - 8 000,00 грн; телевізор "LCD" в дитячу спальню - 15 000,00 грн; килим на стіну дитячої спальні з вишитими квітами - 9 000,00 грн; журнальний столик в залу, темно-коричневий колір, глянець - 400,00 грн; кухонний комбайн "ВRAUN" - 4 500,00 грн; кавомолку - 500,00 грн; ніж імпортний із зубцями, тарілки, каструлі, нержавіючі каструлі (виробництва Запоріжсталь) - 3 шт. - 2 000,00 грн; сервіз новий - 1 000,00 грн; великий образ на стіну в спальні - 1 000,00 грн; матрац і постіль на спальне ліжко - 1 200,00 грн; килим на стіну дитячої спальні - 1 200,00 грн; ліжко дитяче велике - 1 200,00 грн; тюль і штори в дитячу спальню - 1 200,00 грн; подовжувач 3 м на 4 гнізда із заземленням - 120,00 грн; великий вазон папороть з кованою підставкою в зал - 600,00 грн; стіл лакований темний глянцевий (радянський) в дитячу спальню - 2 000,00 грн; тюль і штори в дитячу спальню - 1 200 грн; дитяче дерев`яне ліжко в спальню - 1 500,00 грн; карниз, тюль і штори першого поверху дитячої спальні - 1 500,00 грн; шафу-антресоль, комод-тумбочку, дитяче ліжко в дитячу спальню - 5 000,00 грн; спальний гарнітур "Арсен": розкладний диван з двома розкладними кріслами з бордової тканини і бокові дерев`яні спинки темні лаковані з різьбою по дереву - 15 000,00 грн; антикварну швейну машинку "ZINGER" початок XX століття з 1901 року (Німеччина) - 60 000,00 грн; телевізор "LLG LCD" 2009-2010 року випуску, діагональ 25 дюйм - 9 000,00 грн; музичний центр "Samsung" караоке з колонками - 5 000,00 грн; посуд: тарілки, чашки, вилки, ложки з нержавійки, ножі та інше - 2 500,00 грн; кухонний інвентар на суму 1 000,00 грн; сушарку розкладну трубчасту для сушки одягу після прання - 1 шт. - 250,00 грн; прасувальну дошку нову - 1 шт. - 1 000,00 грн; іншу дрібну кухонну техніку на суму 5 000,00 грн; інші товари для дому на суму 10 000,00 грн; міксер імпортний - 500,00 грн; люстру дитячої спальні першого поверху - 500,00 грн. Всього рухомого майна на загальну суму 168 120,00 грн. В решті позову відмовив.

Після набрання рішенням законної сили зняв арешт з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; земельних ділянок площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0182, та площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183; гаражів № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 на вул. Пушкіна, 1а в м. Долина, накладений відповідно до ухвали Долинського районного суду від 19 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції мотивував рішення наявністю правових підстав для часткового задоволення позовів.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Долинського районного суду від 13 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат змінив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 600,00 грн судового збору, 1 532,59 грн витрат за проведення експертизи, 4 454,40 грн витрат за надання правової допомоги та 114,84 грн витрат за витребування доказів, всього 6 701,83 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 3 371,58 грн судового збору. В решті рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що встановивши підстави набуття спірного майна та оцінивши докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне домоволодіння, земельні ділянки та гаражі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу відповідно до статті 70 СК України. Оскільки суд першої інстанції неправильно провів розподіл судових витрат у справі, вони підлягають перерозподілу.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації половини вартості автомобіля марки "Volkswagen T4" та половини вартості внесених коштів на депозитні рахунки в банківських установах, а також поділу рухомого майна сторонами не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 17 березня 2020 року, ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Мушинський В. Т., просить частково скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 3 371,58 грн. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги в апеляційному суді в розмірі 7 000,00 грн.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2641цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 20 червня 2018 року у справі № 524/8172/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 20 березня 2019 року у справі № 753/18965/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 667/7816/15-ц, від 12 червня 2019 року № 595/324/17, від 26 червня 2019 року у справі № 641/5115/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 205/9416/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 343/677/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 565/533/14-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 643/16576/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 316/773/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 701/162/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 357/9099/19, від 25 березня 2020 року у справі № 202/1825/17-ц, від 31 березня 2020 року у справі № 235/2369/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 178/831/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що квартира АДРЕСА_2 була придбана тільки за його особисті кошти від продажу подарованої йому квартири в м. Полтаві, тому відповідно до статті 57 СК України є його особистою приватною власністю.

