Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 308/2675/20

провадження № 61-16199св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович,

заінтересовані особи:товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1,

представник товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - Захаркевич Олексій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Дергачової Н. В., від 27 березня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., від 30 вересня 2020 року.

Короткий зміст подання та його обґрунтування

13 березня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О. В. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 59502522 із примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 12 квітня 2012 року за реєстровим № 1629 про звернення стягнення у рахунок задоволення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 628 674,96 грн на нерухоме майно: будинок (об`єкт незавершеного будівництва) АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 2 500 кв. м, кадастровий номер 2124883602:04:002:0090, за цієї ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1, яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його зобов`язаннями за кредитними договорами

від 26 квітня 2007 року № CNL-800/046/2007, від 13 березня 2008 року

№ ML-800/062/2008, укладеними між ним і ЗАТ "ОТП Банк". Приватний виконавець зазначав, що вказаний об`єкт незавершеного будівництва переданий в іпотеку на підставі договорів іпотеки від 26 квітня 2007 року

№ PCNL-800/046/2007, від 13 березня 2008 року № PML-800/062/2008. За реєстраційними даними готовність житлового будинку на момент передачі в іпотеку становила 92 %. Згідно з технічним паспортом на житловий будинок його загальна площа станом на 15 лютого 2008 року складала 559,5 кв. м, забудовником значилася ОСОБА_1 . Посилався на те, що у жовтні 2019 року він отримав інформацію від Ужгородського районного бюро технічної інвентаризації про те, що загальна площа будинку АДРЕСА_1 становить 559,5 кв. м, забудовником значилася ОСОБА_1, готовність будинку становить 96 %. Поряд із цим за даними державного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05 березня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 208,9 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, готовність якого становить 96 %, об`єкт розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2124883602:04:002:0090. Станом на 04 березня 2020 року ОСОБА_1 не зареєструвала за собою в цілому право власності на предмет іпотеки, що виключає можливість звернення на нього стягнення з урахуванням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) та виконання судового рішення. За умовами договорів іпотеки зміна параметрів предмета іпотеки не припиняє відносини сторін договорів іпотеки та не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки. Також приватний виконавець наголошував на тому, що станом на 11 березня 2020 року ОСОБА_1 не виконала вимог постанови про відкриття виконавчого провадження та не сплатила жодного платежу на виконання судового рішення.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на положення

статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", статті 440 Цивільного процесуального кодексу України, приватний виконавець Лукеча О. В. просив суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом надання дозволу на звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 26 квітня 2007 року № PCNL-800/046/2007, від 13 березня 2008 року № PML-800/062/2008, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 559,5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 2 500 кв. м, що знаходиться за цією ж адресою, які передані в іпотеку ЗАТ "ОТП Банк", іпотекодавець ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 27 березня 2020 року у задоволенні подання приватного виконавця відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем Лукечею О. В. 09 липня 2019 року була винесена постанова ВП № 59502522 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса від 12 квітня 2012 року № 1629, строк пред`явлення якого до виконання закінчився ще 18 червня 2014 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції висловив сумніви у законності проведення будь-яких виконавчих дій у межах цього виконавчого провадження, які не спростовані заявником, що визнано підставою для відмови у задоволенні подання. Також суд першої інстанції виходив із зловживання приватним виконавцем своїми процесуальними права, оскільки ним було подано два аналогічних подання до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково,ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 27 березня 2020 року змінено: виключено з мотивувальної частини ухвали посилання на те, що строк пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання закінчився

18 червня 2014 року, а стягувач пред`явив виконавчий документ до виконання з пропущенням встановленого для цього законом строку. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що подання приватного виконавця Лукечі О. В. не містить обґрунтування та посилання на докази щодо вжиття виконавцем всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду, що свідчить про передчасність вимоги про звернення стягнення на житловий будинок, в якому проживає боржник, який разом з належною до нього земельною ділянкою є садибою, що вже само по собі є достатньою підставою для відмови в задоволенні подання. Також суд апеляційної інстанції вказав, щозвертаючись із поданням до суду, приватний виконавець не з`ясував і не перевірив дійсні обставини щодо оформлення прав на відповідне нерухоме майно, не усунув певні суперечності щодо цього, не обґрунтував наявності підстав ставити питання саме про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, не визначився належним чином із предметом подання стосовно того, яке саме майно не є зареєстрованим і безпідставно поставив питання про звернення стягнення на майно, права на яке зареєстровані. На думку суду апеляційної інстанції, приватний виконавець залишив поза увагою особливості звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання відповідного рішення, коли права на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, належним чином зареєстровані (або за відповідних умов можуть бути зареєстрованими) і така реєстрація власне є умовою виникнення іпотеки. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що звернення приватного виконавця до суду з двома аналогічними поданнями може свідчити про зловживання процесуальними правами, передбачені

статтею 44 ЦПК України, вказавши, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 квітня 2020 року у справі № 308/2438/20 подання приватного виконавця Лукечі О. В. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, залишено без розгляду.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважав, що висновки суду першої інстанції про пропуск строку пред`явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання є помилковими і суперечать обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення подання приватного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судами норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що виконавчим документом, який перебуває на виконанні у приватного виконавця, встановлено, що вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" можуть бути задоволені лише у спосіб та в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, тому приватний виконавець на мав права звертати стягнення та грошові кошти, рахунки, рухоме та нерухоме майно боржника. Також заявник посилається на те, що в інвентарній справі об`єкт нерухомого майна за номером 18424062 має площу 559,5 кв. м, у той час як зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт незавершеного будівництва за тим самим номером 18424062 має площу 208,9 кв. м, що і було підставою для звернення приватного виконавця до суду з цим поданням.