24 грудня 2014 року між ним і ОСОБА_6 укладено договір міни, згідно з яким він обміняв належну йому на праві особистої власності квартиру НОМЕР_7 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами НОМЕР_8 ; земельну ділянку площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0182; земельну ділянку площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183, що розташовані на АДРЕСА_1, тому це майно є його особистою власністю.

Той факт, що він є власником зазначеного нерухомого майна, підтверджується також деклараціями ОСОБА_1 за 2016, 2017 та 2018 роки, в яких значиться, що він набув 100 % власності на житловий будинок та земельні ділянки в с. Оболоня Долинського району Івано-Франківської області. Вказані декларації ОСОБА_1 заповнила та підписала особисто, а отже, визнала факт належності йому вказаного нерухомого майна.

Відповідно до протоколу від 28 грудня 2012 року № 11 його прийнято в члени гаражно-будівельного кооперативу № 1, однак про кооператив йому нічого не відомо, жодних заяв про вступ до кооперативу він не писав, жодні гаражі йому не виділялися.

Крім цього, частиною шостою статті 141 ЦПК України не передбачено стягнення судового збору на користь держави з позивача замість за відповідача, який звільнений від сплати судового збору - він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації половини вартості автомобіля марки "Volkswagen T4" та половини вартості внесених коштів на депозитні рахунки в банківських установах, а також поділу рухомого майна не було предметом апеляційного перегляду, тому не є предметом касаційного перегляду.

22 травня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Долинського районного суду Івано-Франківської області.

18 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 вересня 2003 року між сторонами зареєстровано шлюб, у якому народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з договором дарування квартири від 14 травня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко В. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 1505, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 . Цей дар сторони оцінили в 7 500,00 грн.

За договором купівлі-продажу від 02 березня 2010 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_9, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Матвєєнко В. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 274, ОСОБА_2 продав ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_3 за 240 000,00 грн, що еквівалентно 30 000 дол. США., які повністю отримав від покупця до підписання цього договору (а. с. 135, т.1).

09 березня 2010 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, за умовами якого ОСОБА_2 придбав цю квартиру за 40 321,00 грн.

Згідно з пунктом 12 цього договору покупець підтверджує, що перебуває в шлюбі, і квартира, яка ним набувається, буде належати йому та його дружині ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя. Правочин укладається за згодою другого з подружжя. На укладення цього правочину ОСОБА_1 надала згоду, яка посвідчена приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О. М. 09 березня 2010 року.

23 грудня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Ананевич О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2461, за умовами якого ОСОБА_2 обміняв квартиру АДРЕСА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:182, та земельну ділянку площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183, за цією ж адресою.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору міни ОСОБА_2 підтвердив, що перебуває в шлюбі, квартира є власністю подружжя. Цей факт доведено до відома ОСОБА_6 . Договір укладається зі згоди дружини ОСОБА_2, ОСОБА_1, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу.

Відповідно до висновку № 16 судової оціночно-будівельної експертизи від 17 березня 2016 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 09 березня 2010 року могла становити 357 361,72 грн, 23 грудня 2014 року могла становити 590 335, 77 грн.

Згідно з висновком ТОВ "ЕКА-Захід" про вартість об`єкта оцінки від 12 грудня 2014 року вартість будинковолодіння на АДРЕСА_1 визначено в розмірі 302 739,00 грн, вартість земельної ділянки площею 0,1463 га - 69 798,00 грн та земельної ділянки площею 0,1626 га - 35 727,00 грн.

Власником гаражів № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 на вул. Пушкіна, 1а в м. Долина є ОСОБА_2 (довідки голови кооперативу "Нафтовик", платіжні відомості про оплату вступних внесків, протоколи засідання правління гаражно-будівельного кооперативу № 1 від 28 грудня 2012 року, список власників гаражів).

Згідно з обліковою карткою гаражного кооперативу № 1 "Нафтовик" та повідомленням Головного управління статистики в Івано-Франківській області станом на 05 серпня 2019 року в ЄДРПОУ значиться гаражний кооператив № 1 "Нафтовик", керівником якого є Бучинський Б. Р., ідентифікаційний код 25911441, місцезнаходження : 77500, Івано-Франківська обл., Долинський район, м. Долина, вул. Пушкіна, 1а.

Відповідно до пункту 13 статуту гаражного кооперативу № 1 "Нафтовик" гаражні будівлі, що збудовані кооперативом та належать йому на правах кооперативної власності, не можуть бути продані або передані як цілком, так і частково ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передання у встановленому порядку у зв`язку з ліквідацією кооперативу.

Пунктом 27 статуту передбачено, що члену кооперативу, який вибув з кооперативу, повертається пай, з урахуванням зносу основних фондів, а звільнене гаражне приміщення (або місце стоянки) передається за рішенням загальних зборів іншій особі, прийнятій в члени кооперативу.

Член гаражного кооперативу (список власників гаражів ГК № 1 "Нафтовик" ОСОБА_13 як власник гаража № НОМЕР_1 написала 24 грудня 2012 року заяву про виключення її з членів кооперативу та переоформлення її гаражу № НОМЕР_1 в особисту власність ОСОБА_2 у зв`язку з продажем-купівлею гаража. Аналогічну заяву 03 січня 2013 року написала ОСОБА_14, власник гаража № НОМЕР_2 .

24 грудня 2012 року та 03 січня 2013 року ОСОБА_2 написав заяви про вступ в члени гаражного кооперативу № 1 з переоформленням в його особисту власність гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які розглянуто на засіданнях правління гаражно-будівельного кооперативу 28 грудня 2012 року та 24 липня 2013 року, і ОСОБА_2 було прийнято в члени кооперативу з видачею довідок на предмет власності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що згідно з пунктом 12 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного 09 березня 2010 року між ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_2, покупець ( ОСОБА_2 ) підтвердив, що перебуває в шлюбі і квартира, яка ним набувається, буде належати йому та його дружині ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя. Правочин укладено за згодою другого з подружжя.

23 грудня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 укладено договір міни, за умовами якого ОСОБА_2 обміняв квартиру АДРЕСА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,1463 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:182 і площею 0,1626 га, кадастровий номер 2622084501:01:008:0183.

Відповідно до пунктів 15, 16 договору міни ОСОБА_2 підтвердив, що перебуває в шлюбі, квартира є власністю подружжя.

Отже, встановивши обставини набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок і земельні ділянки висновок судів про віднесення цього майна до спільного майна подружжя і поділ між сторонами в рівних частинах є обґрунтованим. Належних і допустимих доказів на спростування умов укладених ОСОБА_2 правочинів щодо цього майна він не надав, в установленому законом порядку умови договорів не оспорював.

Крім того, встановивши, що 24 грудня 2012 року та 03 січня 2013 року ОСОБА_2 написав заяви про вступ в члени гаражного кооперативу № 1 з переоформленням в його особисту власність гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які розглянуто на засіданні правління гаражно-будівельного кооперативу 28 грудня 2012 року та 24 липня 2013 року і ОСОБА_2 прийнято в члени кооперативу з видачею довідок на предмет власності, висновок судів про поділ цих гаражів шляхом визнання права володіння та користування одним з них за позивачем, а іншим - за відповідачем, є правильним.

Висновки судів у цій частині не суперечать висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2641цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 20 червня 2018 року у справі № 524/8172/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 20 березня 2019 року у справі № 753/18965/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 667/7816/15-ц, від 12 червня 2019 року № 595/324/17, від 26 червня 2019 року у справі № 641/5115/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 205/9416/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 343/677/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 565/533/14-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 643/16576/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 316/773/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 701/162/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 357/9099/19, від 25 березня 2020 року у справі № 202/1825/17-ц, від 31 березня 2020 року у справі № 235/2369/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 178/831/17.

Аргументи касаційної скарги щодо наявності доказів на підтвердження особистої власності заявника на спірний будинок із земельними ділянками та відсутності доказів належності йому гаражів не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та необхідності здійснення переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та у визначених законом випадках апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог закону в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судових витрат на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_1 судові рішення не оскаржує, а права заявника не порушуються.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів, тому вони додаткової оцінки не потребують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 262, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Мушинський Віктор Тадеушович, залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

В. С. Жданова

Є. В. Коротенко

' 'p'