У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Виконавчим написом, вчиненим 12 квітня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 1629, запропоновано звернути стягнення на нерухоме

майно: об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по

АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 18424062; земельну ділянку, загальною площею 2 500 кв. м, кадастровий номер 2124883602:04:002:0090, яка знаходиться за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1, яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його зобов`язаннями за кредитними договорами

від 26 квітня 2007 року № CNL-800/046/2007 та від 13 березня 2008 року

№ ML-800/062/2008, укладеними між ним і ЗАТ "ОТП Банк".

У виконавчому написі від 12 квітня 2012 року вказано, що зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 13 березня

2008 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О. І. за реєстровим № 536, передано в іпотеку ПАТ "ОТП Банк".

Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором відступлення права вимоги

від 26 листопада 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 9200.

Строк платежу за договором іпотеки настав 29 серпня 2011 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі:

за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № CNL-800/046/2007: основний борг - 34 930,82 доларів США, борг за відсотками -

4 406,12 доларів США;

за кредитним договором від 13 березня 2008 року № ML-800/062/2008: основний борг - 34 414,31 доларів США, борг за відсотками -

4 767,84 доларів США;

витрати за вчинення виконавчого напису - 1 700,00 грн;

всього - 78 519,09 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 12 квітня 2012 року становить 626 974,93 грн, та 1700,00 грн, а всього в гривневому еквіваленті - 628 674,93 грн.

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 договорів наступної іпотеки (майнової поруки) від 26 квітня 2007 року № PML-800/046/2007 та від 13 березня

2008 року № BCNL-800/062/2008 предметом іпотеки за цими договорами є об`єкт незавершеного будівництва АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 листопада 1996 року № 3986. Об`єкт незавершеного будівництва зареєстрований за реєстраційним № 18424062 в Ужгородському районному державному підприємстві технічної інвентаризації.

Предмет іпотеки складається з: житлового будинку за літерою "а", побудованого з цегли, 96 % готовності; сараю за літерою "б", побудованого з цегли; сараю за літерою "в", побудованого з цегли; вбиральні за літерою "г", побудованого з цегли; огорожі, споруди за номером "1". Предмет іпотеки складається з трьох житлових кімнат. Загальна площа предмета іпотеки становить 208,9 кв. м.

Проведення реконструкції чи ремонту предмету іпотеки не змінює правовідносин сторін за цим договором.

Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його від`ємними та невід`ємними приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладання цього договору та виникнуть в майбутньому.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

від 11 березня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 208,9 кв. м, житловою площею 71,7 кв. м, з процентом готовності - 96 %.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі О. В. від 09 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59502522 із примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно, стягнуто з боржника винагороду приватного виконавця в розмірі 62 867,49 грн.

Обґрунтовуючи подання про звернення стягнення не нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, приватний виконавець посилався на те, що матеріалами інвентаризаційної справи № 49 на житловий будинок по АДРЕСА_1, оформленої у 2003 році Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18424062), підтверджується, що загальна площа будинку станом готовності 96 % становить 559,5 кв. м, у той час як у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, площею 208,9 кв. м. З огляду на зазначене, приватний виконавець вважав, що ОСОБА_1 не зареєструвала за собою в цілому право власності на житловий будинок, площею 559,5 кв. м, по АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Об`єкт незавершеного будівництва - це об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження згідно проєкту та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

За змістом частини другої статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 16 Закону України "Про іпотеку" після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

За положеннями статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Положеннями статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Передбачена ЦПК України (1618-15) можливість звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, не звільняє стягувача або державного чи приватного виконавця від необхідності доказування обставин, на які вони посилаються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий напис, вчинений 12 квітня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 1629, про звернення стягнення на нерухоме

майно: об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по

АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 18424062; земельну ділянку, загальною площею 2 500 кв. м, кадастровий номер 2124883602:04:002:0090, яка знаходиться за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1 . Виконавчий напис нотаріуса від 12 квітня 2012 рокуне містить площу предмета іпотеки. При цьому, у виконавчому документі визначено майно, на яке підлягає зверненню стягнення, і право власності на це майно зареєстровано за боржником.

Судами враховано, що копія інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, у відповідності до якої площа спірного об`єкту незавершеного будівництва становить 559,5 кв. м, не відповідає інформації про зазначений об`єкт, яка міститься у договорах іпотеки, укладених у 2007-2008 роках, та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесеній 04 квітня 2007 року.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, встановивши, що підстави для застосування положень частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку з недоведеністю обставин, на які посилався приватний виконавець.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 27 березня 2020 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович